Рішення № 82887918, 26.06.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2019 Справа № 920/34/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/34/19

за позовом: Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (вул. Лебединська, 3, м. Суми, 40000, код 05433057),

до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455),

про стягнення 225 382 грн. 62 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.01.2019 провадження у справі №920/34/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2019.

В судовому засіданні 11.02.2019 оголошено перерву в розгляді справи №920/34/19 до 21.02.2019 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.02.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 11.03.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області 11.03.2019 р. суд ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочавши зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначене на 04.04.2019р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 04.04.2019 р. підготовче засідання відкладене на 02.05.2019 р.

В судовому засіданні 02.05.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.05.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 23.05.2019 закрите підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 06.06.2019 р.

В судовому засіданні 06.06.2019 оголошено перерву в розгляді справи №920/34/19 по суті до 24.06.2019 р.

В судовому засіданні 24.06.2019 р. суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 26.06.2019 р. до 10 год. 50 хв.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 409 328 грн. 09 коп., з яких: 374 033 грн. 29 коп. основного боргу, 2058 грн. 62 коп. - 3% річних, 8 608 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 24 627 грн. 74 коп. пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №С082 від 10.05.2018, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В заяві про зменшення позовних вимог від 25.04.2019 у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 225 382 грн. 62 коп., з яких 190 087 грн. 82 коп. основного боргу, 2058 грн. 62 коп. - 3% річних, 8 608 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 24 627 грн. 74 коп. пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №С082 від 10.05.2018, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач в письмовому відзиві №22/387 від 18.01.2019 р. та письмових поясненнях (вх. №4484 від 06.06.2019) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що строк оплати за отриманий по Договору товар у відповідача не настав, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

10 травня 2019 року між Комунальним підприємством «Шляхрембуд» Сумської міської ради і Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради укладено договір поставки №С 082 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався поставити та передати у власність відповідачу товар: ДК 021:2015: 44110000-4 – Конструкційні матеріали «Асфальтобетон», а відповідач зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору ціна, кількість, асортимент, комплектність, найменування товару обумовлюються в додатках до цього договору, які погоджуються Сторонами, додаються до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Зі змісту п. 1.4. Договору вбачається, що позивач зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках замовлення (далі - Заявках) відповідача, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору позивач поставляє товар партіями протягом строку дії даного Договору відповідно до попередньої Заявки відповідача, в якій визначається кількість та асортимент товару, ціна за одиницю товару, відповідно до підписаної Сторонами специфікації, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника позивача.

Згідно п. 3.2. Договору поставка проводиться на умовах: склад Покупця правила «Інкотермс 2010».

Відповідно до п. 3.4. Договору поставка замовленого товару здійснюється Постачальником протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідної заявки. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди замовника.

Зі змісту п. 3.5. Договору вбачається, що моментом здійснення поставки товару є його отримання Замовником. Актом приймання передачі оформляється передача товару від ОСОБА_1 . Сторони складають первинні документи бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення операції по передачі певного товар від Постачальника до Замовника (товарно-транспортну накладну, видаткову накладну). При цьому видаткова накладна повинна містити посилання на відповідний договір поставки. Разом з товаром Замовнику повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість (оригінали або копі завірені печаткою Постачальника).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення (пошкодження) товару, переходять до Замовника в момент передання йому товару та підписання відповідальною особою Замовника видаткової накладної.

Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що ціна цього Договору з ПДВ становить: 405 900 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ 67 650 грн. 00 коп.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 446 775 грн. 65 коп., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань розраховувався за отриманий товар несвоєчасно та не в повному обсязі, перерахувавши позивачу лише 72 742 грн. 36 коп. оплати, у зв`язку з чим його заборгованість станом на день звернення з позовом становила 374 033 грн. 29 коп.

Під час розгляду справи в суді відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 183 945 грн. 47 коп., несплаченою залишилась основна заборгованість в розмірі 190 087 грн. 82 коп., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу наступні партії асфальтобетону (товару), про що сторонами підписано накладні:

1. Згідно видаткової накладної №73 від 31.05.2018, кількість 7,8 тон, на суму 22742,36 грн., з яких оплачено: 18.06.2018 - 10 000,00 грн. та 19.06.2018 - 12742,36 грн.

2. Згідно видаткової накладної № 75 від 01.06.2018, кількість 19,9 тон, на суму 61128,98 грн., з яких оплачено 30.08.2018 - 50 000,00 грн.

3. Згідно видаткової накладної № 94 від 31.07.2018, кількість 21,2 тон, на суму 65122,33 грн., яку станом на дату звернення з позовом не було оплачено.

4. Згідно видаткової накладної № 140 від 31.08.2018, кількість 25,7 тон, на суму 78945,47 грн. , яку станом на дату звернення з позовом не було оплачено.

5. Згідно видаткової накладної № 160 від 30.09.2018, кількість 46,9 тон, на суму 161883,79 грн., яку станом на дату звернення з позовом не було оплачено.

