Рішення № 82883011, 26.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3500/19

Справа №760/13402/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

26 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 47900,00 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.07.2014 року на вул. Глушкова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», д.н. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Згідно з актом товарознавчого дослідження№1/2016 від 29.10.2016 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_2 станом на момент ДТП 46477,40 грн.

За проведення вказаного дослідження позивачем було сплачено 1000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №01201015 від 12.01.2015 року та товарного чеку від 12.01.2015 року фактичні витрати щодо відновлення зазначеного транспортного засобу становлять 46900,00 грн.

Таким чином, загальна матеріальна шкода, яка була завдана автомобілю позивача, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 47900,00 грн.

Крім матеріальної шкоди позивачу було завдано і моральних страждань які він оцінює в сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. від 05.03.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.03.2019 року головуючим у справі визначено Оксюту Т.Г.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року:

«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Судом встановлено, що 23.07.2014 року приблизно о 21.10 год. в м. Києві по вул. Ак. Глушкова водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. В діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п.п. 12.1, 13.1 ПДР.

15.08.2014 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва відповідача, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн., 00 коп.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_2 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Відповідно до звіту №1/2016 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 46477,40 грн.

З проведення вказаного дослідження позивачем було сплачено відповідно до квитанції №1/2016 від 29.10.2016 року 1000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №01201015 від 12.01.2015 року та товарного чеку від 12.01.2015 року фактичні витрати щодо відновлення зазначеного транспортного засобу становлять 46900,00 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 46900,00 грн. та понесені витрати за проведення дослідження в сумі 1000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 46900,00 грн. та 1000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням дослідження, а всього 47900,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, посилаючись на те, що він займається комерційною діяльністю та пошкоджений автомобіль використовувався ним для своєї діяльності. При цьому, автомобіль значний час був не відремонтований, що спричинило позивачу ряд незручностей. Відповідач не відшкодував позивачу зазначену матеріальну шкоду та не запропонував варіанти вирішення даного питання, що призвело до погіршення емоційного стану позивача як на роботі так і в сім`ї, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 1280,00 грн. за відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем на підтвердження надання йому правничої допомоги на суму 3000,00 грн., надано договір про надання правової допомоги №3 від 13.04.2018 року, посвідчення адвоката, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та попередній розрахунок судових витрат.

Згідно розрахунку судових витрат, були проведені наступні роботи: консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача на суму 600,00 грн.; підготовчі дії: з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлення обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики на загальну суму 1200,00 грн.; підготовка та аналіз матеріалів судової справи на загальну суму 1200,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 23, 1166, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92 р., ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , який поживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в сумі 46900,00 грн. та понесені витрати за проведення дослідження в сумі 1000,00 грн., а всього 47900,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , який поживає за адресою: АДРЕСА_2 моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , який поживає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір в сумі 1280,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя