Рішення № 82891966, 13.06.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.06.2019 Єдиний унікальний номер 205/2667/19

Провадження № 2/205/1620/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Далакян Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22 березня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-6), в якому посилаючись на викладені обставини просить суд стягнути із відповідача на свою користь страхове відшкодування в загальній сумі 217 580,03 грн., пеню в розмірі 150 535,58 грн., 3% річних в розмірі 14 751,81 грн., індекс інфляції в сумі 65 796,20 грн., а також, моральну шкоду в розмірі 125 190,00 грн.; стягнути із відповідача на свою користь судові витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті послуг експерта у розмірі 9 600,00 грн., витрат з надання правової допомоги у розмірі 12 833,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 жовтня 2015 року між ним та ПрАТ «СК АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932461.201, яким забезпечено автомобіль марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності. Строк дії договору страхування визначено з 29.10.2015 року по 29.10.2016 року.

Протягом дії вказаного договору страхування із автомобілем позивача сталися три страхові випадки: 05.05.2016 року, 15.05.2016 року та 05.06.2016 року. З метою отримання страхових відшкодувань він звертався до відповідача із заявами про виплату, в яких було зазначено його банківські реквізити та надані всі необхідні документи, але жодних виплат позивач не отримав. Окрім того, позивач зазначає, що діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгул справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.104).

Ухвалою суду від від 13.06.2019 року відмолено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відео конференції.

Учасники справи про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився. До суду надав письмову заяву, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату (а.с.162).

Окрім того, суд зауважує, що позивач неодноразово не з`являється у судове засідання, надаючи до суду заяви про відкладення розгляду справи (а.с.150,151,162).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю адвоката Лук`янчука А.В., в судове засідання не з`явився. До суду надіслав відзив на позов, в якому посилаючись на викладені обставини просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.107-111).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Предметом позову є вимога про відшкодування майнової шкоди, на підставі деліктного зобов`язання, що виникло між потерпілою особою та відповідачами - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932461.201 (далі – договір страхування), відповідно до умов якого забезпечено автомобіль марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску. Строк дії договору сторони погодили із 29.10.2015 року по 29.10.2016 року (а.с.14).

05 травня 2016 року із автомобілем марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску сталась подія, що має ознаки страхового випадку, а саме невідомими особами пошкоджено застрахований ТЗ.

В ніч на 15 травня 2016 року із автомобілем марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску сталась подія, що має ознаки страхового випадку, а саме: в результаті маневру (розвороту заднім ходом), було пошкоджено вказаний автомобіль.

05 червня 2016 року із автомобілем марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску сталась подія, що має ознаки страхового випадку, а саме: невідомими особами пошкоджено автомобіль.

ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» із заявами щодо виплати страхових відшкодувань з приводу завданої шкоди забезпеченому ТЗ в результаті вказаних вище подій (а.с.27-29).

Встановлено, що за зверненнями позивача, ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» заведено відповідні справи:

за № 0527.206.16.01. відповідно до заяви від 06.05.2016 року щодо страхового випадку, що настав 05.05.2016 року;

за № 0556.206.16.02. відповідно до заяви від 19.05.2016 року щодо страхового випадку, що настав 14.05.2016 року;

за № 0605.206.16.04. відповідно до заяви від 24.05.2016 року щодо страхового випадку, що настав 05.05.2016 року;

за № 0650.206.16.04. відповідно до заяви від 06.06.2016 року щодо страхового випадку, що настав 05.06.2016 року.

За результатами розгляду вказаних справ відповідачем складено страхові акти (а.с.125,132,136) та в межах визначеного договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0932461.201 від 29.10.2015 року страхового ліміту, ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», здійснено виплати страхового відшкодування за умовами договору страхування, на користь станції технічного обслуговування ТОВ фірма «Алмаз Мотор, Лтд», про що свідчать платіжні доручення № 14481, №14482, 14483 від 14.06.2019 року (а.с.139-141).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ЦК України, Законом України «Про страхування», договором страхування.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування), і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону «Про страхування»).

Відповідно до п.11.4.1. ч.2 договору страхування, визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі таких документів, при пошкодженні ТЗ та/або ДО – документів ремонтної організації (СТО), які згідно чинного законодавства України, підтверджують необхідні витрати на ремонт ТЗ. Документи приймаються страховиком за умови, що ремонт ТЗ був проведений на СТО, зазначеній в Частині І договору або на СТО, на яку страхувальника було направлено страховиком, що підтверджується відповідним документом.

У пункті 12.4.1. ч. 2 договору страхування зазначено, що страхове відшкодування виплачується при часткових пошкодженнях – на СТО у розмірі 100% від рахунку СТО.

Пунктом 12.6. договору страхування визначено, що у випадку настання страхового випадку, визначеного договором, ремонт пошкодженого застрахованого ТЗ здійснюється на СТО, зазначеній у частині І договору або на СТО, на яку страхувальника було направлено страховиком.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Комісія) з приводу відшкодування страхових виплат за вказаними вище страховими випадками.

Комісією 14 квітня 2017 року за результатами перевірки складено акт про правопорушення вчинені ПрАТ Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на ринку фінансових послуг за № 815/13-5/15 (а.с.75-79).

Розпорядженням Комісії № 1479 від 11.05.2017 року зобов`язано ПрАТ Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» усунути вказані порушення (а.с.80-83).

Постановою Комісії №754/1160/13-4/14-П від 30.06.2017 року накладено штрафні санкції (штраф) на ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» за правопорушення вчинені, на ринку фін.послуг в розмірі 1 700,00 грн. (а.с.84).

З вказаних вище доказів вбачається, що у своїх зверненнях до Комісії позивач порушував питання щодо невиплати ПрАТ Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» страхового відшкодування по страховим справам № 0527.206.16.01., № НОМЕР_2 . та щодо відмови у виплаті страхового відшкодування по страховій справі за № 0556.206.16.02.

Із листа Комісії за вх..№1975/10-189 від 03.04.2019 року вбачається, що розпорядження Комісії № 1479 від 11.05.2017 року виконано відповідачем (а.с.142).

Також, з матеріалів справи встановлено, що за ініціативою позивача в лютому 2019 року проведено експертні дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту ТЗ марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску, відповідно до яких експерт визначив, що:

вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля пошкодженого внаслідок протиправних дій 05.05.2016 року станом на 15.02.2019 року становить 182 466,27 грн. (висновок експерта №6322/1 від 15.02.2019 року (а.с.30-33).

вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, пошкодженого внаслідок протиправних дій 15.05.2016 року станом на 15.02.2019 року не вказана (висновок експерта №6323/1 від 15.02.2019 року (а.с.43-46).

вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля пошкодженого внаслідок протиправних дій 05.06.2016 року станом на 15.02.2019 року становить 25 705,11 грн. (висновок експерта №6324/1 від 15.02.2019 року (а.с.57-61).

Так, з матеріалів справи вбачається, що страхові виплати здійснені відповідачем розраховані на підставі висновків експерта автотоварознавця за №№ 4044, 4045, 4046 від 23.09.2016 року, проти яких позивач не заперечував та не оспорював висновків викладених у них. У свою чергу, щодо наданих у якості доказів висновків експерта авто товарознавця ОСОБА_2 . №№6322/1, 6323/1, 6324/1 від 15.02.2019 року, то суд не приймає їх до уваги, зокрема тому, що висновків по закінченню дослідження, згідно висновку експерта №6323/1 від 15.02.2019 року, не зазначено взагалі (з.а.с.46).

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач виконав умови договору страхування, що укладений між сторонами, виплативши страхове відшкодування, у розмірі зазначеному в документах ремонтної організації, а саме: ТОВ «Алмаз Мотор, Лтд», на якій проводився ремонт ТЗ марки «TOYOTA HIGHLANDER», д/н НОМЕР_3 НВ, 2011 року випуску, за ті страхові випадки, щодо яких виник даний спір. Крім того, позивач у позові посилається на те, що він особисто ніяких грошових коштів в рахунок відшкодування страхових виплат не отримував від ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», у той час коли сторони безпосередньо домовились у договорі страхування, що виплата страхового відшкодування буде виплачена, при часткових пошкодженнях ТЗ, на станцію технічного обслуговування, на яку страхувальника було направлено страховиком, а тому суд ставиться критично до цих посилань позивача.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення сум страхового відшкодування не підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому і витікаючи із них вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди суд виходить із наступного.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.02.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Таким чином, зважаючи на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки саме по собі посилання позивача на те, що йому завдано таку шкоду внаслідок нервових переживань, стресу та негативних явищ завданих йому, у зв`язку зі сподіванням на порядність та виконання страховою компанією договірних зобов`язань, не може бути достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд враховує, що позовні вимоги н належать задоволення, а тому сплачені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 22, 23, 1166, 1168, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27 червня 2019 року.

Суддя: В.С. Шавула