6. Згідно видаткової накладної № 202 від 31.10.2018, кількість 15,9 тон, на суму 54881,71 грн., яку станом на дату звернення з позовом не було оплачено.

7. Згідно видаткової накладної № 243 від 30.11.2018, кількість 0,6 тон, на суму 2071,01 грн., яку станом на дату звернення з позовом не було оплачено.

В подальшому відповідачем було перераховано позивачу 183 945 грн. 47 коп., у зв`язку з чим розмір позовних вимог в цій частині було зменшено, а сума основного боргу, яку позивач просить суд стягнути становить 190 087 грн. 82 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №448/01.03 від 20.05.2019 з вимогою про сплату 190 087 грн. 82 коп. основного боргу, яка отримана відповідачем 20.05.2019 р., про що свідчить відбиток штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції. Разом з претензією відповідачу надіслано відповідні рахунки.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення №2841 від 31.05.2019 на суму 54 881 грн. 71 коп. з призначенням платежу «Оплата за асфальтобетон рах. №83 від 31.10.2018…..дог№с082 від 10.05.2018 р.», який свідчить про часткову сплату основного боргу відповідачем, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 54 881 грн. 71 коп. основного боргу підлягає закриттю відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем сума основного боргу в розмірі 135 206 грн. 11 коп. суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 135 206 грн. 11 коп. основного боргу.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 627 грн. 74 коп. пені, нарахованої за загальний період з 17.07.2018 по 26.12.2018 р. відповідно до вимог п. 7.8. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Замовник на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен прострочення.

В той же час, не заперечуючи факт отримання товару, відповідач заперечує факт настання строку оплати за отриманий товар та як наслідок вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним, оскільки ним не було отримано рахунки на оплату отриманого товару.

Згідно п. 5.2. Договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється Замовником поетапно, після підписання Сторонами акту приймання-передачі партії товару, протягом 30-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару. Замовник має право здійснити попередню оплату вартості замовленого товару в розмірі, що не перевищує 50% від вартості партії замовленого товару.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17 та 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, суд розцінює внесення 30.08.2018 р. відповідачем часткової оплати в розмірі 50 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Оплата за асфальтобетон рах. №44 від 01.06.2018 р. в т.ч. ПДВ – 8333,33 грн. дог. №082 від 10.05.2018» як дії відповідача, що свідчать про визнання обов`язку щодо оплати рахунку №44 від 01.06.2018 р., а отже строк виконання зобов`язання щодо оплати залишкової суми боргу в розмірі 11 128 грн. 98 коп. по видатковій накладній №75 від 01.06.2018 р. згідно рахунку №44 від 01.06.2018 р. настав через 30 банківських днів з моменту внесення часткової оплати, тобто з 11.10.2018 р.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача в частині сплати основного боргу в розмірі 11 128 грн. 98 коп. по видатковій накладній №75 від 01.06.2018 р. згідно рахунку №44 від 01.06.2018 р. з 11.10.2018 р., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 845 грн. 19 коп. пені, нарахованої за період з 11.10 2018 р. по 26.12.2018 р.

Судом встановлено, що письмові матеріали справи містять єдиний належний доказ надсилання позивачем відповідачу рахунків на оплату отриманого товару – копія претензії №448/01.03 від 20.05.2019 з вимогою про сплату 190 087 грн. 82 коп. основного боргу, додатками до якої є відповідні рахунки /а.с.116/.

В той же час, пеня нарахована позивачем за період з 17.07.2018 по 26.12.2018 р., а претензія разом з рахунками отримана відповідачем лише 20.05.2019 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що право вимоги щодо сплати відповідачем пені виникло у позивача лише 27.06.2019 р. (через 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару, п. 5.2. Договору), а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 23 782 грн. 55 коп. є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 8 608 грн. 44 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 30.08.2018 р. по 26.12.2018 р., та 2 058 грн. 62 коп. – 3% річних, нарахованих за загальний період з 17.07.2018 р. по 26.12.2018 р., відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання та вище було зроблено висновок з приводу визначення вірного періоду нарахування штрафних санкцій та розміру заборгованості, з якого таке нарахування повинно бути виконане, а отже нарахуванню підлягають інфляційні збитки та 3% річних за період з 11.10.2018 р. по 26.12.2018 включно, виходячи з розміру заборгованості 11 128 грн. 98 коп. за поставлений товар згідно видаткової накладної №75 від 01.06.2018 р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 439 грн. 46 коп. інфляційних збитків та 70 грн. 43 коп. – 3% річних, в іншій частині позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 988 грн. 19 коп. – 3% річних та 8 168 грн. 98 коп. інфляційних збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455) на користь Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (вул. Лебединська, 3, м. Суми, 40000, код 05433057) 135 206 грн. 11 коп. основного боргу, 845 грн. 19 коп. пені, 70 грн. 43 коп. – 3% річних, 439 грн. 46 інфляційних збитків, 5 630 грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі №920/34/19 в частині стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради 54 881 грн. 71 коп. заборгованості – закрити.

4. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 09.07.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко