Рішення № 82891356, 15.04.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13344/16-ц

Провадження № 2/200/3633/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Росітюк Н .М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою нотаріуса відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності померлої на спадкове майно. Позивач не може надати такі документи, оскільки її мати внесла пайовий внесок за квартиру до ЖБК-137 «Екран» 27 жовтня 1986 року, та потім обміняла квартиру.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 65,5 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 20 січня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.09.2018 року замінено відповідача на Дніпровську міську раду, Сьому дніпровську державну нотаріальну контору залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки не повідомила, пояснень та заперечень по суті позовних вимог не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , та копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 .

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 внесла пайовий внесок за квартиру до ЖБК-137 «Екран» у розмірі 7320 руб., що підтверджується квитанцією від 27 жовтня 1986 року.

22 травня 1987 року ОСОБА_3 видано ордер (обмінний) на житлове приміщення № 1738 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , на склад сім`ї: ОСОБА_3 - наймач, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_4 - онук, ОСОБА_5 - онука.

Постановою завідуючої Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Черновської Л.Г. від 17.03.2016 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригінала документа, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність», чинного на момент виплати паю ОСОБА_3 , член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Аналогічного змісту правозастосовні роз`яснення наведені у п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», згідно з яким у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (п. 6) зазначено, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю.

Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Таким чином, в зв`язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не має можливості, його права підлягають судовому захисту.

Тому суд вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту права, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в судовому порядку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 65,5 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску