Рішення № 82888120, 03.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2019 р. Справа № 149/1029/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Лояніча В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дмитрук Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 ОСОБА_2 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (надалі - ГУ НП у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача за № 528 від 25.03.2019 про звільнення позивача зі служби в поліції, зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17.04.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України справу за позовом ОСОБА_2 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

08.05.2019 матеріали відповідної справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 13.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 01.09.2011 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, а починаючи з 07.11.2015 - на службі в Національній поліції. Наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області № 528 від 25.03.2019 за порушення службової дисципліни позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області.

Як зазначено у наказі, 17.03.2019 близько 06.00 год позивач керував автомобілем "FORD GALAXY" в м. Вінниці на проспекті Юності з явними ознаками алкогольного сп`яніння та був зупинений поліцейськими. На думку відповідача, своїми діями позивач порушив службову дисципліну, не дотримався професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який несумісний з подальшим проходженням служби в поліції. Водночас позивач вказує на те, що в дійсності транспортним засобом він не керував, а справа про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на час оформлення висновку за результатами службового розслідування судом не була розглянута та судового рішення у такій справі ще прийнято, що спростовує посилання у висновку на керування позивачем автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Позивач зазначає, що відповідна подія трапилась у позаслужбовий час, а тому він не міг порушити службову дисципліну. Не відповідає фактичним обставинам справи й те, що поведінка позивача на місці події начебто суперечила вимогам Дисциплінарного статуту поліцейського та Правилам етичної поведінки поліцейських. Так, позивач на вимогу патрульних відразу сів до їх службового автомобіля та не чув і не міг чути брутальної лайки на їх адресу від тих осіб, що були разом позивачем, якщо така лайка взагалі була. До того ж жодним нормативним актом не врегульовано, яким чином можливо відреагувати та припинити нецензурну лайку, якби позивач її виявив. Також позивач вказує на те, що не всі особи, які були присутні на місці події, є його знайомими. Отже, на думку позивача, він не порушував службової дисципліни та правил етичної поведінки поліцейського, а висновки відповідача в цій частині є безпідставними.

Крім того, позивач просить врахувати, що він є членом профспілкової організації ГУ НП у Вінницькій області. Відтак, згідно з нормами чинного законодавства, профспілка мала надати обов`язкову згоду на накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача зі служби в поліції. Натомість відповідач подання про отримання такої згоди до профспілкової організації не вносив і, як наслідок, це питання на засіданні профспілки не розглядалось, що також свідчить про незаконність оскаржуваного наказу.

29.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що наказом ГУ НП у Вінницькій області від 18.03.2019 за № 379 призначено службове розслідування з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку. За результатами службового розслідування сформовано висновок від 22.03.2019, яким встановлено обставини, що підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Відтак наказом керівника ГУ НП у Львівській області № 528 від 25.03.2019 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни та недотримання вимог Закону України "Про Національну поліцію" і Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Відповідач зазначає, що під час службового розслідування встановлено, що 17.03.2019 близько 06.00 год поліцейські Управління патрульної поліції у Вінницькій області на проспекті Юності, 14 в м. Вінниці зупинили автомобіль марки "FORD GALAXY", н.з. НОМЕР_1 , під керуванням дільничного офіцера поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 за порушення п. 2.3 (в) ПДР України (при виїзді з другорядної дороги не увімкнуто покажчика повороту). При спілкуванні з ОСОБА_2 було виявлено, що він має ознаки алкогольного сп`яніння. 17.03.2019 о 7.15 год лікарем-наркоголом КП ВОНД "Соціотерапія" було проведено огляд позивача на стан сп`яніння із застосуванням приладу "Драгер 6820" № 0093, результат якого показав 2.10 проміле (висновок № 722 від 17.03.2019). Вищезазначеним автомобілем ОСОБА_2 керував на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.04.2014, а згідно з документами, наданими патрульним, власником цього транспортного засобу є сам позивач (свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_3 ).

Відповідач наголошує на тому, що в ході службового розслідування було витребувано та досліджено відео, зняте реєстратором службового автомобіля патрульних та їх нагрудними відеореєстраторами. Його вивченням встановлено, що 17.03.2019 о 6.34 год. на АДРЕСА_1 Юності у м. Вінниці поліцейські дійсно зупинили автомобіль "FORD GALAXY", н.з. НОМЕР_1 . Після того, як вказаний автомобіль зупинився біля краю проїжджої частини, з його переднього пасажирського сидіння вийшов молодий чоловік, який відійшов від автомобіля на декілька кроків та зупинився. Коли поліцейські підійшли до зупиненого автомобіля, то на водійському сидінні нікого не було. Натомість на передньому пасажирському сидінні, звідки перед цим вийшов чоловік, опинився ОСОБА_2 Серед іншого, на відео зафіксовано як компанія молодиків, що перебувала в автомобілі разом з позивачем, вмовляє поліцейських відпустити їх, а після отримання відмови розпочинає брутальну лайку на адресу поліцейських. Крім того, на відео видно як ОСОБА_2 , у відповідь на запитання поліцейського "Хто керував автомобілем?" відповів: "Привид".

Також відповідач зазначає, що під час службового розслідування відбиралися пояснення у ОСОБА_2 , який заперечив факт керування транспортним засобом, але визнав, що його огляд в медичному закладі на стан сп`яніння показав результат 2.10 проміле. Окрім того, були допитані патрульні поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили зафіксовані на відео обставини та зазначили, що по дорозі в КП ВОНД " Соціотерапія " ОСОБА_2 поводив себе зухвало, показував своє службове посвідчення та казав, що йому за це нічого не буде.

Відповідач вказує на те, що підставою для застосування крайнього виду дисциплінарного заходу є те, що вчинення подібних проступків поліцейськими засуджується суспільством. Тому позивач, як правоохоронець, мав не тільки утриматись від подібних дій, але й запобігати їх вчиненню іншими.

Крім того, відповідач зауважує, що позивача звільнено саме за порушення службової дисципліни, яке призвело до вчинку, несумісного з подальшим проходження служби, а не за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. В даному випадку звільнення за порушення дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського, що ніяк не пов`язано з кінцевим рішенням у справі про адміністративне правопорушення. Відтак відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не може ототожнюватись з відсутністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої притягнуто позивача.

Також відповідач заперечує необхідність отримання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення позивача та зазначає, що норми ст. 252 КЗпП забезпечують гарантії для працівників підприємств, установ та організацій, обраних до профспілкових органів, тоді як вимоги ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в частині особливостей відповідальності та звільнення не поширюються на поліцейських. Крім того, згідно з умовами Колективного договору, укладеного 05.07.2016 між ГУ НП у Вінницькій області та Вінницькою обласною організацією Профспілки атестованих працівників ОВС і Об`єднаною профспілковою організацією ГУ НП у Вінницькій області, попередня згода профспілкового органу потрібна лише при звільненні членів виборного профспілкового органу.

10.06.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. При цьому зазначає, що згідно з констатаційною частиною оскаржуваного наказу позивача звільнено саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за порушення службової дисципліни, про що стверджує відповідач. Позивач не оспорює той факт, що перебував в стані алкогольного сп`яніння в позаслужбовий час, однак факт керування ним автомобілем в такому стані, як зазначено в оскаржуваному наказі, на час його видання відповідачем не встановлено. Водночас з огляду на презумпцію невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена (у цьому випадку) постановою судді. Крім того, представник позивача вважає, що порушення службової дисципліни можливе лише в робочий час під час виконання службових обов`язків. Тому вчинення неетичних чи протиправних дій поза службовим часом не може оцінюватись як порушення службової дисципліни.

14.06.2019 до суду надійшли заперечення, в яких відповідач звертає увагу суду на те, що при вирішенні питання щодо правомірності притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності необхідно з`ясувати наявності складу дисциплінарного проступку в діяннях позивача, незалежно від того, яку адміністративно-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках адміністративного правопорушення, та які наслідки у підсумку настали для такої особи. Водночас передбачені у п. 2 ст. 6 Конвенції гарантії, зокрема презумпція невинуватості, не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Як зазначає відповідач, такої позиції дотримується Європейський суд з прав людини та Верховний Суд, що підтверджується відповідною судовою практикою. Натомість факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджується належними та допустимими доказами, зібраними під час службового розслідування. Тому доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідної постанови суду, яка б набрала законної сили та підтверджувала б факт вчинення ним діяння, що ставиться позивачу в провину, на думку відповідача, є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково просить суд врахувати, що постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області Вишара І.Ю. від 13.06.2019 у справі № 127/8505/19 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях позивача ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Вважає оскаржуваний наказ правомірним і таким, що прийнятий на законних підставах. Під час оцінки вищезазначеного судового рішення просить суд врахувати, що в силу положень ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Крім того, представник відповідача наголошує, що позивача звільнено зі служби в поліції не за вчинення адміністративного правопорушення, а за порушення службової дисципліни.

Ухвалою суду від 13.05.2019 у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, що передувало прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, в тому числі відеозаписи з місця події, у зв`язку з якою було призначене службове розслідування.

Вищевказані докази надані суду разом з відзивом на позовну заяву.

Відеометаріали з реєстратора автопатруля та з нагрудних камер поліцейських досліджені судом у судовому засіданні за участю сторін.

Відтак, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Встановлено, що 17.03.2019 до ГУ НП у Вінницькій області від Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ надійшла інформація про те, що відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Ковеля Р.М. складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наказом № 379 від 18.03.2019 відповідач призначив службове розслідування за вказаним фактом та утворив дисциплінарну комісію для його проведення. Цим ж наказом позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування складено висновок від 22.03.2019, яким зафіксовано порушення позивачем службової дисципліни в частині не дотримання вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та професійно-етичних норм, що призвело до вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах поліції.

На підставі вказаного висновку наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області № 528 від 25.03.2019 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказ аргументовано тим, що 17.03.2019 приблизно о 06.30 год поліцейськими Управління патрульної поліції у Вінницькій області на проспекті Юності, 14 в м. Вінниці було зупинено автомобіль марки "FORD GALAXY" за порушення правил дорожнього руху. Як встановлено поліцейськими, цим автомобілем керував дільничний офіцер поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Ковель Р.М. В ході спілкування з останнім виявлено, що він має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, патрульними було запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він надав свою згоду. Відтак лікарем наркологом КП ВОНД "Соціотерапія" проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу "Драгер", результат якого показав 2.10 проміле.

Крім того, в оскаржуваному наказі зазначено, що відповідно до службового листа Національної поліції України від 18.02.2018 № 1884/01/12-2019 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності поліції" за фактами керування поліцейськими транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, стосовно винних поліцейських необхідно вирішувати питання про накладення на них дисциплінарних стягнень аж до звільнення зі служби в поліції. Правилами етичної поведінки зобов`язано поліцейського за будь-яких обставин як у робочий, так і в неробочий час дотримуватись норм професійної етики. Звертає на себе увагу і поведінка позивача на місці події, де в його присутності один із молодиків висловлювався на адресу поліцейських брутальною лайкою, однак позивач будь-яких заходів щодо припинення такої негідної поведінки його знайомим не вжив, лише спокійно спостерігав. Така поведінка з боку позивача категорично суперечить вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, де визначено, що поліцейський повинен поважати честь і гідність інших працівників поліції та надавати їм допомогу. За результатом службового розслідування факт порушення службової дисципліни ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження. Враховуючи, що поліцейські мають спеціальний правовий статус - вимоги морального змісту віднесені до їх службово-професійних обов`язків. Приймаючи присягу поліцейського ОСОБА_2 склав клятву вірно служити Українському народу, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати і охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати покладені на нього обов`язки. Водночас негідна поведінка в позаслужбовий час негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підриває довіру населення до поліцейських. Причиною грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_2 стала його особиста недисциплінованість, низькі морально-етичні якості та нехтування дотримання вимог нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Національної поліції України.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом та вважаючи своє звільнення зі служби в поліції незаконним, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати рішення відповідача про його звільнення з роботи, поновити на займаній посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленням обставин справи, суд керується такими мотивами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В силу вимог ст. 18 Закону України "Про Національну поліції" поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.

