Рішення № 82886743, 08.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа №910/5178/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 411 010,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 411 010,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №СВРЗ-03-22-18-35/ю від 25.07.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 745 273,95 грн., а відповідач взяті на себе грошові зобов`язання щодо своєчасної оплати такого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 270 147,26 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 886,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 495,46 грн. та 3% річних у розмірі 11 481,10 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті в т.ч. поставок, які були оплачені відповідачем, однак з порушенням визначених строків.

Також, в тексті позову позивачем зазначено про те, що за попереднім розрахунком він планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження у справі №910/5178/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

23.05.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява, в якій відповідач вказує, що на адресу відповідача позивачем було направлено лише долучені до позову докази, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" не направлено відповідачу копії позовної заяви, у зв`язку з чим наявні підстави для залишення позову без руху згідно ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі №5178/19 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про залишення позову без руху; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали направити Акціонерному товариству "Українська залізниця" копію позовної заяви від 17.04.2019, а докази направлення надати суду; визначено відповідачу новий строк для подання відзиву на позов.

07.06.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої позивачем долучено докази понесення заявлених до відшкодування витрат.

24.06.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов (зданий до відділення поштового зв`язку 20.06.2019), в якому відповідач вказує, що позивачем невірно розраховано заявлені до стягнення 3% річних та пеню, у зв`язку з чим в частині стягнення 3% річних у розмірі 141,71 грн. та пені у розмірі 919,91 грн. просить суд відмовити. Також оскільки прострочення оплати товару незначний та більша частина поставленого товару відповідачем оплачена, а позивачем не надано доказів понесення реальних збитків внаслідок прострочення відповідачем, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. Крім того, відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним, оскільки спір у даній справі визнаний малозначним (незначної складності), а відповідачем було частково сплачено частину заборгованості до пред`явлення позову, у зв`язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд відмовити позивачу у стягненні 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

02.07.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" надійшла заява про зменшення позовних вимог з доказами її направлення Акціонерному товариству "Українська залізниця" (здана до установи поштового зв`язку 01.07.2019), за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 270 147,26 грн., пеню у розмірі 67 996,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 60 495,46 грн., та 3% річних у розмірі 11 399,40 грн.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" про зменшення позовних вимог, суд залишає її без розгляду з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може реалізувати своє право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог лише до початку розгляду справи по суті.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у справі №910/5178/19 було відкрите 25.04.2019 – дата ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак на підставі приписів ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи по суті розпочався 27.05.2019 (з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України), отже заява позивача про зменшення позовних вимог від 02.07.2019 подана більш ніж через місяць після початку розгляду даної справи по суті.

Порядок розгляду судом заяв та клопотань, які подані учасниками справи після початку розгляду справи по суті, визначений положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 2 якої суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зважаючи на те, що позивачем у відповідній заяві не наведено жодних поважних причин, які зумовили неможливість її подання до початку розгляду справи №910/5178/19 по суті, в той час як допущення помилок у розрахунках, які були виявлені відповідачем, не може вважатись такою поважною причиною, суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" про зменшення розміру позовних вимог без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

25.07.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальником) укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-35/ю (надалі – Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити покупцю сталь листову 8х1500х6000мм ст. 09Г2С виробництва ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", Україна у кількості 136 тон, а покупець – прийняти і оплатити такий товар згідно умов Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить 3 219 984,96 грн. у тому числі ПДВ 20% у розмірі 536 664,16 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику кожну поставлену партію товару протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого постачальником рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що покупець за даним Договором у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Це Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок – до 31.12.2018, в частині розрахунків – до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивач у період з серпня по грудень 2018 року поставив філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" товар на загальну суму 2 745 273,95 грн.

В свою чергу позивач вказує, що відповідачем було оплачено поставлений йому товар з простроченням та частково, а саме - у розмірі 2 475 126,69 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем неналежно та не в повному обсязі виконано свої зобов`язання з оплати поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 270 147,26 грн. Також позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 68 886,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 495,46 грн. та 3% річних у розмірі 11 481,10 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними №820 від 08.08.2018 на суму 204 326,99 грн., №823 від 09.08.2018 на суму 431 146,51 грн., №837 від 16.08.2018 на суму 255 704,69 грн., №927 від 18.09.2018 на суму 532 481,34 грн., №928 від 18.09.2018 на суму 523 721,09 грн., №987 від 26.09.2018 на суму 527 746,07 грн., №1063 від 26.12.2018 на суму 270 147,26 грн. підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 2 745 273,95 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача, в свою чергу Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано суду будь-яких заперечень щодо викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" у позовній заяві обставин про факти поставки товару за вказаними видатковими накладними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару вартістю 2 745 273,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого постачальником рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Позивач вказує, що відповідачем було оплачено поставлений йому товар з простроченням та частково, а саме - у розмірі 2 475 126,69 грн.

Відповідачем у своєму відзиві заперечувались як обставини невчасної оплати поставленого товару, так і наявності у нього заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 270 147,26 грн.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві Акціонерного товариства "Українська залізниця" не міститься жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин.

Більше того, у своєму відзиві Акціонерне товариство "Українська залізниця" просило відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" лише в частині стягнення 3% річних в частині 141,71 грн. та пені в частині 919,91 грн. Тобто, всі інші вимоги позивача є такими, що визнаються відповідачем.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази поставки позивачем товару (видаткові накладні) та визнання відповідачем наявності у нього заборгованості у вказаному позивачем розмірі, у суду відсутні сумніви щодо достовірності вказаних обставин, а відтак суд приходить до висновку про виникнення у Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 270 147,26 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин наявність та обсяг заборгованості Акціонерного товариство "Українська залізниця" за Договором підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем визнається, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 886,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 495,46 грн. та 3% річних у розмірі 11 481,10 грн., нараховані за неналежне виконання Акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх грошових зобов`язань за період з 29.08.2018 по 17.04.2019.

Судом встановлено, що відповідач своїх обов`язків по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допускаючи прострочення виконання своїх зобов`язань з оплати товару, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору визначено, що покупець за даним Договором у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, яка нараховувалась на заборгованість відповідача за Договором, та приймаючи до уваги, що суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача пеню у розмірі 67 966,74 грн.

В іншій заявленій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 919,91 грн. обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням наведених відповідачем у відзиві зауважень до розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" в 3% річних у розмірі 11 339,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 60 495,46 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 141,70 грн. не підлягають задоволенню, оскільки обраховані невірно.

Щодо заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Оскільки сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (у відповідності до п.п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, постанови Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постанова Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі №910/1764/17), то відповідно заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% розглядається судом виключно в частині, що стосується стягнення пені.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, суд, оцінивши, в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підставі для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" підлягають частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 270 147,26 грн., 3% річних у розмірі 11 339,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 60 495,46 грн. та пеня у розмірі 67 966,74 грн.

Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі

270 147,26 грн., пеню у розмірі 68 886,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 60 495,46 грн. та 3% річних у розмірі 11 481,10 грн., що разом становить суму 411 010,47 грн.

В свою чергу з відзиву Акціонерного товариства "Українська залізниця" вбачається, що відповідачем визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" в частині заборгованості у розмірі 270 147,26 грн., пені у розмірі 67 966,74 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 495,46 грн. та 3% річних у розмірі 11 339,39 грн., що разом становить суму 409 948,85 грн.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" заявлено про визнання позовних у своїй першій заяві по суті спору (відзиві) та з урахуванням того, що такий відзив був наданий у визначений в ухвалі суду від 27.05.2019 строк, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за визнані відповідачем вимоги, а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з державного бюджету підлягає поверненню позивачу 3 074,62 грн., а інша частина судового збору у розмірі 3 074,62 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Сплачений судовий збір у розмірі 15,92 грн. покладається на позивача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем також заявлено до стягнення у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №11-02/19-ЮО від 11.02.2019 та акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 31.05.2019, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Право Групп" (виконавець), а також платіжне доручення №НД2414 від 07.06.2019.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У своєму відзиві на позов Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказувало, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Суд погоджується, з такими доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

По-перше, ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про на незначну складність даної справи. Саме у зв`язку з незначною складністю даної справи судом в ухвалі від 25.04.2019 було визнано справу №910/5178/19 малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

По-друге, відповідачем у першій заяві по суті позовних вимог (відзиві) було визнано майже у повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна".

По-третє, як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 31.05.2019 вартість послуг виконавця (АО "Право Групп") за цим актом складає 10 000,00 грн. за 10 годин роботи адвоката.

Таким чином, 1 година роботи адвоката АО "Право Групп" у даному випадку коштує 1 000,00 грн.

В свою чергу, з акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 31.05.2019 слідує, що АО "Право Групп" було витрачено 3 години часу на вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин між сторонами, 2 на формування правової позиції, 4 години на підготовку позовної заяви.

Тобто, АО "Право Групп" на складення позову, який викладений на 4 аркушах, 1 з яких займає вступна та прохальна частина позову, було витрачено 9 годин та ще 1 годину ним було витрачено на проведення розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд не вважає співмірною та обґрунтованою витрату часу у обсязі 10 годин для підготовки у даній справі позову на 4 аркушах (1 з яких займає вступна та прохальна частина позову), предметом якого є стягнення заборгованості за договором поставки, пені, інфляційних втрат та 3% річних (одна з найпростіших категорій спорів), за відсутності будь-яких спірних моментів щодо фактів та обсягів поставки (за наявності підписаних сторонами видаткових накладних).

По-четверте, навіть при такій витраті АО "Право Групп" часу для підготовки позову, останній складений із допущенням помилок під час розрахунків 3% річних та пені, що зумовило часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна".

З огляду на наведене, приймаючи до уваги наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (викладене у змісті відзиву) та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Акціонерне товариство "Українська залізниця" на 50%.

Таким чином, судом покладаються на відповідача 50% витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму

4 987,09 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 130, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" про зменшення розміру позовних вимог (вх. №01-20/5944/19 від 02.07.2019) залишити без розгляду.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) заборгованість у розмірі розмірі 270 147 (двісті сімдесят тисяч сто сорок сім) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 11 339 (одинадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 495 (шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 46 коп., пеню у розмірі 67 966 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 74 коп., судовий збір у розмірі 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 987 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 09 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) з Державного бюджету України судовий збір в частині 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 62 коп., сплачений за платіжним дорученням №НД2287 від 18.04.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 08.07.2019.

Суддя Р.В.Бойко