Ухвала суду № 82890570, 08.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15568/19

Провадження № 1-кс/520/8322/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Калічевського В.К., яке погоджено прокурором відділу військової прокуратури Південного регіону України Копач Д.І. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42016160690000044 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва Військової прокуратури Південного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019160690000044 від 10 червня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» військові частини і підрозділи Збройних Сил України беруть участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Згідно ст. ст. 2, 5, 6 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» Україна бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі багатонаціональних військових формуваньвисокої готовності шляхом здійснення оперативного чергування, направлення національного контингенту і національного персоналу у розпорядження органів, які визначаються рішеннями про проведення таких операцій,а також надання матеріально-технічних ресурсів та послуг.

Національний контингент і національний персоналкомплектуються громадянами України - військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які маютьнеобхідну професійну і психологічну підготовку.

Громадяни України, які включаються до складу національного контингенту або направляються для участі в міжнародній операції з підтримання миру і безпеки як національний персонал, попередньопроходять спеціальну підготовку у відповідних учбових, спеціальних центрах або у визначених органах військового управління,військових частинах.

Відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» наказом Міністра оборони України від 18.01.2016 № 23 затверджено Інструкцію з підготовки та застосування національних контингентів, національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі за текстом – Інструкція).

Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції визначено, що командування видів Збройних Сил України, які безпосередньо відповідають за підготовку національних контингентів пропонують військову частину, штатні сили та засоби якої складуть основу національного контингенту; визначають потребу в озброєнні, військовій техніці, боєприпасах, інших матеріальних засобах.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції комплектування посад національних контингентів, національного персоналу особовим складом здійснюється відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Згідно п. 136 вищеназваного Положення призначення осіб рядового, сержантського та старшинського складу на посади при їх направленні за кордон у складі військових підрозділів здійснюється наказами командувача виду Збройних Сил України, на якого покладено формування військового підрозділу, що направляється за кордон.

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції визначено, що безпосередня підготовка вертолітних підрозділів Збройних Сил України у складі національних контингентів здійснюється в пунктах постійної дислокації військових частин Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно наказу Міністра оборони України від 19.12.2017 № 677 «Про організацію підготовки та проведення у 2018 - 2019 роках ротацій українських національних контингентів» на Командування Сухопутних військ Збройних Сил України покладено обов`язок провести заходи щодо формування підрозділу визначеного для чергової ротації 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

У зв`язку з цим, 18.06.2019 командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України зобов`язано командувачів Військово-Морських та Повітряних Сил Збройних Сил України, військ оперативних командувань здійснити відбір кандидатів на посади у складі національного контингенту та до 19.07.2019 надати списки відібраних кандидатів до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

На посаді начальника гравіювальної майстерні 56 комендатури охорони та обслуговування штабу Командування ВМС ЗС України (військова частина А3519) працює ОСОБА_1 , який згідно примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, оскільки в державній (військовій) установі постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В силу займаної посади та тривалої, в минулому, військової служби в Збройних Силах України ОСОБА_1 здобув впливові зв`язки з військовими службовими особами органів військового управління, у тому числі Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, які уповноважені приймати рішення про включення військовослужбовців до складів національних контингентів, з якими за невстановлених слідством обставин, напередодні 28 травня 2019 року вступив у злочинну змову з метою спільного незаконного збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди від військовослужбовців військових частин ЗС України за наступних обставин.

Так, наприкінці травня 2019 року ОСОБА_1 дізнався, що військовослужбовці військової частини А0666 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виявили бажання бути направленими до іншої держави в складі 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

28 травня 2019 року, за направленням командира військової частини А0666, під час проходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону військово-лікарської комісії з метою підтвердження їх придатності за станом здоров`я до проходження військової служби в Міжнародних Місіях ООН, до останніх звернувся ОСОБА_1 , який повідомив про свою обізнаність у їхніх намірах вибути у міжнародне відрядження в складі 18 окремого вертолітного загону Місії ООН до Демократичної Республіки Конго.

При цьому, ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що для їх відрядження до 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго їх кандидатури повинні бути погодженні службовими особами командування Сухопутних військ Збройних Сил України (далі – командування СВ ЗС України).

В той же час, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, з метою протиправного збагачення, висловив в категоричній формі вимогу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати йому, а також через нього, службовим особам командування Сухопутних військ ЗС України неправомірну вигоду в розмірі 4300 доларів США від кожного, за прийняття рішення про затвердження їх кандидатур для включення до складу 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

При цьому, ОСОБА_1 висловив погрозу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що в разі їх відмови в наданні йому та через нього службовим особам командування СВ ЗС України неправомірної вигоди, вони будуть позбавлені можливості вибути у вказане міжнародне відрядження.

Надалі, у період з 28 травня 2019 року по 4 липня 2019 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 неодноразово проводив зустрічі із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ході яких вимагав у кожного із них надати йому та через нього службовим особам командування СВ ЗС України неправомірну вигоду у розмірі 4300 доларів США.

У подальшому, 4 липня 2019 року близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в салоні власного автомобіля SSANG YONG KYRON державний реєстраційний номер НОМЕР_1 поблизу будинку № 4 по провулку Аркадіївський в місті Одесі, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб спільно з невстановленими на цей час військовими службовими особами Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, за позитивне вирішення питання про включення військовослужбовців військової частини А0666 старшого солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 до складу 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у Демократичній Республіці Конго, на свою незаконну вимогу, одержав від них неправомірну вигоду матеріального характеру у виді грошових коштів у розмірі 4300 доларів США від кожного, а всього на загальну суму 8600 доларів США, що станом на 4 липня 2019 року згідно офіційного курсу Національного банку України становило 223 тисячі 600 грн., що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто одержав неправомірну вигоду у великому розмірі.

Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

4 липня 2019 року о 22 год. 28 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після одержання неправомірної вигоди.

5 липня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебуває наступне майно:

-земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344231432219);

-земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344208032219);

-1/ 2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 10950682);

-домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 1229691).

Також, у власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль марки «SSANGYONG» модель «KYRON», чорного кольору,д.н. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого суддів з клопотанням про накладення арешту майна.

Прокурор в судове засідання не з`явився, разом з тим від останнього надійшла заява, в якій він просив розгляд клопотання проводити за його відсутності.

Від захисника підозрюваного також надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, зазначивши, що проти задоволення такого клопотання він заперечує.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42016160690000044 від 10.06.2019 здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, в рамках вказаного кримінального провадження, 05.07.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Як вбачається з долучених клопотання інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344231432219); земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344208032219); 1/ 2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 10950682); домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 1229691).

Крім того, згідно відомостей з Територіального сервісного центру 5141, ОСОБА_1 являється власником легкового автомобілю марки «SSANGYONG» модель «KYRON», чорного кольору, д.н. НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, так як відносно вищевказаного майна існує достатня сукупність підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації майна, як виду покарання.

Слідчий суддя враховує, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки останнє містить підставу і мету, та, відповідно, обґрунтування необхідності арешту майна.

На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, завдання кримінального провадження, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а тому, таке клопотання підлягає задоволенню.

Крім того, накладаючи арешт на таке майно, з огляду на завдання, які ставляться перед таким заходом забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя, згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливого відчуження зазначеного у клопотанні майна на користь інших осіб, приходить до переконання про необхідність накладення також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення такого майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Калічевського В.К., яке погоджено прокурором відділу військової прокуратури Південного регіону України Копач Д.І. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42016160690000044 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на майно із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення наступного майна:

-земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344231432219);

-земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344208032219);

-1/ 2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 10950682);

-домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 1229691);

-легковий автомобіль марки «SSANGYONG» модель «KYRON», чорного кольору,д.н. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим СУ ГУНП в Одеській області Калічевським В.К.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.