Ухвала суду № 82884170, 03.07.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7256/18

провадження № 1-кп/753/555/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі колегії:

головуючого судді - Домарєва О.В.,

суддів - Просалової О.М., Щасної Т.В.,

за участю:

секретаря Авдєєнко А.А.,

прокурора Червоного М.М.,

представників потерпілих Зайченка В.М., Тиліпського В.П., Богатиренко О.В.,

захисників Костюченко О.І., Решнюка А.В.,

Антонова Є.Г., Бойко Ю.Ю., Гресіка С.В.,

Палія В.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100060004462 від 01.07.2016 р. за звинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 257, ч.3 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.6, 11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.1,5 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 296; ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 296; ст. 257; ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15, п.п.1,5, ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.1 ст. 263; ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 296 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за п.п.6,11, 12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.4 ст. 296 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за ч.5 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор Червоний М.М. вважав за необхідне продовжити всім обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на ст. 177 КПК України, якою визначені ризики, що обвинувачені зможуть переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Представники потерпілих Зайченко В.М., Богатиренко О. В. та Тиліпський В.П. підтримали думку прокурора щодо необхідності продовження строку дії запобіжних заходів, обраних відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, про які наголосив в судовому засіданні прокурор.

Захисники Антонов Є.Г., Бойко Ю.Ю., Костюченко О.І., Палій В.П., Гресік С.В., Решнюк А.В. в судовому засіданні просили змінити своїм підзахисним запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, звертаючи увагу суду на тривалий строк перебування обвинувачених під вартою, а також посилаючись на необґрунтованість ризиків, зазначених прокурором та практичну відсутність мотивованого обґрунтування прокурором необхідності продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувавених.

Обвинувачені в судовому засіданні підтримали позиції своїх захисників та просили змінити запобіжний захід на інший більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою з підстав, про які наголосили в судовому засіданні їх захисники.

Обвинувачений ОСОБА_2 додатково звернувся до суду із письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який. В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_2 послався на тривалий строк, протягом якого він перебуває на цей час під вартою без ухвалення вироку у справі, що на його думку істотно знижує ризики, які на переконання прокурора обумовлювали необхідність застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив про відсутність доказів, які б підтверджували наявність ризиків, про які неодноразово вказував прокурор в клопотаннях про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу. Також, обвинувачений ОСОБА_2 наголосив на погіршенні стану свого здоров`я, у зв`язку з чим він неодноразово втрачав свідомість та був госпіталізований до лікарні, де йому було рекомендовано обстеження нейрохірурга та госпіталізація до медичного закладу в умовах стаціонару. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 посилався на безпідставність висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить, на думку обвинуваченого, про безпідставність продовження строку тримання під вартою. В обґрунтування необхідності зміни застосованого до нього запобіжного заходу на більш м`який, обвинувачений ОСОБА_2 посилався на наявність міцних соціальних зв`язків та наявність на утриманні малолітньої дитини. Також обвинувачений посилався на низку рішень Європейського суду, а також судову та наукову практику національного законодавства які на його думку, є підставою для зміни запобіжного заходу відносно нього на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_4 також звернувся до суду із письмовим запереченням проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просив змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою. В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_4 посилався на тривалий час, протягом якого він перебуває під вартою. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив про необґрунтованість ризиків, про які вказав прокурор, обгрунтовуючи необхідність продовження запобіжного заходу.

Вислухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України - запобіжний захід - "тримання під вартою" є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді "тримання під вартою" відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв`язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року).

При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік обвинувачених, стан їх здоров`я, який на цей час не перешкоджає перебувати під вартою, міцність соціальних зв`язків обвинувачених, їх репутацію.

Вислухавши позиціїї учасників судового провадження, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, зокрема те, що обвинуваченим інкриміновано вчинення ряду злочинів, у тому числі злочин, передбачений п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину згідно з положеннями ст. 12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні найбільш тяжкого злочину, у вигляді довічного позбавлення волі, яке відповідно до приписів ст. 51 КК України є найвищою мірою покарання.

Крім того, колегія суддів враховує, що впродовж певного тривалого часу в судовому засіданні прокурор не має об`єктивної можливості оголосити обвинувальний акт в повному обсязі, виключно у зв`язку з не прибуттям захисників у судове засідання з причин зайнятості в інших судових процессах.

Внаслідок зазначених причин суд позбавлений можливості до цього часу з`ясовати ставлення обвинувачених до пред`явленого обвинувачення, встановити порядок та обсяг доказів по справі,які необхідно дослідити що позбавляє суд оцінити належним чином у сукупності всі обставини по справі та прийти до висновку про наявність чи відсутність ризиків, які зумовили застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чи про їх істотне зменшення. Також суд враховує, що на цей час не допитані потерпілі та свідки, що свідчить про те, що існує ризик незаконного впливу обвинувачених на цих осіб.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність ризиків, які зумовлюють можливість продовження обвинуваченими злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю, незаконного впливу на свідків та потерпілих. Таким чином, суд враховує, що стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про істотне зменшення на цей час зазначених ризиків з урахуванням суспільного інтересу, який в даному випадку є переважним.

Обговорюючи позиції учасників обвинувачених та їх захисників про тривалий час перебування під вартою без ухвалення обвинувального вироку, суд керується вищенаведеною практикою Європейського суду з прав людини в частині необхідності обов`язкового врахування у конкретній справі «суспільного інтересу», де зазначено про те, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. В розумінні зазначених положень, суспільним інтересом є визначені у КПК конкретні підстави і мета кримінального провадження, які висвітлені в ст. 2 КПК України, серед яких є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема потерпілих у даному кримінальному провадженні, позиція представників яких повністю враховується при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи вагомість вищезазначених ризиків, колегія суддів вважає, що зазначені захисниками та обвинуваченими обставини не є достатніми та вагомими підставами для зміни запобіжного заходу, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що відносно обвинувачених слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді "тримання під вартою" .

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, характеристику осіб обвинувачених, колегія суддів вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини справи та вагомість вищенаведених ризиків, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді " тримання під вартою", оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.

Разом з тим, враховуючи тривалість перебування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під вартою, кількість та тяжкість інкримінованих їм злочинів, роль обвинувачених у скоєнні інкримінованих злочинів відповідно до формулювання обвинувачення, викладену у змісті обвинувального акту, суд бере до уваги доводи цих обвинувачених та їх захиснків про наявність обставин, які свідчать про можливість призначення застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає за необхідне визначити заставу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у данному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст. 5 ст. 182 КПК України - у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених в ч.1 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням обставин справи, осіб обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави обвинуваченим: ОСОБА_6 - 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ОСОБА_5 - 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Передбачених законом підстав для задоволення клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжних заходів щодо обвинувачених на більш м`які у судовому засіданні не встановлено.

Також колегія суддів приймає до уваги заяву обвинуваченого ОСОБА_11 в частині навності у нього ознак онокологічного захворювання, але не може належним чином врахувати вказану заяву у зв`язку з відсутністю відповідних медичних документів на підтвердження вказаного захворювання. Разом з тим, колегія ввважає за необхідне надати доручення адміністрації ДУ "Киівський слідчий ізолятор" провести додаткове обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 , при цьому, при проведенні додаткового медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_1 слід враховувати довідку завідувача Київської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчохї служби України» в м. Києві та Київській області від 25.06.2019 р., при цьому, при проведенні додаткового медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_1 слід враховувати довідку завідувача Київської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 25.06.2019 р., де зазначено про наявність у обвинуваченого ряда хронічних захворювань та відсутності у вказаній медичній установі необхідного діагностичного та лабораторного обладнання.

Крім того, у зв`язку із повідомленням обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про суттєве погіршення стану здоров`я під час перебування під вартою, колегія суддів вважає за необхідне покласти обов`язок на уповноважених осіб установи попереднього ув`язнення, де перебувають обвинувачені, провести додатковий медичний огляд вказаних осіб та надати до суду відповідний висновок щодо стану здоров`я обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Також суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 (у справі № 3-208/2018(2402/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

У даному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 392 цього Кодексу в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, частини першої статті 55 Основного Закону України.

Відповідно до положень ст. 395 КПК України, якою визначено порядок і строки апеляційного оскарження, апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Враховуючи вищевказаний висновок Конституційного Суду України та наведені положення кримінального процесувального законодавства України, суд вважає що ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає оскарженню в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 331 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 строк дії запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 31 серпня 2019 р. включно.

Визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у даному кримінальному провадженні у 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1344700 \ один мільйон триста сорок чотири тисячі сімсот\ гривень та негайно звільнити ОСОБА_6 з -під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченим або заставодавцем буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № 37318005112089).

Визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у даному кримінальному провадженні у 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1536800 \ один мільйон п`ятсот тридцять шість тисяч вісімсот\ гривень та негайно звільнити ОСОБА_5 з -під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченим або заставодавцем буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № 37318005112089).

Покласти обов`язок на уповноважених осіб Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити проведення додаткового медичного огляду ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнього з урахуванням листа Київської медичної частини від 25.06.2019 р., у тому числі за межами Київського слідчого ізолятору у зв`язку із відсутністю необхідного лабораторного та діагностичного обладнання).

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів.

Головуючий суддя О.В. Домарєв

Судді: О.М. Просалова

Т.В. Щасна