Рішення № 82887178, 26.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/258/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Тіщенко Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились;

Від третьої особи: Ярошенко Г.Ю. за довіреністю №31-15-0.62-41/62-19 від 24.01.2019р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Нива+" до фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Ігора Васильовича, Подільської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма „Нива+" (далі по тексту - ТОВ „Нива+") звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Ігора Васильовича (далі по тексту - Мойсеєнко І.В.), Подільської районної державної адміністрації Одеської області (далі по тексту - Подільська адміністрація) про визнання недійсними договору №348 від 01.10.2015р., договору №436 від 16.03.2016р., договору №429 від 14.02.2017р. про відшкодування втрат бюджету Липецької сільської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування, укладених між відповідачами. Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення спірних правочинів із порушенням вимог чинного законодавства, в результаті чого були порушені права позивача, як землекористувача земельної ділянки, яка, в тому числі, є предметом оспорюваних правочинів.

Ухвалою від 18.02.2019р. господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (далі по тексту - Управління Держгеокадастру).

Подільська адміністрація у поданих до суду заявах визнала позовні вимоги ТОВ „Нива+" про визнання договорів недійсними у повному обсязі, посилаючись на наявність правових підстав для визнання їх недійсними у судовому порядку. При цьому, відповідач просив суд розглянути справу за відсутності представника останнього.

Управлінням Держгеокадастру у письмових поясненнях було наголошено, що угода №406 від 20.03.2018р., на підставі якої позивачем було набуто право користування земельною ділянкою, укладена із порушенням земельного законодавства, оскільки була передана позивачу у користування не уповноваженим органом. Наведене, за переконанням третьої особи, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Нива+" позовних вимог.

При цьому, третьою особою було наголошено, що угоди про відшкодування втрат бюджету за фактичне землекористування були також укладені між відповідачами із порушенням вимог земельного законодавства. При цьому, Управління Держгеокадастру зазначає, що після закінчення строку дії угод про відшкодування втрат бюджету за фактичне землекористування, Мойсеєнко І.В. самовільно використовує земельні ділянки, у зв`язку з чим відносно нього були вжиті заходи адміністративного характеру.

Мойсеєнко І.В . не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що про розгляд господарським судом даної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки Мойсеєнко І.В. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Необхідно зауважити, що 24.06.2019р. до господарського суду від Мойсеєнко І.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.06.2019р., у зв`язку з сімейними обставинами відповідача. Крім того, 25.06.2019р. до суду надійшло клопотання від ТОВ „Нива+" про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням директора товариства у відрядженні.

Враховуючи ненадання ні Мойсеєнко І.В., ні ТОВ „Нива+" доказів неможливості забезпечити прибуття представників у судове засідання, призначене на 26.06.2019р., приймаючи до уваги закінчення строків розгляду справи, судом було відмовлено позивачу та відповідачу у задоволенні заявлених клопотань. При цьому, суд звертає увагу останніх, що неможливість прибуття як директора товариства, так і безпосередньо відповідача не свідчить про неможливість прибуття інших представників позивача та відповідача, кількість яких у судовому процесі не обмежена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.10.2015р. між державою в особі Котовської районної державної адміністрації (Власник) та Мойсеєнко І.В. (Землекористувач) було укладено договір №348 про відшкодування втрат бюджету Липецької сільської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування, відповідно до п. 1 якого Землекористувач, що фактично користується (користувався) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (рілля), площею 15,00 га, яка розташована на території Липецької сільської ради (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015р., зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі, кошти в сумі 2317,50 грн. із розрахунку 618 грн. за 1 га.

Відповідно до п. п. 3-6 договору №348 про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування від 01.10.2015р. договір діє до 31.12.2015р. До договору додаються викопіювання земельної ділянки та розрахунок суми втрат сільського бюджету від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування - 1 раз на рік. У разі несвоєчасного внесення плати за землю нараховується пеня та штрафні санкції згідно чинного законодавства. Землекористувач бере на себе зобов`язання здійснювати уточнення розміру щомісячної оплати на наступний рік.

16.03.2016р. між державою в особі Котовської районної державної адміністрації (Власник) та Мойсеєнко І.В. (Землекористувач) було укладено договір №436 про відшкодування втрат бюджету Липецької сільської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування, відповідно до п. 1 якого Землекористувач, що фактично користується (користувався) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (рілля), площею 78,00 га, яка розташована на території Липецької сільської ради (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі, кошти в сумі 56472,00 грн. із розрахунку 724 грн. за 1 га.

Згідно з п. п. 3-6 договору №436 про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування від 16.03.2016р. договір діє з дати укладення до дати виставлення зазначеної вище земельної ділянки окремим лотом на земельні торги. До договору додаються викопіювання земельної ділянки та розрахунок суми втрат сільського бюджету від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування 1 раз на рік (до 29 серпня). У разі несвоєчасного внесення плати за землю нараховується пеня та штрафні санкції згідно чинного законодавства. Землекористувач бере на себе зобов`язання уточнення розміру щомісячної оплати на наступний рік.

14.02.2017р. між державою в особі Подільської районної державної адміністрації (Власник) та Мойсеєнко І.В. (Землекористувач) було укладено договір №429 про відшкодування втрат бюджету Липецької сільської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування, відповідно до п. 1 якого Землекористувач, що фактично користується (користувався) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (рілля), площею 76,00 га, яка розташована на території Липецької сільської ради (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі, кошти в сумі 82 536,00 грн. із розрахунку 1086,00 грн. за 1 га.

Згідно з п. п. 3-6 договору №429 про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування від 14.02.2017р. договір діє з дати укладення до дати виставлення зазначеної вище земельної ділянки окремим лотом на земельні торги. До договору додаються викопіювання земельної ділянки та розрахунок суми втрат сільського бюджету від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування 1 раз на рік (до 29 серпня). У разі несвоєчасного внесення плати за землю нараховується пеня та штрафні санкції згідно чинного законодавства. Землекористувач бере на себе зобов`язання уточнення розміру щомісячної оплати на наступний рік.

20.03.2018р. між Куяльницькою сільською радою (Землевласник) та ТОВ „Нива+" (Землекористувач) було укладено угоду про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №406, відповідно до п. 1 якої Землекористувач, що фактично користується (користувався) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (рілля), площею 10,99 га, яка розташована на території Куяльницької об`єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту с Липецьке) без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2018р. до 31.12.2018р., зобов`язується сплатити на розрахунковій рахунок, вказаний у договорі, кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 21210, 70 грн. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. із розрахунку 1930 грн. за 1 га, що становить 8% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. п. 3-5 угоди №406 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 20.03.2018р. угода діє до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка фактично використовується, але не довше одного року або до виставлення зазначеної вище земельної ділянки окремим лотом на земельні торги. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування: щомісячно 1/12 частини орендної плати. У разі несвоєчасного внесення плати за землю нараховується пеня та штрафні санкції згідно чинного законодавства.

25.01.2019р. між Куяльницькою сільською радою (Землевласник) та ТОВ „Нива+" (Землекористувач) було укладено угоду про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №18, відповідно до п. 1 якої Землекористувач, який фактично використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів площею 114,29 га із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Липецький старостинський округ в межах існуючого землекористування в період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. або отримання документів на право користування (власності) земельною ділянкою, зобов`язується сплачувати у грошовій формі, рівними частинами, щомісячно до 20-го числа наступного за звітним місяцем на розрахунок, вказаний у договорі, кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 283594,63 грн. за рік із розрахунку 2481,36 грн. за 1 га, що становить 8% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 7 угоди №18 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 25.01.2019р. дана угода укладена на добровільних засадах; набуває чинності з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. Угода достроково припиняє свою чинність з моменту укладення та реєстрації документів, що посвідчують право на земельну ділянку (право власності чи право користування) за взаємною згодою сторін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. по справі №916/1275/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018р., було часткового задоволено позовні вимоги Мойсеєнко І.В. до Куяльницької сільської ради, ТОВ "Нива+" та визнано недійсною угоду №406 від 23.03.2018р. про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, площею 10,99 га, укладену між Куяльницькою сільською радою Подільського району та ТОВ "Нива+".

