Рішення № 82890503, 04.07.2019, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа №515/1799/18

Провадження №2/515/225/19

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Сметаняка О.Я.,

за участю:

секретарів судового засідання Комерзан Л.І., Чумаченко Д.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дукіна С.В.,

представника співвідповідача Логінова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Одеської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок розібрати (демонтувати) збудований будинок без дозвільних документів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому не належить; заборонити ОСОБА_2 вчиняти певні дії по набуттю права власності на самовільно збудоване житлове приміщення замість сараїв під літ. Б і Г; постановити окрему ухвалу, якою визнати бездіяльність міської ради при самочинному будівництві житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яке перебуває в комунальній власності Татарбунарської міської ради; стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень; стягнути з Татарбунарської міської ради Одеської області моральну шкоду в розмірі 10000 гривень та судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 , власником якого є його донька ОСОБА_3 з 2012 року. На підставі договору оренди проживає та користується зазначеним будинком з 2008 року, в тому числі, оброблює прилеглу до будинку земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_2 , проживаючий по сусідству в будинку АДРЕСА_1 , з серпня 2016 року проводить реконструкцію належних йому допоміжних приміщень «Б» та «Г», внаслідок чого пошкодив фруктові дерева, виноградники та засмітив земельну ділянку, належну ОСОБА_3 та якою користується позивач.

Крім того, ОСОБА_2 принижує честь та гідність позивача, погрожує йому розправами, розповсюджує неправдиву інформацію в мережі інтернет та в місті Татарбунари, що призводить до моральних страждань позивача, шкоду спричинену йому ОСОБА_2 він оцінює у 10000 гривень.

Водночас, Татарбунарська міська рада на звернення позивача щодо порушень ОСОБА_2 будівельних норм та правил не реагує, чим порушує положення ст. 40 Конституції України та положення Закону України «Про звернення громадян». З позовом до суду про знесення самочинно збудованих будівель ОСОБА_2 не звертається, чинить бездіяльність, що завдало позивачу моральні страждання, які він оцінюєу 10000 гривень

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив суд захистити його порушені права шляхом демонтування будинку належного ОСОБА_2 та заборони набувати право власності на самовільно збудоване житлове приміщення замість сараїв під літ. «Б» і «Г», постановити окрему ухвалу, щодо бездіяльності міської ради, стягнути з відповідачів моральну шкоду (а.с. 1-3, 69-73).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.05.2019 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.05.2019 року залучено співвідповідача у цивільній справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що з 2012 року він зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 , власником будинку є його донька ОСОБА_3 . На підставі договорів оренди від 2008 року позивач проживає та користується зазначеним будинком з 2008 року, обробляє прилеглу до будинку земельну ділянку.

Його сусід ОСОБА_2 , проживаючий по сусідству в будинку АДРЕСА_1 , з серпня 2016 року проводить реконструкцію належних йому допоміжних приміщень «Б» та «Г» - сараїв, на суміжній земельній ділянці комунальної власності, відведеної для обслуговування будинку ОСОБА_2 , який внаслідок реконструкції пошкодив фруктові дерева, виноградники, допустив наявність бродячих тварин, засмітив земельну ділянку, належну ОСОБА_3 та якою користується позивач. А будинок належний ОСОБА_3 , яким користується позивач, внаслідок реконструкції опинився в тіні та руйнується.

Лист ДАБІ в Одеській області від 18.11.2016 року, яким встановлено відсутність порушень ОСОБА_2 при здійсненні реконструкції допоміжних приміщень, а саме сараю літ. «Б» вважає, таким що не відповідає дійсності.

Крім того, ОСОБА_2 прилюдно принижує честь та гідність позивача, погрожує йому розправами, розповсюджує неправдиву інформацію в мережі інтернет та в місті Татарбунари, що призводить до моральних страждань позивача, а тому шкоду спричинену йому відповідачем ОСОБА_2 він оцінює у 10000 гривень.

Позивач зазначав, що неодноразово звертався до Татарбунарської міської ради щодо перевірки на предмет порушення будівельних норм та правил при самочинному будівництві ОСОБА_2 , проте актами складеними комісіями при Татарбунарській міській раді не виявлено факту самовільного будівництва, а тому позивач вважає, що Татарбунарська міська рада та її посадові особи чинять бездіяльність, порушуючи права позивача не реагуючи на його звернення щодо самочинного будівництва, яке проводить ОСОБА_2 , а тому позивач просить постановити окрему ухвалу щодо міської ради та стягнути моральну шкоду за її бездіяльність в розмірі 10000 гривень.

Також, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив суду, що грошових коштів на оплату експертизи у нього не має та обов`язок щодо сплати експертизи просив покласти на відповідачів, та наполягав на призначенні справи до судового розгляду.

З позовом про порушення правил добросусідства, оскарження рішень ДАБІ він не звертався, клопотань про залучення до участі у справі власника ОСОБА_3 суду не заявляв.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов (а.с. 46-49) та у судовому засіданні 04.07.2019 року позовні вимоги позивача не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_1 не є власником будинку АДРЕСА_2 , а тому не наділений правом звернення до суду. Реконструкція допоміжних приміщень, яка здійснювалась відповідачем не порушує прав власника сусіднього будинку ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 , який проживає у сусідньому будинку. Щодо позовних вимог в частині заборони набуття права власності на допоміжні приміщення ОСОБА_2 та постановлення судом окремої ухвали щодо Татарбунарської міської ради просив суд відмовити посилаючись на їх необґрунтованість. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди відповідач також не визнав та у їх задоволенні просив відмовити за недоведеністю.

Представник Татарбунарської міської ради у відзиві на позов (а.с. 84-86, 172-173) та у судовому засіданні 04.07.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та пояснив суду, що бездіяльності міської ради щодо заяв та скарг при зверненнях ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради з приводу самочинного будівництва ОСОБА_2 не вбачається. Міською радою створювались відповідні комісії та позивачу було рекомендовано звернутись до відповідних компетентних органів, в разі виявлення ним факту самовільного будівництва, тому позовна вимога щодо постановлення окремої ухвали є безпідставною. Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень з Татарбунарської міської ради у зв`язку з її бездіяльністю відповідач просив відмовити у позові у зв`язку із недоведеністю.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з договору купівлі-продажу від 10.07.2008 року № ВКО 168366, державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 03.11.2008 року слідує, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1000 га. (а.с. 7-11, 57, 113-116).

Паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , довідкою № 1489 від 31.10.2018 року встановлено, що він зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_2 з 03.03.2012 року разом із дружиною ОСОБА_4 (а.с. 4-5, 111, 132).

Згідно довідки МСЕК 079172 є інвалідом 2-ї групи безстроково (а.с. 13, 118).

З договору оренди житлового будинку від 17.08.2008 року слідує, що ОСОБА_1 прийняв у володіння та користування житловий будинок АДРЕСА_2 з оплатою 20 грн. в місяць за користування терміном дії на 3 роки з відповідною пролонгацією (а.с. 12, 117).

З довіреності від 22.11.2017 року № НМТ 965739, слідує, що ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_1 на представництво її інтересів у суді (а.с. 6).

З договору купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку від 19.08.2014 року слідує, що ОСОБА_2 є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 , з господарчими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» та «Г», гараж літ. «В», 1-2 – дворові споруди. Загальна площа будинку - 55, 4 кв.м., житлова – 45,2 кв.м. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 400 кв.м., яка належить Татарбунарській міській раді (а.с. 50-51).

Договором купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку від 13.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 з господарчими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» та «Г», гараж літ. «В», 1-2 – дворові споруди. Загальна площа будинку - 55, 4 кв.м., житлова – 45,2 кв.м., кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався (а.с. 52-53).

Витягом та технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що частка ОСОБА_2 у власності складає 1/1 (а.с. 96-100).

З листа ОСОБА_1 до Татарбунарського міського голови від 29.08.2016 року слідує, що він просить створити комісію для встановлення спірних межових знаків в тому числі по АДРЕСА_1 (а.с. 119).

З акту обстеження земельної комісії виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області від 14.09.2016 року та витягу з протоколу № 1 від 14.09.2016 року та витягу з протоколу № 2 від 30.09.2016 року слідує, що комісією встановлено розбіжності у площі земельної ділянки належної ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 не допустив комісію щодо заміру меж, сторонам рекомендовано звернутись до суду щодо земельного спору та відповідачу ОСОБА_2 направлено вимогу щодо прибирання земельної ділянки (а.с. 15-21, 121, 123-124, 125-126).

Актом обстеження земельної ділянки № 2 від 30.09.2016 року встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 використовується за цільовим призначенням, крім того, проводиться будівництво і реконструкція у верхній тильній стороні будівлі. Комісією власникам будинків АДРЕСА_2 Коваль Н АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та АДРЕСА_1 ОСОБА_2 рекомендовано дотримуватись правил добросусідства (а.с. 15-21).

З заяви ОСОБА_1 від 23.09.2016 року, 29.08.2016 та скарги від 21.11.2017 року на ім`я міського голови слідує, що позивач просить притягнути відповідача до відповідальності за неприйняття заходів щодо боротьби з бур`янами, скаржиться на дії ОСОБА_2 у зв`язку із самовільним будівництвом по АДРЕСА_2 (а.с. 14, 22, 24, 74, 119, 127, 128, 129, 130, 131).

Заявою ОСОБА_1 від 02.01.2018 року, 04.01.2019 року, 25.01.2019 року та листом Татарбунарської міської ради від 29.01.2018 року встановлено, що він просить направити на його адресу матеріали листування міської ради з ДАБІ Одеської області з приводу самовільного будівництва ОСОБА_2 , проте радою відмовлено у наданні листування, посилаючись на положення конфіденційності (а.с. 14, 25, 102, 134, 135).

Листом Татарбунарської міської ради від 11.01.2019 року Є-4/1 позивачу надано листа ДАБІ від 18.11.2016 року, з якого слідує, що при реконструкції ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 здійснено реконструкцію сараю літ. «Б» з заміною матеріалу стін, у звязку із їх фізичною зношеністю та руйнуванням, без зміни функціонального призначення та зовнішніх розмірів в плані фундаментів. Забудова земельної ділянки відповідає технічному паспорту (а.с. 66, 103, 174-175).

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок розібрати (демонтувати) збудований будинок та заборонити вчиняти певні дії по набуттю права власності на самовільно збудоване житлове приміщення замість сараїв під літ. «Б» і «Г» суд зазначає наступне.

Так, за змістом положень ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України визначено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

А згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , довідки № 1489 від 31.10.2018 року та договору купівлі-продажу від 10.07.2008 року слідує, що він зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_2 з 03.03.2012 року разом із дружиною ОСОБА_4 , власником будинку є ОСОБА_3 , що також встановлено судом (а.с. 7-8).

Відтак ОСОБА_1 на законних підставах, в якості члена сім`ї власника проживає в будинку АДРЕСА_2 та користується ним.

Листом ДАБІ від 18.11.2016 року встановлено, що реконструкція сараю літ. «Б» здійснюється з заміною матеріалу стін, у звязку із їх фізичною зношеністю та руйнуванням, без зміни функціонального призначення та зовнішніх розмірів в плані фундаментів. Забудова земельної ділянки відповідає технічному паспорту (а.с. 66, 103, 174-175).

Водночас з досліджених у судовому засіданні пояснень сторін та матеріалів цивільної справи слідує, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, як реконструкція сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 сараю літ. «Б» і «Г», які розміщені на земельній ділянці Татарбунарської міської ради та яку проводить відповідач ОСОБА_2 , порушує його права, як користувача, створює йому перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_2 та прилеглою земельною ділянкою, власником яких є його донька ОСОБА_3 .

Крім того, суду не надано жодного доказу знищення полуниці та винограднику належних ОСОБА_3 , засмічення земельної ділянки, прилеглої до будинку АДРЕСА_2 , не надано суду й доказів пошкодження, руйнування вище зазначеного будинку внаслідок проведення будівельних робіт ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не надано доказів наявності й бродячих тварин.

Суд відхиляє як докази фототаблиці (а.с. 81, 93, 138-140) надані позивачем з яких вбачається будівництво по АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не спростовано обставин того, що реконструкція приміщень в будинку АДРЕСА_1 проводиться із порушенням законодавства та зачіпає його права.

Судом враховуються обставини того, що позивач відмовився сплачувати кошти за проведення судово-будівельної експертизи, правового обґрунтування демонтажу будинку, належного ОСОБА_2 , не навів, з позовом до суду щодо порушення правил добросусідства та відшкодування шкоди не звертався, дії ДАБІ Одеської області, в установленому законом порядку, не оскаржував. Проте позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідними позовами.

Крім того, суд відхиляє рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.12.2010 року та рішення Саратського районного суду Одеської області від 11.02.2013 року, як докази на які посилається позивач, оскільки вони не стосуються предмету спору та відповідач ОСОБА_2 не був учасником цих цивільних справ за результатами яких ухвалені вищезаначені рішення (а.с. 76-80).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 за власний рахунок розібрати (демонтувати) збудований будинок по АДРЕСА_1 з огляду на їх недоведеність та безпідставність задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти певні дії по набуттю права власності на самовільно збудоване житлове приміщення замість сараїв під літ. «Б» і «Г» суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Досліджуючи пояснення сторін та письмові докази додані до матеріалів цивільної справи, в тому числі лист ДАБІ від 18.11.2016 року, яким встановлено, що реконструкція приміщень в будинку АДРЕСА_1 проводиться ОСОБА_2 із додержанням законодавства, суд приходить до висновку, що обраний позивачем вище викладений спосіб захисту його цивільного права та інтересу не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, є безпідставним, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , позивач зазначає, що відповідач внаслідок самочинного будівництва засмітив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_2 , якою користується родина позивача, розповсюджує щодо сім`ї позивача неправдиву інформацію у місті Татарбунари та мережі Інтернет, ображає позивача, чим завдає йому моральні страждання, вважає, що розмір моральної шкоди у 10000 гривень буде справедливим завданим моральним стражданням.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, встановлено загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави – наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Дослідивши матеріали цивільної справи та пояснення сторін суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_2 , яка заподіяла позивачу моральну шкоду, а тому позовні вимоги в цій частині є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо постановлення окремої ухвали в частині бездіяльності Татарбунарської міської ради Одеської області та стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, встановлено загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 обґрунтовує бездіяльністю Татарунарської міської ради щодо перевірки на предмет порушення будівельних норм та правил при самочинному будівництві ОСОБА_2 , ненаданням позивачу відповідей на його звернення щодо самочинного будівництва, яке проводить ОСОБА_2 , що призвело в тому числі і до моральних страждань, розмір яких він обґрунтовує у 10000 гривень та вважає вказану грошову суму справедливою.

З матеріалів цивільної справи слідує, що ОСОБА_1 листами міського голови № Є-930/770 від 26.09.2016 року, № 947 від 17.10.2016 року та № Є-3/82 від 29.01.2018 року повідомлено про результати звернення щодо суміжного землекористування, направлено для ознайомлення акт обстеження земельної ділянки, витяг з протоколу засідання комісії від 30.09.2016 року, повідомлено про конфіденційність даних ОСОБА_2 та у зв`язку із чим неможливість надання листування. Вказані листи додані до позову в додатках ОСОБА_1 (а.с. 17, 23, 25).

За змістом ч. 1, 5 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Дослідивши матеріали цивільної справи в цій частині позову та в межах предмету доказування суд вважає, що вимога щодо постановлення окремої ухвали у відношенні Татарбунарської міської ради не відповідає обраному способу захисту, а тому не підлягає задоволенню.

Крім того, матеріали цивільної справи не містять належних доказів порушення відповідачем положень ст. 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».

Водночас позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральних страждань заподіяних неправомірною поведінкою Татарбунарської міської ради, а тому вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти певні дії по набуттю права власності на допоміжні приміщення, про постановлення окремої ухвали та стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 і Татарбунарської міської ради Одеської області з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість не підлягають задоволенню, тому у позові ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач ОСОБА_1 з 16.03.2006 року є інвалідом другої групи та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати, що підлягають стягненню з останнього, необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.07.2019 року.

Суддя О. Я. Сметаняк