Змістовний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов`язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення зі служби в поліції.

В силу вимог частини другої, третьої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії, що формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування (ч. 1, 2 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч. 15 ст. 15, ст. 19 Дисциплінарного статуту за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Отже, службове розслідування в органах поліції - це комплекс заходів, що здійснюються в межах відомчої компетенції з метою збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, встановлення обставин (часу, місця, способу) його вчинення, уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила, а також визначення виду стягнення, що пропонується до застосування керівником.

Судом встановлено, що наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області № 379 від 18.03.2019 призначено службове розслідування за фактом отримання 17.03.2019 від Управління патрульної поліції у Вінницькій області інформація про оформлення відносно позивача адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час проведення службового розслідування витребувано відповідні матеріали, в тому числі відеозаписи з місця події, отримано письмові поясненння від позивача ОСОБА_2 , патрульних поліцейських ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших поліцейських, причетних до цієї події, витребувано службову характеристику на позивача, його посаду інструкцію, телефоном опитано інших учасників події, що були разом з позивачем, здійснено перегляд та вивчення відеозаписів з місця події, про що складено відповідний акт, опрацьовано службові листи Національної поліції України щодо зміцнення службової дисципліни серед поліцейських та запобігання фактів вчинення ними правопорушень.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 22.03.2019, в якому зазначено, що 17.03.2019 приблизно о 06.30 год поліцейськими Управління патрульної поліції у Вінницькій області (автопатруль "Юнкер-0102") на проспекті Юності, 14 в м. Вінниці за порушення правил дорожнього руху було зупинено автомобіль марки "FORD GALAXY", н.з. НОМЕР_1 , під керуванням дільничного офіцера поліції сектору превенції Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Ковеля Р.М. В ході спілкування з останнім було виявлено, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Патрульними запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він надав свою згоду. 17.03.2019 о 7.15 год лікарем наркологом КП ВОНД "Соціотерапія" проведено огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу "Драгер 6820" № 0093, результат якого показав 2.10 проміле (висновок № 722 від 17.03.2019). Відтак поліцейськими відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також у висновку зазначено, що вивченням відео, знятого на реєстратор службового автомобіля поліцейських, видно, що 17.03.2019 о 6.34 год на проспекті Юності в м. Вінниці патрульними було зупинено автомобіль "FORD GALAXY", н.з. НОМЕР_1 . Після того, як вказаний автомобіль зупинився біля краю проїжджої частини, з його переднього пасажирського сидіння вийшов молодий чоловік, який відійшов від автомобіля на декілька кроків та зупинився. Коли поліцейські підійшли до зупиненого автомобіля, то на водійському сидінні нікого не було. Натомість на передньому пасажирському сидінні, звідки перед цим вийшов чоловік, опинився ОСОБА_2 . Крім того, на відео зафіксовано як компанія молодиків, що перебувала в автомобілі разом з ОСОБА_2 , вмовляє поліцейських відпустити їх, а після отримання відмови розпочинає брутальну лайку на адресу поліцейських. Також, як приклад, негідна поведінка ОСОБА_2 підтверджується діалогом з поліцейськими, зафіксованим на їх нагрудну камеру. Зокрема, у відповідь на запитання поліцейського "Хто керував автомобілем?" Ковель Р.М. відповів: "Привид".

Як зазначено у висновку службового розслідування, з приводу цієї події позивач пояснив, що 17.03.2019 приблизно о 06.30 год він зі своїми знайомими вийшов із розважального закладу, щоб їхати до м. Літина. За кермо автомобіля сів не він, а знайомий на ім`я ОСОБА_8 , який не вживав алкогольних напоїв. Коли вони виїхали на головну дорогу, їх зупинив екіпаж патрульної поліції. Сергій зупинив автомобіль, після чого вийшов з нього через водійські двері, відійшов на декілька кроків та зупинився. До пасажирського сидіння, де перебував позивач, підійшов поліцейський, який виказав вимогу надати йому для перевірки документи на автомобіль та посвідчення водія, що ОСОБА_2 і зробив. Надалі позивач разом з поліцейськими проїхав до КП ВОНД "Соціотерапія" для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, результат якого із застосування приладу "Драгер" показав 2.10 проміле. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП позивач повернувся до місця події, де залишився автомобіль та знайомі.

Аналізуючи вищевказані та інші зібрані під час розслідування матеріали, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив службову дисципліну, вимоги частини першої, пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, не дотримався професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського та несумісний з подальшим проходженням служби в поліції.

Суд з такими висновками погоджується та вважає їх правильними.

Так, як вже неодноразово зазначалось раніше, приводом для проведення відповідного службового розслідування став факт зупинення патрульними поліцейськими автомобіля під керуванням позивача з ознаками алкогольного сп`яніння і, як наслідок, складення відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час службового розслідування позивач заперечив ту обставину, що саме він керував транспортним засобом, однак визнав, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Це підтверджується його власноручними письмовими поясненнями від 18.03.2019, в яких позивач вказує на те, що за кермом автомобіля в момент його зупинки працівниками поліції перебував його знайомий ОСОБА_8 , тоді як позивач знаходився на передньому пасажирському сидінні. Далі у своїх поясненнях зазначає, що на вимогу поліцейських в медичному закладі він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого показав 2.10 проміле. Дана обставина зафіксована у висновку КП ВОНД "Соціотерапія" № 722 від 17.03.2019.

В ході розгляду адміністративної справи позивач також не оспорював факту перебування в позаслужбовий час в стані алкогольного сп`яніння, однак наголошував на тому, що факт керування ним автомобілем у такому стані не встановлений на час видання оскаржуваного наказу і відповідна постанова суддею не була прийнята.

Водночас у судовому засіданні за участю сторін судом досліджено відеозаписи з камери реєстратора службового автомобіля поліції та нагрудних камер поліцейських. Як можна побачити з цих відеозаписів, відразу після зупинення автомобіля "FORD GALAXY" (н.з. НОМЕР_1 ) біля краю проїжджої частини, з його переднього пасажирського сидіння вийшов молодий чоловік, який відійшов від автомобіля на кілька кроків та зупинився. Коли ж поліцейські підійшли до зупиненого автомобіля, то на водійському сидінні нікого не було, а на передньому пасажирському сидінні, звідки вийшов зазначений чоловік, знаходився позивач. При цьому суд зауважує, що вказаний чоловік вийшов з автомобіля негайно після його зупинки, що, по-перше, підтверджує те, що в момент виходу він перебував саме на передньому пасажирському сидінні і, по-друге, виключає ймовірність того, що саме він був за кермом автомобіля та після його зупинки поліцією вирішив вийти не через водійське місце, а через місце переднього пасажира. Відтак заперечення позивачем очевидного суд розоцінює як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Дослідженими судом відеоматеріалами також повністю підтверджуються висновки службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни та професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби.

Так, на відео зафіксовано як позивач ігнорує неодноразовими вимогами патрульних поліцейських про надання водійських документів; як в присутності позивача окремі чоловіки, що були разом з ним в автомобілі, висловлюються в присутності поліцейських нецензурною лайкою та конфліктують з ними» як на запитання поліцейського про те, хто керував автомобілем, позивач відповів, що привид.

