Ухвала суду № 82886895, 01.07.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"01" липня 2019 р. Cправа №902/253/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області

до Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації, с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", м.Харків

про визнання додаткових угод недійсними

за участю прокурора: Ігнатова Р.Г., сл.посвідчення;

та представників сторін:

позивача: Лаєвської Т.Ф. діє на підставі довіреності; Кучабської В.В., діє на підставі довіреності;

відповідача (Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації): Мардана О.А., діє на підставі довіреності;

відповідача (ТОВ"Укртранссервіс-груп"): Кабанця В.О., діє на підставі ордера.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 27.03.2019 надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури, подана в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, про визнання недійсними додаткових угод №1 від 23.01.2019 та №2 від 25.01.2019 до Договору "на постачання природного газу" №19-246-1020-2274-1 від 18.01.20149, що укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" та Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації.

За вказаним позовом ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі №902/253/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

02.05.2019 до суду надійшов відзив відповідача - ТОВ "Укртранссервіс-груп" №191/30 від 01.05.2019, в якому останній зазначив про відсутність в даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави в суді від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері публічних закупівель, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має права з ним звертатись. Зазначене, на думку представника відповідача, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

08.05.2019 від відповідача - Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації також надійшов відзив №01-17/607 від 06.05.2019, в якому останній обґрунтовує свою процесуальну позицію відносно позовних вимог, а саме про необхідність залишення судом позовної заяви без розгляду, оскільки прокурор фактично звернувся у цій справі з позовом на захист прав та інтересів Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

У відповідь на вказаний відзив від позивача надійшло пояснення від 15.05.2019 (вх. № 02.1-34/4102/19), відповідно до яких: Управлінням не проводився моніторинг та перевірка процедур що є предметом у даній справі, відтак у органа державного фінансового контролю відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом. Позивач наголошує, що твердження про бездіяльність Держаудитслужби у даній справі не відповідає дійсності, оскільки, підстави для вжиття заходів і звернення до суду у Держаудитслужби виникають лише під час проведення заходів державного фінансового контролю.

Під час судового засідання, 18.06.2019, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2019, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на подання доказів та пояснень, про що постановлене відповідне судове рішення.

25.06.2019 від прокурора надійшли додаткові пояснення №9152-74вих-19 від 24.06.2019, в яких, з посиланням на зміст ч.1 ст.2, п.п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст.10 З.У. «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст.7-1 З.У. «Про публічні закупівлі», Положення про Державну аудиторську службу України, затверджену постановою КМУ №43 від 03.02.2016, зазначає, що саме Держаудитслужба наділена повноваженнями звертатись до суду в інтересах держави у разі порушення, в т. ч. законодавства про публічні закупівлі. Північний офіс Державної аудиторської служби України в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Вінницької області. Однак, за твердженням прокурора, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходи щодо визнання недійсними вищевказаних додаткових угод не вживались, що підтверджується відповідним листом Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 25.03.2019, який додано до позовної заяви. У зв`язку з викладеним, з метою належного захисту інтересів держави, з зазначеним позовом звернувся прокурор.

Окрім того, прокурор зазначає, що відповідно до п.5.1 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» №186 від 21.09.2018 у разі виявлення випадків нездійснення або здійснення неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, а також ознак адміністративного чи кримінального правопорушень одночасно із заходами представницького характеру за наявності підстав здійснювати передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. З цього приводу прокурор зазначає, що згідно з визначеними Конституцією та іншими законами повноваженнями, він не наділений правом порушувати дисциплінарне чи адміністративне провадження щодо будь-яких суб`єктів владних повноважень. Єдиний можливий спосіб реагування з передбачених вище заходів - це порушення кримінального провадження на підставі ст. 214 КПК У країни. Водночас для цього мають існувати обставини, які свідчать про вчинення конкретного злочину, передбаченого КК У країни, однак у даному випадку такі обставини відсутні.

Додатково, 25.06.2019, від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідачів №91/5279 вих-19 від 2.06.2019, в якій окрім викладених вище пояснень додатково зазначено про безпідставність тверджень ТОВ «Укртранссервіс-груп», що кожна із спірних додаткових угод укладена на підставі окремого документу, який засвідчив підвищення (коливання) ціни на природний газ. Так, прокурор вказує, що відповідач, під час торгів свідомо занизив ціну на газ нижче від ринкової з метою уникнення конкуренції з іншими учасниками. Таким чином, дії відповідача по ініціюванні підняття ціни на газ лише через декілька днів після укладення договору, за відсутності зростання на ціни товару у даний період на ринку, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісним.

