Рішення № 82882233, 08.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/8718/19

провадження № 2/755/4141/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між вартістю відновлюваного ремонту та розміром страхового відшкодування в сумі 160 541,70 грн.; витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1 605,42 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 03.03.2019 року в м. Києві на проспекті Ю. Гагаріна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , власником автомобіля є позивач, та за участю автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2019 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача ОСОБА_2 Вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди встановлена Звітом № 10420 від 25.03.2019 року і становить 260 541,70 грн. Страховиком ТзДВ «СК «Київ Ре», яким на момент ДТП було забезпечено автомобіль відповідача, було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Таким чином, несплаченою залишається сума матеріальної шкоди у розмірі 160 541,70 грн., що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, отримавши 15 червня 2019 року копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 05 червня 2019 року строк, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти об`єктивності оцінки матеріального збитку, завданого позивача за наслідками дорожньо-транспортної пригоди з підстав, що містить зміст письмового відзиву, долученого до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, подане в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- залишено без задоволення; клопотання відповідача ОСОБА_2 . про призначення автотоварознавчої експертизи, подане в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - повернуто заявнику.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 03.03.2019 року в м. Києві на проспекті Ю . Гагаріна ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , при виїзді на перехрестя з пр.-ту Миру не надав перевагу в русі автомобілю «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався ліворуч на зелене світло світлофору, внаслідок чого відбулось зіткнення та обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Згідно постанови суду, ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення. (а.с. 6-7)

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2019 року, що набрала законної сили, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 . (а.с. 38-39)

Згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року (далі - Методика), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до п. 2.4. Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 8.2. Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем СОД Гармідарова Ю.П. від 25.03.2019 року, матеріальний збиток внаслідок аварійного пошкодження автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 260 541,70 грн. (а.с. 11-32)

Згідно Полісу № АМ/4891758 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 02.10.2018 року до 01.10.2019 року транспортний засіб «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , застраховано ТзДВ «СК «Київ Ре»; ліміт відповідальності за завдану матеріальну шкоду становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (а.с. 40)

За даними карткового рахунку ОСОБА_4 за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року ТзДВ «СК «Київ Ре» здійснило перерахування страхового відшкодування на загальну суму 100 000,00 грн. (а.с. 41-42)

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Деліктне зобов`язання - це зобов`язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну, зобов`язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.

У деліктних цивільних правовідносинах реалізуються зобов`язально-правові засоби захисту абсолютних прав. Потерпілий набуває права вимоги про відшкодування збитків, і він має право пред`явити позов про збитки. Праву потерпілого відповідає обов`язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 , як власник пошкодженого транспортного засобу, звернулась з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь суми матеріальної шкоди у розмірі 160 541,70 грн., що є різницею між фактичним розміром шкоди та сумою сплаченого позивачу страхового відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 160 541,70 грн., що є різницею між фактичним розміром шкоди (260 541,70 грн.) та сумою сплаченого позивачу страхового відшкодування (100 000,00 грн.), завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв`язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України, що встановлено судовим ріщенням, яке набрало законної сили, - оскільки матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання як щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб`єкта правопорушення, відповідача по справі ОСОБА_2 та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками, право на відшкодування яких є абсолютним.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 10.04.2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Конюшко Д.Б. укладено Договір про надання правової допомоги № 10/04/19, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язалась оплатити адвокату надані послуги на умовах цього Договору щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 03.032019 року. (а.с. 44-46, 47)

Згідно акту виконаних робіт № 15/043 від 15.04.2019 року, підписаного замовником ОСОБА_1 та адвокатом Конюшко Д.Б., адвокат виконав, а замовник прийняв та оплатив наступну правову допомогу, а саме: юридична експертиза документів наданих замовником з приводу ДТП від 03.03.2019 року - 1 500,00 грн., юридична консультація - 1 000,00 грн., складання та направлення адвокатського запиту - 500,00 грн., складання позовної заяви - 2 000,00 грн. (а.с. 51)

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 15/041 від 15.04.2019 року, ОСОБА_1 сплачено за Договором про надання правової допомоги № 10/04/19 5 000,00 грн. (а.с. 52)

Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу згідно Договору про надання правничої допомоги від 10.04.2019 року № 10/04/19 у сумі 5 000,00 грн., - що є правомірним розподілом витрат з огляду на задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 605,42 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 160 541,70 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 605,42 грн., а всього на загальну суму 167 147 (сто шістдесят сім тисяч сто сорок сім) гривень 12 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08 липня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган