Рішення № 82883067, 23.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18248/18

Провадження № 2/761/1380/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені,

в с т а н о в и в :

В травні 2018р. позивач ТОВ «Рада 3» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-3) до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідачів, як співвласників квартири АДРЕСА_1 на свою користь заборгованості за житлово-комунальні послуги - 12151,43 грн., інфляційні втрати - 740,83 грн., три відсотки річних - 196,86 грн., пеню - 11974,94 грн., судовий збір у розмірі - 1762,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним обслуговується будинок АДРЕСА_1 , відповідно до установчого договору про створення та діяльність ТОВ «Рада 3», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 1 від 23 серпня 2002р. Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яким позивачем, на підставі договору про управління будинком, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного 06 березня 2000р. між ними, надаються житлово-комунальні послуги. Відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погашають, яка утворилась з травня 2017р. по березень 2018р., а тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суд м. Києва від 06 липня 2018р. у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи.

25 жовтня 2018р. відповідач ОСОБА_2 надіслав на адресу суду відзив на позов(заперечення на позов), згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не є обслуговуючою організацією будинку, де власником квартири є відповідачі, відсутність доказів надання ТОВ «Рада 3» послуг відповідачам. На даний час послуги з утримання будинку та прибудинкової території надає відповідачам ТОВ «Екжитлоком», з яким і укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Крім того, відповідач зазначав, що укладений між позивачем та відповідачами договір про участь у витратах на утримання розташованого за адресою: АДРЕСА_1 будинку та прибудинкової території не відповідає вимогам чинної на момент укладання договору, постанови КМУ «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20 травня 2009р. № 529 у частині розміру пені за несвоєчасну оплату відповідачем послуг бо на момент укладання та дії зазначеного договору законодавством розмір пені за несвоєчасну оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території не встановлено. Крім того, відповідач просив суд застосувати до заявлених вимог позовну давність.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 04 лютого 2019р. представник відповідача проти позову заперечив, з підстав,зазначених у відзиві на позов.

В судове засідання 23 травня 2019р. сторона відповідачів не з`явилась, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до установчого договору про створення та діяльність ТОВ «Рада 3», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 1 від 23 серпня 2002р., відповідно до якого ТОВ «Рада 3» обслуговує будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з договором про управління будинком, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного 06 березня 2000р. між ТОВ «Рада» Корпорації «Позняки-жил-буд» та відповідачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , додатку № 1 до зазначеного договору, укладеного 01 січня 2006р. між сторонами, позивач взяв на себе зобов`язання надавати відповідачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, вивезення побутових відходів, тощо. При цьому, відповідачі в свою чергу взяли на себе зобов`язання здійснювати оплату за надані послуги на користь позивача у передбачений умовами договору строк, а саме не пізніше 25-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Також установлено, що ТОВ «Рада 3» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, проте є експлуатуючою організацією, яка надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій відповідно до умов укладених договорів із споживачами, згідно з тарифами, які затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації, тобто є виконавцем послуг.

На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, у відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, судом встановлено, що 21 липня 2017р. між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська,13А» (замовником) та ТОВ «Екжитлоком» (виконавцем) укладеного договір №1 про передачу в експлуатацію та обслуговування житлового будинку з прибудинковою територію за адресою: АДРЕСА_1 , про надання послуг з утримання зазначеного будинку та прибудинкової території, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає в експлуатацію та обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також прибудинкову територію в обслуговування для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, забезпечення його споживчих якостей і для забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів окремих житлових і нежитлових приміщень в отримання житлово-комунальних послуг відповідної якості.

01 серпня 2017р. між ТОВ «Екжитлоком» та відповідачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір № Дм-13/6 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, предметом якого стало забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Отже, з 01 серпня 2017р. послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відповідачам надаються ТОВ «Екжитлоком». З наданих суду письмових доказів відповідачем в обґрунтування відзиву на позов, вбачається, що дійсно з серпня 2017р. ним сплачується вартість витрат на житлово - комунальні послуги на користь ТОВ «Екжитлоком».

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідачів не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження сплати ними вартості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з 01 травня 2017р. по 31 липня 2017р., тобто за той час, коли такі послуги ще надавались ТОВ «Рада 3», що у відповідності до розрахунку заборгованості наданих послуг та повідомлень, які направлялись відповідачам, складає 4645,99 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що прострочення відповідачами виконання грошового зобов`язання за період з 01 травня 2017р. по 31 липня 2017р. складають інфляційні витрати в сумі 454,59 грн. та 3% річних в сумі 103,57 грн.

Враховуючи положення ст. ст. 257, 258 ЦК України, час звернення позивача до суду з вказаним позовом (17 травня 2018р.), та період простроченої заборгованості, за яким позивачем надавались послуги - з 01 травня по 31 липня 2017р., суд не вбачає правових підстав для застосування строків позовної давності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з кожного з відповідачів, як співвласників квартири АДРЕСА_1 , підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних по 2602,08 грн. з кожного.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості за пенею, розмір пені становить, з урахуванням періоду прострочення основного зобов`язання - 4645,99 грн.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає вірним зменшити розмір пені до 558,16 грн., і з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі по 279,08 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 881,0 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 257, 258, 322, 356, 509, 525, 526, 551, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» (код ЄДРПОУ 32070524, місцезнаходження: м. Київ, вул. А.Ахматової, 3,) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних по 2602 /дві тисячі шістсот дві/ грн. 08 коп.; пеню по 279 /двісті сімдесят дев`ять/ грн. 08 грн.; судовий збір по 881,0 /вісімсот вісімдесят одна/ грн. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 червня 2019р.

Суддя: