Рішення № 82880772, 21.06.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4513/17

Провадження № 2/645/77/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючої судді: Ульяніч І.В.

при секретарі: Савченко В.Ю., Росада І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договорами позики в розмірі 1409525 грн., а також судові витрати. В подальшому уточнив позовні вимоги та просив стягнути із відповідача за договорами позики 2694250 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 квітня 2017 року між ним та ОСОБА_4 укладено письмовий договір позики № 1, за п.1 якого позивач передав, а відповідач отримала грошові кошти в розмірі 18850 гривень, зі строком повернення не пізніше 01 травня 2017 року. Згідно п. 9.3 договору позики № 1, у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, виплаченої в п.1 договору. Штраф позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору. Згідно п. 9.4 Договору позики № 1 позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 10 процентів від суми, визначеної в п.1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором, сума пені становить 358150 грн.. Загальна сума боргу за договором позики № 1, станом на 06.11.2017 року складає 395850 грн..

05.06.2017 року позивач надав відповідачу додаткову грошову позику у розмірі 442000 грн., що еквівалентно 17000 доларів США. На підтвердження своїх зобов`язань за отримання вищезазначеної суми грошових коштів відповідачка власноручно підписала додатковий договір позики у простій письмовій формі. Строк повернення коштів за договором позики № 2, не пізніше 05 жовтня 2017 року. Кошти за договорами позики відповідач не повернула. Згідно п. 9.3 договору позики № 2 сума штрафу становить 442000 грн.. Станом на 06.11.2017 року сума пені згідно п.9.4 договору позики № 2 становить 1414400 грн.. Загальна сума боргу за договором позики № 2 станом на 06 листопада 2017 року складає 2298400 грн..

В судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, однак присутній його представник ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити та пояснив, що 24 квітня 2017 року між позивачем та відповідачкою укладено договір позики, за яким відповідач отримала грошові кошти в розмірі 18850 грн., про що був складений письмовий договір, яким остання зобов`язалась повернути грошові кошти до 01 травня 2017 року, але гроші не повернула. 05 червня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, за яким відповідач отримала грошові кошти в розмірі 442 000 грн., що еквівалентного 17000 доларів США, про що був складений письмовий договір, яким остання зобов`язалась повернути грошові кошти до 05 жовтня 2017 року, але гроші в повному обсязі не повернула, повернула лише 3000 доларів США.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 позов визнали частково при цьому ОСОБА_4 пояснила, що вона дійсно укладала письмовий договір позики в квітні 2017 року та отримувала 18850 грн., умови договору виконувала та сплачувала відсотки. Вони із позивачем неодноразово переоформлювали договори позики, зустрічались 1 раз на тиждень та укладали новий договір. Зустрічались вони завжди в кафе, в договорі вона писала суму прописом рукою. Позивачу вона завжди писала заяву про надання їй певної суми коштів. Одного разу позивач приніс договір на двох аркушах, вона підписувала другий аркуш. Припускала, що потім на другому аркуші із її підписом позивач через принтер надрукував перший аркуш із другою сумою. Зазначила, що після квітня 2017 року вони особисто із позивачем не зустрічались, вона відправляла гроші на банківські картки, але не позивача, підтвердження часткового повернення боргу не має. По договору позики від 05.06.2017 року вона гроші не отримувала, в цей день вони зустрічались в супермаркеті РОСТ, вона повертала позивачу гроші. Також зазначила, що позивачу вона не повертала 3000 доларів США, а сплачувала відсотки, які не передбачені договором. Просили призначити судово-технічну експертизу документів.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, за яким відповідач отримала грошові кошти в розмірі 18850 гривень, згідно договору ОСОБА_4 зобов`язалась повернути грошові кошти до 01 травня 2017 року. 05 червня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики, за яким відповідач отримала грошові кошти в розмірі 442 000 гривень, що еквівалентно 17000 доларів США, згідно договору ОСОБА_4 зобов`язалась повернути грошові кошти до 05 жовтня 2017 року. Згідно п. 9.3 зазначених договорів передбачено у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, виплаченої в п.1 договору. Згідно п. 9.4 Договору позики № 1 позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 10 процентів від суми, визначеної в п.1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

За клопотанням представника відповідача судом призначалась судово-технічна експертиза документів.

Згідно висновку № 13068 від 24.09.2018 року судово-технічної експертизи документів, експерт прийшов до висновку, що в наданому на дослідження «Договорі позики від 05.06.2017 року» на зворотному боці аркуша спочатку була нанесена електрофотографічним способом друку лінія графлення тексту, після чого (зверху) за допомогою кулькової ручки, стрижень якої заправлений пастою для кулькової ручки синьо-фіолетового кольору, виконувався підпис від імені « ОСОБА_4 ». Встановити черговості виконання друкованого тексту на лицьовому боці аркуша Договору та підпису від імені « ОСОБА_4 » на зворотному боці, та черговість виконання між собою текстів на лицьовому та зворотному боках аркушу, не надалося можливим із причин, наведених в дослідницькій частині висновку (а саме через відсутність в інституті спеціального обладнання) (а.с.161-164)

Згідно висновку № 242/57/62 від 20.03.2019 року додаткової судово-технічної експертизи документів, експерт прийшов до висновку, що в наданому на дослідження «Договорі позики від 05.06.2017 року» на зворотному боці аркуша спочатку була нанесена електрофотографічним способом друку лінія графлення тексту, після чого (зверху) за допомогою кулькової ручки, стрижень якої заправлений пастою для кулькової ручки синьо-фіолетового кольору, виконувався підпис від імені « ОСОБА_4 ». Встановити черговості виконання друкованого тексту на лицьовому боці аркуша Договору та підпису від імені « ОСОБА_4 » на зворотному боці, та черговість виконання між собою текстів на лицьовому та зворотному боках аркушу, не надалося можливим із причин, наведених в дослідницькій частині висновку (а саме через відсутність в інституті спеціального обладнання). Встановити, чи в один чи різні періоди часу були роздруковані тексти першої та другої сторінки Договору позики від 05.06.2017 року, та чи за допомогою одного електрофотографічного друкуючого пристрою (лазерного принтеру чи електрофотографічного багато-функціонального пристрою) був надрукований текст першої та другої сторінки Договору позики від 05.06.2017 року не надалося можливим із причин, наведених у дослідницькій частині висновку (а саме оскільки методики по встановленню конкретної дати нанесення штрихів електрофотографічним способом друку відсутня, встановити, в одній чи в різний період часу були роздруковані тексти на лицьовому та зворотному боках наданого на дослідження Договору позики не надалося можливим) (а.с.213-217)

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

В судовому засіданні встановлено, що боргові документи - оригінали договорів знаходились у позивача, та були приєднані до матеріалів справи, що свідчить про те, що до теперішнього часу відповідачем грошове зобов`язання за договорами позики не виконані.

За вказаними договорами, передбачено стягнення штрафа та пені, у випадку неналежного виконання умов договору, а саме п. 9.3 договору позики № 1, передбачено у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, виплаченої в п.1 договору. Згідно п. 9.4 Договору позики № 1 позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 10 процентів від суми, визначеної в п.1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за позикою є частково обгрунтованими. Підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором судом не встановлено.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне застосування штрафу й пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції (висновок ВСУ в постанові №347/1910/15-ц від 11.10.2017 року).

Позивач просить стягнути, крім суми основного боргу за позикою, також неустойку, а саме: 18850 грн. та 442000 грн. штрафи по договорам позики, а також пеню в розмірі 358150 грн. та відповідно 1414400 грн..

При цьому, в обгрунтування позовної вимоги в цій частині позивач посилається на умови підписаного сторонами договору позики, згідно якого відповідач погодилась на нарахування неустойки у виді пені та штрафів у разі неналежного виконання нею зобов`язань.

Незважаючи на існуючу домовленість про одночасне нарахування як пені, так і штрафів, досягнуту сторонами у договорі, суд вважає, що одночасне стягнення пені та штрафів становить порушення положень чинного законодавства та суперечить правовим позиціям вищих судів, а тому суд приходить до переконання про неможливість одночасного стягнення пені та штрафів та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача лише суму пені, а у стягненні штрафів відмовити.

При застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасне погашення позики суди застосовує принцип розумності і справедливості.

Зважаючи на те, що розмір неустойки (358150 грн. та відповідно 1414400 грн.) значно перевищує суму основної заборгованості (18850 грн. та відповідно 442000 грн.), суд приходить до переконання про необхідність зменшення суми нарахованої пені, з урахуванням вимог розумності та справедливості, до суми основної заборгованості за договорами позики, а саме до 18850 грн. та 442000 грн. відповідно.

Згідно ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час судового розгляду справи доказів на підтвердження виконання відповідачем грошового зобов`язання в повному обсязі суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами позики в сумі 460850 грн. (позика) + 460850 грн. (пеня) = 921700 грн.

Але враховуючи, що як повідомив в судовому засіданні представник позивача відповідачем було виплачено позивачу 3000 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення (26,21грн.) становить 78630 грн., і дана сума не була врахована в позові, то дана сума підлягає відрахуванню із суми боргу та стягненню підлягає 843070 грн. (921700-78630)

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати у сумі розмірі 2503 гривні 20 копійок, пропорційно задоволенним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , суму боргу в розмірі 843070 (вісімсот сорок три тисячі сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 2503 гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя - І. В. Ульяніч