Необхідно зауважити, що судом при розгляді справи №916/1275/18 було зроблено висновок про передання сільською радою у користування ТОВ "Нива+" земельної ділянки державної форми власності, повноваження щодо розпорядження якою віднесені до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Мойсеєнко І . В. та Подільської адміністрації, ТОВ "Нива+" було наголошено, що в результаті укладання між відповідачами спірних угод були порушені права позивача, як землекористувача земельної ділянки, переданої у користування на підставі угоди №406 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 20.03.2018р.

08.05.2019р. до матеріалів справи за клопотанням позивача було долучено угоду №18 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 25.01.2019р. При цьому, будь-яких заяв щодо зміни підстав позову до господарського суду від ТОВ "Нива+" не надходило.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що земельні ділянки, які були передані Мойсеєнко І.В. у користування на підставі договорів №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р., розташовані за межами населеного пункту ( на території Липецької сільської ради). Виходячи із змісту правової природи зазначених угод суд доходить висновку, що останні мають ознаки договорів оренди землі.

Відповідно до п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що земельні ділянки, які були передані Мойсеєнко І . В . у користування на підставі договорів №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р., належать до земель державної власності, а, отже, повноваження щодо розпорядження даним землями віднесені до компетенції безпосередньо Управління Держгеокадастру, як територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Проте, в порушення вищенаведених положень чинного законодавства земельні ділянки державної власності були передані у користування Мойсеєнко І.В. Подільською адміністрацією, тобто органом, не уповноваженим в силу закону на розпорядження даної категорії земельних ділянок. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що договори №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р. про відшкодування втрат бюджету Липецької сільської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування укладені із порушенням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання вказаних договорів недійсними.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ТОВ "Нива+", наведеним по тексту позовної заяви, щодо порушення його прав в результаті укладення договорів №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р.

Подану до господарського суду позовну заяву про визнання договорів №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р. недійсними ТОВ "Нива+" обґрунтовує фактом порушення його прав, як землекористувача земельної ділянки, наданої у користування на підставі договору №406 від 20.03.2018р., оскільки вказана земельна ділянка також була надана у користування Мойсеєнку І. В .

Проте, господарським судом було встановлено, що угода №406 від 23.03.2018р. про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, площею 10,99 га, укладена між Куяльницькою сільською радою Подільського району та ТОВ "Нива+", була визнана недійсною у межах справи №916/1275/18.

Відповідно до ст. ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на викладене вище господарський суд відхиляє доводи ТОВ "Нива+" щодо порушення його прав в результаті укладення оспорюваних правочинів, як землекористувача земельної ділянки, наданої у користування на підставі угоди №406 від 23.03.2018р., оскільки вказана угода визнана недійсною, а, отже, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, та є недійсною з моменту її укладення.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, у зв`язку з можливим порушенням прав позивача як землекористувача земельною ділянкою на підставі угоди №18 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 25.01.2019р., оскільки обґрунтування порушення своїх прав позивачем не пов`язується із вказаною угодою, тобто не заявлено в якості підстав позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи, що підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, приймаючи до уваги неподання позивачем під час вирішення судом даного спору заяви про зміну предмета позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав порушення прав позивача, як землекористувача земельною ділянкою, наданої у користування на підставі угоди №18 від 25.01.2019р. При цьому, правові підстави для дослідження судом питання порушення прав позивача з наведених мотивів також відсутні.

Підсумовуючи вище наведене, враховуючи не доведення ТОВ "Нива+" відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу у зв`язку з укладанням спірних угод, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови ТОВ "Нива+" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів №348 від 01.10.2015р., №436 від 16.03.2016р., №429 від 14.02.2017р., укладених між відповідачами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність висновку суду щодо недійсності оспорюваних угод повинно обов`язково кореспондуватися з встановленням судом факту порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Таким чином, в даному випадку, недоведеність позивачем факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу унеможливлює задоволення позову незважаючи на укладення спірних угод з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Нива+" до фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Ігора Васильовича, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договорів недійсними відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 215, 236, 626, 628, 792 ЦК України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України "Про оренду землі", п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст. 122 Земельного кодексу України, п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2019р.

Суддя С.П. Желєзна