Окремої уваги заслуговує зневажлива та некоректна поведінка позивача у спілкуванні з патрульними поліцейськими під час виконання ними своїх професійних обов`язків, зокрема в процесі проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас приписами пунктів 3, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту на поліцейського покладено обов`язок бути вірним Присязі поліцейського, поважати права, честь і гідність людини, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу.

Окрім цього, в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відтак, встановивши дійсні обставини події за допомогою аналізу відеоматеріалів, суд приходить до переконання, що у висновку службового розслідування відповідна подія відображена повно, об`єктивно, достовірно та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення щодо наявності або відсутності в діяннях позивача складу дисциплінарного проступку.

При цьому суд зауважує, що в ході проведення службового розслідування вищевказані відеозаписи вивчалися дисциплінарною комісією і, як свідчить зміст висновку службового розслідування, зафіксовані на них обставини події стали визначальними при наданні висновку про порушення позивачем службової дисципліни та недотримання ним професійно-етичних норм поведінки поліцейських.

Позивач фактично не оскаржує ані процедури службового розслідування відносно нього, ані висновків, до яких дійшла комісія за результатами такого розслідування. Хоча, наказ про звільнення позивача зі служби приймався саме на підставі такого висновку.

Неправомірність вказаного наказу позивач обґрунтовує переважно тим, що, на його думку, він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Натомість суд зазначає, що за змістом наказу та з огляду на висновки службового розслідування позивача було звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що призвело до вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в поліції. Тобто, в цьому випадку звільнення за порушення службової дисципліни є окремою самостійною підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, яка передбачена статтями 11, 13 Дисциплінарного статуту та не пов`язується з кінцевими рішеннями у справі про адміністративне правопорушення.

Як вже зазначалось, в силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту під службовою дисципліною необхідно розуміти дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Водночас службова дисципліна охоплює виконання поліцейським як тих обов`язків, що визначені у статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", так і тих, що визначені частиною третьою статті 3 Дисциплінарного статуту. Відповідно невиконання або неналежне виконання таких обов`язків є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Також суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту факт притягнення поліцейського зокрема до адміністративної відповідальності, визначається законодавцем як окрема підстава для дисциплінарної відповідальності. Однак позивача було звільнено зі служби в поліції саме за порушення службової дисципліни, а не за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому проявом такого порушення стало недотримання позивачем вимог частини першої, пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції.

Крім того, з огляду на особливий статус поліцейського, факт вчинення позивачем відповідних діянь не під час виконання ним службових обов`язків, на думку суду, не свідчить про неможливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. До того ж в силу приписів ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" та ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту обов`язки, недотримання яких поставлено у провину позивачу, повинні виконуватись поліцейськими повсякчас, а не лише під час безпосереднього виконання своїх службових обов`язків.

Щодо Правил етичної поведінки поліцейських, то відповідно до преамбули до наказу МВС України № 1179 від 09.11.2016 їх затвердження має на меті формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Крім того, пунктами, 2, 3 цих Правил визначено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України, а їх дотримання є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги фактичний зміст тих основних вимог до поведінки поліцейського, що визначені у пункті 1 Розділу II Правил, суд вважає, що необхідність дотримання поліцейським відповідних морально-етичних обов`язків не обмежується лише робочим часом, а вимоги морального змісту є складовою їх службово-професійних обов`язків.

Представник позивача також посилається на постанову постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2019 у справі № 127/8505/19, якою щодо позивача закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Однак, на переконання суду, вказане судове рішення не спростовує висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни та не виправдовує тих діянь позивача, що стали підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вищевказаним судовим рішенням підтверджено, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, як вже зазначалось раніше, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, а не за вчинення адміністративного правопорушення.

До того ж відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2, 3 ст. 90 КАС України).

Матеріали адміністративної справи відносно позивача, зокрема відеозаписи з місця події, досліджувались відповідачем під час проведення службового розслідування та враховувалися при оформленні висновку за його результатами. Відтак вони є доказами в адміністративному судочинстві, а отже підлягають оцінці адміністративним судом у зв`язку з розглядом цієї адміністративної справи.

Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського та є несумісним з подальшим проходженням служби.

Водночас суд зауважує, що як під час службового розслідування, так і під час розгляду справи позивач заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, стверджуючи що не він був за кермом, але визнавав факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, який підтвердився під час медичного огляду. Дійсно, на одному з досліджених судом відеозаписів чітко зафіксовано, що позивач на пропозицію лікаря-нарколога в присутності патрульних поліцейських "продув" в алкотестер "Драгер", який показав наявність вмісту алкоголю у його крові 2.10 проміле (при допустимій нормі для водіїв в Україні - 0,2 проміле). Оцінка ж тій обставині, хто саме міг перебувати за кермом транспортного засобу в момент його зупинки патрульними, надана судом раніше.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2019 у справі № 127/8505/19 не впливає на правомірність рішення відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не спростовує наявність у його діяннях складу дисциплінарного проступку.

Позивач також зазначає, що на час видання оскаржуваного наказу не було рішення суду про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тоді як згідно з презумпцією невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена (у цьому випадку) постановою судді.

Проте суд вважає вказані доводи помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати питання про наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках справи про адміністративне правопорушення та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідної постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, яка б підтверджувала факт вчинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.

Відповідна правова позиція викладена, серед іншого, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2019 у справі № 802/1172/17-а (адміністративне провадження № К/9901/46556/18).

Позивач також стверджує, що його звільнення зі служби в поліції відбулося без обов`язкової згоди профспілкової організації, членом якої він є.

Перевіряючи вказані доводи, судом встановлено, що з 01.03.2019 позивач є членом Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, що підтверджується листом Вінницького обласного профспілкового комітету цієї Профспілки № 15 від 18.04.2019 "Про надання інформації".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 246 КЗпП України первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки.

В силу вимог ч. 1 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", на яку посилається позивач, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Отже, за змістом вказаних положень закону згода профспілкової організації на розірвання трудового договору з працівником є обов`язковою лише у випадках, передбачених законодавством про працю.

Так, питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) врегульоване статтею 43 КЗпП України.

Відповідно до частини першої вказаної статті розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Також згідно з ч. 2 ст. 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Водночас частиною дев`ятою статті 252 КЗпП України передбачено, що положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, поліцейських і працівників Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Отже, законодавством про працю визначено перелік випадків обов`язкового одержання згоди профспілкової організації на розірвання договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Проте відповідні гарантії на позивача не поширюються, оскільки підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються спеціальним законодавством.

Обґрунтовуючи свої доводи в цій частині, позивач посилається на Статут всеукраїнської професійної спілки Міністерства внутрішніх справ України, затверджений Установчим з`їздом Профспілки (протокол № 1 від 06.10.2017). Разом з тим, положення цього Статуту жодним чином не підтверджують позиції позивача та не містять норм, які б не узгоджувалися із вищезазначеними вимогами закону. До того ж суду взагалі не надано доказів того, що позивач є членом саме цієї профспілкової організації.

Також на вимогу суду відповідач надав чинний на сьогодні Колективний договір між Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області та Вінницькою обласною організацією Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Об`єднаною профспілковою організацією Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на 2016-2018 рр.

Згідно з умовами вказаного договору (пункти 8.7, 8.8, 8.9) обов`язковою є попередня згода профспілкової організації на звільнення працівників-членів профспілки лише у разі скорочення штатів за ініціативою ГУ НП у Вінницькій області та в разі звільнення членів виборного профспілкового органу.

Отже, посилання позивача на те, що його звільнення зі служби в поліції відбулося без обов`язкової згоди профспілки, членом якої він є, під час розгляду справи не підтвердилися, а тому до уваги судом не беруться.

Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що при прийнятті наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в органах поліції відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, тобто правомірно. Доводи позивача не спростовують правомірності вказаного наказу та не дають суду підстав для визнання його протиправним. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено та підписано суддею 08.07.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович