Ухвала суду № 82893918, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 липня 2019 року Справа №160/914/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі № 160/914/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року в адміністративній справі № 160/914/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.07.2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

- присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49004) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 коп.).

- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року виправлено описку в абзаці десятому описової частини рішення суду від 12.03.2019 року у справі №160/914/19, а саме: замість « ОСОБА_2 був зареєстрований та мешкав» зазначено « ОСОБА_1 була зареєстрована та мешкала».

На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.06.2019 року надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за віком у невстановленому законом розмірі;

- вжити заходів, що забезпечують проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, з усіма підвищеннями і надбавками, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з проведенням індексації пенсії і виплатою компенсації втрати частини доходу починаючи з 07.10.2009 року;

- зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 14-денний термін надати до звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

Судом встановлено, що разом із цією заявою заявником подано клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.

Розглядаючи питання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що за змістом ч.1 ст. 123, ч.6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.05.2019 року №3980/Ш-09, 4003/Ш-09 позивачем отримано електронною поштою 28.05.2019 року, у зв`язку з чим останній 30.05.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення. Проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року заяву повернуто заявнику. Також, заявник зазначає, що 18.06.2019 року повторно звернувся до суду із вищезазначеною заявою, проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року заяву знов повернуто заявнику. Із зазначеною ухвалою суду останній ознайомився 25.06.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим, заявник вважає, що строк звернення до суду ним порушено не було.

Приймаючи до уваги обставини, викладені заявником на обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, виходячи із цілей та завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 КАС України, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цією заявою та поновити заявнику строк такого звернення.

Дослідивши матеріали справи та заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначеній нормі кореспондують положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом встановлено, що на виконання рішення від 12.03.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26 квітня 2019 року видано виконавчий лист № 160/914/19.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року виконується у примусовому порядку.

Крім того слід зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Таким чином, підстав для встановлення судового контролю за виконання судового рішення немає.

Згідно заяви, заявник також просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з п.7 ч.2 ст.383 КАС України, у такій заяві зазначається інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Проте, всупереч вищевказаній нормі заявником не надано до суду доказів на підтвердження факту перебування виконавчого документа на примусовому виконанні.

Крім того, Дніпропетровським окружним адміністративним судом судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 160/914/19 встановлено не було, у зв`зку з чим неможливо встановити чи дійсно відповідач вчинив протиправні дії при виконанні рішення у справі № 160/914/19.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 248, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 160/914/19 та визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Є. Букіна