Відповідач з викладеною позицією прокурора не згідний, у зв`язку із чим ТОВ «Укртранссервіс-груп» подано додаткові пояснення № 191/310 від 27.06.2019, в яких останній зазначає, що підставами для укладення додаткових угод стали офіційні документи, згідно яких ціна природного газу для установ та організацій, що фінансуються з місцевого і державного бюджету, на ринку природного була конкретно визначена на дату надання такої інформації.

На визначену судом дату (01.07.2019) з`явилися прокурор та представники обох сторін.

Під час підготовчого судового засідання, 01.07.2019, представник відповідача - ТОВ «Укртранссервіс-груп» підтримав раніше подане клопотання про залишення позову без розгляду та просив суд їх задовольнити, натомість прокурор проти вказаного клопотання заперечив та просив суд розглядати справу по суті.

Вирішуючи подане клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд враховує наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 Закон України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява N 61517/00, п. 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як зазначалось вище, прокурор обґрунтовує свою участь у даній справі бездіяльністю позивача, яка виражалася невжиттям заходів щодо визнання недійсними додаткових угод, які є предметом спору у даній справі.

Разом з тим, суд критично оцінює твердження прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом (ч.1 ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Згідно з п.п. 3, 4, 9 ч.4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (ч.7 Положення № 43 від 03.02.2016).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З викладеного слідує, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, як встановлено судом в ході підготовчого провадження у даній справі, Держаудитслужба здійснюючи фінансовий контроль не виявила підстав для проведення перевірки державної закупівлі, яка є предметом даного судового дослідження, та як наслідок не встановила порушення законодавства для відновлення якого виникла необхідність звернення до суду.

Окрім того, як з`ясовано під час судового засідання, 01.07.2019, прокурор не ставив до відома Держаудитслужбу про виявленні порушення законодавства про публічні закупівлі та необхідність вжиття визначених Положенням про Державну аудиторську службу України заходів направлених на його відновлення в т.ч. проведення відповідної перевірки державної закупівлі. Тоді як, листом №96/2384-вих. від 19.03.2019 (а.с.52) прокурор звернувся до Управління Північного офісу Держаудитсулжби у Вінницькій області з повідомленням про намір Вінницької місцевої прокуратури звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитсулжби у Вінницькій області про визнання недійсними додаткових угод. При цьому, прокурор запитав інформацію, чи зверталася Держаудитсулжба до суду з позовом про визнання недійсним додаткових угод.

У відповідь на вказаний лист, позивач відреагував листом №2602-05-17/1507 від 25.03.2019, в якому повідомив, що Управління до судових органів не зверталося. Крім того, моніторинг закупівлі природного газу відділом освіти Вінницької райдержадміністрації відповідно до норм ст.7-1 З.У. "Про публічні закупівлі" Управлінням не проводився.

Таким чином, висновок прокурора про бездіяльність Держаудитслужби, яка зумовила необхідність участі прокурора у даній справі є передчасним та таким, що не відповідає обставинам у даній справі.

При цьому, суд зауважує, що недотримання законодавчо визначеного порядку усунення виявлених порушень законодавства про державні закупівлі безпосередньо впливає на права та інтереси сторін спірних угод, оскільки погіршує становище останніх, позбавляє їх можливості врегулювати спірні питання в поза судовому порядку та уникнути додаткових витрат у вигляді судових витрат. Так як, згідно вищезгаданих присів Положення, Держаудитслужба звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, відповідно до ст.2 З.У. "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 З.У. "Про прокуратуру) надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.226, ст.ст. 185, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області у справі №902/253/19 залишити без розгляду.

2. Ухвала суду від 01.07.2019 у справі №902/253/19 набирає законної сили негайно після її оголошення.

3. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору (пров.Цегельний, 8, м.Вінниця, 21020;

3 - позивачу (Хмельницьке шосе, 7 , м.Вінниця, 21100);

4 - відповідачу - відділ освіти Вінницької РДА (вул. Мічуріна, 2, с.Агрономічне, Вінницький район, Вінницька обл., 23227);

5 - відповідачу - ТОВ "Укртранссервіс-груп" (вул.Космічна, 21, офіс 1002, м.Харків, 61145)