Рішення № 82890263, 09.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18117/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

представника позивача - Черана Р.М. , представників відповідача - Косіцької О.О., Кривошеєнка В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 року адвокат Черан Р.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови №650-ДК/0203По/08/01/-18 від 03.10.2018 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену заступником Головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожною Н.В., та закриття справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №650-ДК від 30.07.2018 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель житлової та громадської забудови на території м. Одеса (кадастровий номер НОМЕР_1 ).

Перевіркою з виїздом на місце (акт обстеження земельної ділянки за №650-ДК/883/АО/10/01/-18 від 18.09.2018 року) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0537 га розташована на розі вулиць Академіка Корольова та Тульської у м . Одесі (далі - земельна ділянка). Частина земельної ділянки площею 0,0228 га використовується під розміщення автомийки, решта земельної ділянки вкрита твердим покриттям.

Перевіркою встановлено (акт перевірки №650-ДК/655/АП/09/01/-18 від 21.09.2018 року), що земельна ділянка належить на праві власності та використовується Позивачем для розміщення автомийки, що свідчить про порушення ним вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що є порушенням вимог п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України та відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 211 ЗКУ тягне настання юридичної відповідальності, передбаченої ст. 53 КУпАП.

За результатами перевірки, державним інспектором відносно власника земельної ділянки складено протокол про адміністративне правопорушення № 650-ДК/0210П/07/01/-18 від 26 вересня 2018 року за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Позивач вважає протиправними висновки державного інспектора, оскільки він є власником житлового будинку з автомийкою згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16119037 від 14.01.2014 року та договору дарування від 14.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпповою Г.О., та використовує вищевказану земельну ділянку за цільовим призначенням. Вважає, що дану постанову складено незаконно, оскільки в справі відсутні будь-які докази як власне події самого адміністративного правопорушення, так і його вини, а також дану постанову винесено з грубим порушенням як його прав так і з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, позивач просить скасувати постанову №650-ДК/0203По/08/01/-18 від 03.10.2018 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, винесену заступником Головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожною Н.В., та закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні нього за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 18.10.2018 року зазначений адміністративний позов ОСОБА_2 був залишений без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та надано строк для усунення недоліків.

02.11.2018 року позивачем було надано до суду заяву на усунення недоліків.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 07.11.2018 року зазначений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.12.2018 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 винесена з дотримання норм чинного законодавства. При цьому, відповідач посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 першочергово була надана в межах категорії «Землі житлової та громадської забудови», але станом на теперішній час використовується позивачем в межах категорії «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», що і було встановлено за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання вказаної земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Черан Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Косіцька О.О. та Кривошеєнко В .Є. в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №650-ДК від 30.07.2018 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель житлової та громадської забудови на території м. Одеса (кадастровий номер НОМЕР_1 ) (а.с.73-74).

18.09.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у місті Одеса Стояновим Ю.Д. проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено відповідний акт №650-ДК/883/АО/10/01/-18 (а.с.78-80), у якому встановлено, що земельна ділянка розташована на розіАДРЕСА_3 та вул АДРЕСА_4 . Одесі. В`їзд до земельноїздійснюється з вулиці Тульської. Земельна ділянка огородженапарканом та облаштована в`їзними воротами. На частині земельної ділянкиплощею 0,0228 га розташована двоповерхова будівля. На першому поверсі вищевказаної будівлі розташована автомийка, на будівлі наявна рекламна вивіска із зазначенням «Авто Мойка». Інша частина земельної ділянки вкрита твердим покриттям.

За результатами перевірки державним інспектором складено акт перевірки №650-ДК/655/АП/09/01/-18 від 21.09.2018 року, яким встановлено, що земельна ділянка належить на праві власності та використовується Позивачем для розміщення автомийки, що свідчить про порушення ним вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що є порушенням вимог п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України та відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 211 ЗКУ тягне настання юридичної відповідальності, передбаченої ст. 53 КУпАП (а.с.81-84).

Перевіркою встановлено, що вказане правопорушення вчинено користувачем земельної ділянки - ОСОБА_2 .

За вказаним фактом у відношенні ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №650-ДК/0210П/07/01/-18 від 26.09.2018 року (а.с.85-89).

До вказаного протоколу додано розрахунок, у якому зазначено, що внаслідок нецільового використання земельної ділянки площею 0,0228 га ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 6439,38 грн. (а.с.87).

Згідно з протоколом розгляд справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , було призначено на 03.10.2018 року на 11 год. 00 хв., про що позивач був сповіщений належним чином.

03.10.2018 року за результатами розгляду справи винесено постанову №650-ДК/0203По/08/01/-18 від 03.10.2018 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана 12.10.2018 року, а оскаржувана постанова була винесена 03.10.2018 року. Тому строки, встановлені ст. 286 КАС України, позивачем не порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ці обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог статті 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

За змістом статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та повноважний згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП скасувати постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд, перевіривши оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на предмет здійснення їх, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року №963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У свою чергу, кожна вищезазначена категорія допускає використання земельної ділянки за видами, які закріплені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.

Вид використання земельної ділянки та цільове призначення земельної ділянки не є тотожними поняттями. Землекористувач має право використовувати земельні ділянки, віднесені до однієї категорії за різними видами цільового призначення. Отже, будівництво об`єкта у межах тієї ж категорії землі згідно з ст. 19 Земельного кодексу України, не розглядається як порушення цільового використання земельної ділянки відповідно до її категорії.

Так, у листі Держземінспекції від 27.12.2006 року №14-17-7/9942 вказано, що якщо земельна ділянка була надана для розміщення об`єкту чи для використання в межах будь-якої категорії і відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об`єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 першочергово була надана в межах категорії «Землі житлової та громадської забудови», але станом на теперішній час використовується позивачем в межах категорії «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», оскільки на частині земельної ділянкиплощею 0,0228 га розташована двоповерхова будівля, на першому поверсі якої розташована автомийка, на будівлі наявна рекламна вивіска із зазначенням «Авто Мойка», та інша частина земельної ділянки вкрита твердим покриттям і використовується позивачем саме для розміщення автомийки, що і було встановлено за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Окрім цього, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 14.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпповою Г.О., земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про визнання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, винесена заступником Головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожною Надією Володимирівною, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Суд при ухваленні вказаного рішення враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 77, 160, 162, 163, 242, 257, 268-272, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Постанову №650-ДК/0203По/08/01/-18 від 03.10.2018 року про визнання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену заступником Головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожною Надією Володимирівною, - залишити без змін.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно видати учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 09 липня 2019 року.

Суддя Л. С. Єршова