Ухвала суду № 82891105, 09.07.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/1829/15-ц

Провадження № 6/200/187/19

У Х В А Л А

08 липня 2019 року. Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі: головуючого судді – Томаш В.І., при секретарі - Кубрак К.В., розглянувши у м. Дніпро подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Лукіна М.В. «про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника», -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Лукіна М.В.., в якому вказує, що на виконанні у Шевченківському ВДВС знаходиться виконавче провадження №56686342 з виконання виконавчого листа № 200/1826/15-ц, виданого 27.05.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 17028, 28 грн. На теперішній час боржник рішення суду не виконав та не виконує. Тому заявник просить винести ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повного виконання судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, проведеного Верховним Судом України роз`яснено, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Подання про тимчасове обмеження права особи на виїзд за межі України має містити докази, що підтверджують умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань або перешкоджання його в цьому, а саме, що боржник був належним чином обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження, має можливість виконати рішення, однак свідомо не вчиняє дій з виконання.

Як вбачається із матеріалів подання, на виконанні у Шевченківського відділу ДВС Дніпропетровської області знаходиться виконавче провадження № 56686342 з виконання виконавчого листа № 200/1826/15-ц, виданого 27.05.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 17028, 28 грн. На теперішній час боржник рішення суду не виконав та не виконує. Тому заявник просить винести ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ..

У разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за поданням державного або приватного виконавця, який відкрив відповідне виконавче провадження.

Виходячи з вищевикладеного, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи )" включає будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому, ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинно вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження на момент звернення з відповідним поданням до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Проте, як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_1 може або намагається виїхати за межі України саме щоб уникнути відповідальності після відкриття виконавчого провадження. Те, що боржник не має можливості для виконання судового рішення не є його ухиленням від виконання рішення.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України».

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Однак, державним виконавцем не надано жодного доказу, який би свідчив про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішення обов`язків.

В матеріалах подання наявні дані про ознайомлення боржника з матеріалами виконавчого провадження, що свідчить про те, що боржник не ухиляється умисно від виконання судового рішення.

Відповідно до імперативних вимог Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звертається в суд із позовом, заявою, скаргою чи поданням зобов`язана не тільки викласти всі обставини на підтвердження своїх вимог, але й зазначити відповідні докази на їх підтвердження.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку будь-яка особа при зверненні до суду із заявою, скаргою чи поданням повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.

Подання не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали подання не містять посилання на докази ухилення боржника від виконання рішення суду.

Крім того, у матеріалах, доданих до подання не міститься попередження боржника про застосування до нього в разі ухилення від виконання рішення суду таких заходів, як тимчасове обмеження у праві виїзду.

Таким чином, через недоведеність зі сторони державного виконавця необхідності та доцільності застосування до боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у виїзді за межі України, у задоволенні подання слід відмовити, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

Керуючись ст. 260, 441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Лукіна М.В. «про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15-и днів з дня її проголошення ухвали, відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: _____ В.І. Томаш