Рішення № 82888047, 09.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 липня 2019 р. Справа № 120/1459/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39845483, адреса: вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (код ЄДРПОУ: 00308560, адреса: вул. Монастирська, 16, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про: застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39845483, адреса: вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (код ЄДРПОУ: 00308560, адреса: вул. Монастирська, 16, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час планової перевірки виявлено порушення допущені відповідачем у сферах дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Як випливає із матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 20.05.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відзив на адресу суду від відповідача не надходив.

10.06.2019 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, ухвалено розгляд адміністративної справи № 120/1459/19-а за позовом Управління Держпраці у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, продовжити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник Управління Держпраці у Вінницькій області не з`явилась, поряд із цим подала заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Приписами частини 5 статті 44 КАС України регламентовано, що учасники справи, зокрема, зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою. виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" в судові засідання, призначені на 10.06.2019 року, 24.06.2019 року, та 05.07.2019 року не прибув, про причини неявки та їх поважність суду завчасно не повідомив, із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника не звертався. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

При цьому суд зазначає, що «завчасно» означає необхідність повідомити у такі строки, щоб у суду була інформація про це не пізніше початку судового засідання. Спосіб повідомлення може бути різним (закон їх не обмежує) - телефоном, поштою тощо.

Остаточно поважність причин неприбуття оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає з`явитися до суду, відрядження тощо.

Неповідомлення про причини неприбуття за правовими наслідками прирівняне до неприбуття в судове засідання без поважних причин.

Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин.

До поважних причин можуть бути віднесені такі обставини, дії, явища, які не залежать від волі особи, відносно якої вони виникли. Внаслідок таких обставин, особа не має змоги належним чином виконувати покладені на неї обов`язки.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату час і місце проведення судових засідань за його участю, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд наголошує, що систематична неявка представника відповідача в судові засідання є невиконанням стороною по справі процесуальних обов`язків, передбачених статтею 44 КАС України, а також не сприяє дотриманню розумних строків розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У пункті 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить висновку про можливість розглянути та вирішити справу в письмовому провадженні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

11.03.2019 року на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області № 230-О від 01.03.2019 року та направлення на перевірку № 144 від 01.03.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка", що знаходиться за адресою: вул. Монастирська, 16, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130.

За наслідками вказаної перевірки Управлінням Держпраці у Вінницькій області складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) № 016.0506.19 від 11.03.2019 року, в якому зафіксовані, зокрема, наступні порушення:

- роботодавець не одержав дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: устаткування напругою понад 1000В (ЗТП-397); технологічне устаткування легкої та текстильної промисловості: електророзкрійна машина 532Ю82 - 2 одиниці; колонка довгоголкова швейна «Мінерва» 72412-101 - 1 одиниця; машина двоголкова ценногостібка «Джуккі» - 1 одиниця; напівавтомат для настрочування петль -2 одиниці; оверлок «Адлер» - 5 одиниць; парова праска в комплексі - 2 одиниці; прес дублюючий «Каннегіссер» НКН-567 - 1 одиниця; проколошвейна машина ЗТПШ-700 - 1 одиниця; розкрійно - стрічкова машина - 2 одиниці; швейна машина одноголовкова плоскошовна «Орша» -10 одиниць; швейна машина одноголкова плоскошовна «Тестима» - 11 одиниць; швейна машина петельна «Мінерва» - 1 одиниця, що є порушенням вимог п.п. 6, 8 додатку 3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою КМУ №1107 від 26.10.2011 року;

- на підприємстві виконуються роботи підвищеної небезпеки (роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000В) без подання роботодавцем декларації відповідності матеріально - технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, що є порушенням вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці», п. 21; (п. 16 додатку 6) Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою КМУ №1107 від 26.10.2011 року;

- роботодавець не забезпечив проведення періодичних (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників - 23 особи, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.5 розділу І «Правила охорони праці для працівників швейного виробництва», затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 12.12.2012 року № 1416, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.01.2013 року;

- директор не забезпечив проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ), що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України № 4 від 09.01.1998 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року за № 93/2533;

- керівник підприємства не призначив відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку, що с порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України № 4 від 09.01.1998 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року за № 93/2533;

- в ремонтній майстерні допущений до експлуатації заточувальний верстат не обладнаний захисним пристроєм - екраном, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.6. розділу III НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями», затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.12.2013 р. № 966, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.02.2014 р. за № 327/25104.

На підставі зазначеного акту перевірки № 016.0506.19 від 11.03.2019 року складено припис № 016.0506.19 від 11.03.2019 року, щодо усунення порушень, зазначених в акті перевірки в строк до 11.04.2019 року.

Враховуючи, що відповідачем вимоги припису залишені без виконання, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон № 877-V).

В розумінні статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В силу вимог частини 1 статті 4 Закону № 877-V що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону праці" № 2694-XII від 14.10.1992 року (далі - Закон № 2694-XII) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Зокрема, підпунктом 16 пункту 4 Положення № 96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 вказаного Положення Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Приписами норми частини 1 статті 39 Закону № 2694-XII передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Частиною 5 статті 4 Закону № 877-V встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Так, частиною 6 статті 7 Закону № 877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом (частина 7 статті 7 Закону № 877-V).

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що підставою для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування є виявлення органом нагляду (контролю) порушення вимог законодавства, про що зазначається в акті перевірки. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

За результатами проведеної перевірки виявлено порушення нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників підприємства, зокрема, порушення вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ № 1107 від 26.10.2011 року.

У розумінні частини 1 статті 1 Закону України № 2806-IV від 06.09.2005 року "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Так, відповідно до статті 21 Закону № 2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 Порядку.

Машинами, механізмами, устаткованнями підвищеної небезпеки згідно пунктів 6, 8 Додатку 3 Порядку № 1107 визначено: технологічне устатковання для хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазопереробної, металургійної, коксохімічної, ливарної, олійно-жирової, ефіроолійної, деревообробної, харчової, переробної та поліграфічної галузей промисловості, целюлозно-паперового, хлор- та аміаковикористовуючих виробництв, переробки пластмас, полімерних матеріалів і гумотехнічних виробів; Устатковання напругою понад 1000В (електричне устатковання електричних станцій та мереж; технологічне електрообладнання).

Робота в діючих електроустановках напругою понад 1000В та в зонах дії струму високої частоти віднесена до переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці (пункт 16 Додатку 3 Порядку № 1107). Відтак, отримання дозволу є необхідною умовою для її виконання.

Водночас, роботою підвищеної небезпеки є робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю (пункт 1.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 1526.01.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року за № 231/10511).

Відповідно до пункту 5.1 вказаного Положення перелік посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці (додаток 3), під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, навчаються згідно з Типовими тематичним планом і програмою навчання з питань охорони праці посадових осіб (додаток 4).

Згідно пункту 5.5 НПАОП 0.00-4.12-05 під час навчання згідно з пунктом 5.1 цієї глави навчання і перевірку знань з питань охорони праці в обсязі виконуваної ними роботи проходять особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, та посадові особи, службові обов`язки яких пов`язані з: а) керівництвом та контролем за виконанням робіт підвищеної небезпеки; б) будівництвом, експлуатацією, реконструкцією, технічним переоснащенням, консервацією та ліквідацією об`єктів підвищеної небезпеки; в) розробкою проектів, технологічних регламентів та іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки; г) підготовкою персоналу для обслуговування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; ґ) розробкою нормативно-технічних документів з питань виготовлення, монтажу та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та об`єктів підвищеної небезпеки.

Пунктом 1.5 Правил охорони праці для працівників швейного виробництва, затверджених Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 1416 від 12.12.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2013 року за № 52/22584 встановлено, що попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України “Про охорону праці” та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 246 від 21.05.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 року за № 846/14113.

Згідно статті 17 Закону № 2694-XII роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до вимог пункту 1.5 вказаного Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій періодичні медичні огляди проводяться з метою: своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників; забезпечення динамічного спостереження за станом здоров`я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров`я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику; проведення відповідних оздоровчих заходів.

Наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України № 4 від 09.01.1998 року затверджені Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов`язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва.

Керівник підприємства зобов`язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен, зокрема, забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ); забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.

В силу вимог пункту 1.6 розділу ІІІ «Вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням інструменту» Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 966 від 19.12.2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.2014 року за № 327/25104 шліфувальні верстати з робочою швидкістю круга 60 м/с і більше повинні бути оснащені: додатковими захисними пристроями у вигляді металевих екранів та огороджень, які закривають робочу зону під час шліфування; щитками, що закривають відкриту частину шліфувального круга при його відведенні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем допущені порушення, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей, що дає підстави для застосування заходів реагування.

Вирішуючи питання наявності підстав для вжиття заходів реагування в частині зупинення експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, виконання робіт підвищеної небезпеки, суд зважає на те, що за приписами статті 39 Закону № 2694-XII передумовою заборони, зупинення, припинення, обмеження експлуатації підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуску та експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт є створення суб`єктом господарювання загрози життю.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Отже, підставою для застосування відповідних заходів реагування є порушення суб`єктом господарювання законодавства про охорону праці, яке створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків.

Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері охорони праці (системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності), функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у даній сфері.

Неусунення на момент розгляду справи порушень зазначених в акті перевірки свідчать про те, що на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" не вжито в повній мірі всіх належних заходів для забезпечення охорони праці робітників, що у свою чергу унеможливлює забезпечення безпеки працівників в процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин та враховуючи те, що виявлені під час проведення перевірки порушення відповідач не усунув, не спростував документально відсутність факту їх вчинення та існування, з метою недопущення спричинення шкоди життю і здоров`ю працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка", суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Разом з тим, оскільки позивачем не понесені витрати по залученню свідків і проведенню експертиз, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка":

1. Заборонити експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної безпеки:

- устатковання напругою понад 1000В (ЗТП – 397);

- технологічне устатковання легкої та текстильної промисловості: електророзкрійна машина 532Ю82 – 2 одиниці; колонка довгоголова швейна «Мінерва» 72412-101 – 1 одиниця; машина двоголова цепногостібка «Джуккі» - 1 одиниця; напівавтомат для застрочування петель – 2 одиниці; оверлок «Адлер» – 5 одиниць; парова праска в комплексі – 2 одиниці; прес дублюючий «Каннегіссер» НКН-567 – 1 одиниця; проколошвейна машина ЗТПШ-700 – 1 одиниця; розкрійно-стрічкова машина – 2 одиниці; швейна машина одноголовкова плоскошовна «Орша» – 10 одиниць; швейна машина одноголовкова плоскошовна «Тестима» – 11 одиниць; швейна машина петельна «Мінерва» – 1 одиниця;

2. Заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки – роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000В;

3. Відсторонити від виконання робіт працівників (23 особи), яким роботодавець не забезпечив проведення періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів;

4. Заборонити експлуатацію електроустановок підприємства без проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань;

5. Заборонити експлуатацію заточувального верстату, що знаходиться в ремонтній майстерні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39845483, адреса: вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (код ЄДРПОУ: 00308560, адреса: вул. Монастирська, 16, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130).

Рішення у повному обсязі виготовлено: 09.07.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна