Рішення № 82879892, 01.07.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9743/18

Провадження № 2/638/1574/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Романової О.В., Тягунової Р.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Живушко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт – біолік» про визнання права власності на частку у квартирі, -

В С Т А Н О В И В :

10.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Фармстандарт – біолік» про визнання права власності на частку у квартирі. 01.07.2019 позивач уточнила позовні вимоги. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначено, що 28.11.1993 нею та ОСОБА_3 , отримано приватизаційне свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1 . В приватизації приймали участь вона та ОСОБА_3 , за яким вона доглядала у зв`язку з його похилим віком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Заповіту він не залишив, спадкоємців за законом в нього також не залишилось. У травні 2018 ОСОБА_1 , звернулась до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , але їй було відмовлено у вчинені нотаріальних дій. ОСОБА_1 вважає, що вона може набути право власності за набувальною давністю, так як весь час проживала у спірній квартирі, іншого житла не має, вчасно сплачувала комунальні платежі, дбала про майно. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

23.08.2018 відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що ПАТ «Фармстандарт – біолік» є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою м АДРЕСА_2 -70, літ АДРЕСА_3 , а не як зазначає позивач будинку за адресою АДРЕСА_2 . Зі змісту позовної заяви та копій документів відповідач не вбачає який обсяг прав позивач ним порушені. Також відповідачем зазначено, що на час відкриття судового провадження позивачем не надано жодних копій документів, які б підтверджували її право власності. Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що не заперечує проти користування майном позивачем, але жодного разу не втрачав майно зі свого володіння. У зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволені позову.

06.11.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач на праві спільної власності є володільцем 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності. Посилання відповідача на відсутність копії витягу права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна є безпідставними, так як у 1993 році державним реєстратором було КП «ХМ БТІ», про що міститься відмітка на звороті свідоцтва про право власності. Посилаючись на ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» позивач вказує, що передача квартир у власність громадян оформлювалась свідоцтво про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації . Окрім того позивачем зазначено, що з моменту смерті Рудченка відповідачем не було вжито жодного заходу щодо оформлення права власності на частку у квартирі.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити, з підстав, на які вона посилається. Додатково позивач пояснила, що вона весь час мешкає у спірній квартирі, іншого житла не має. За ОСОБА_3 вона доглядала коли він був у похилому віці, допомагала йому, купувала ліки, готувала їжу. Спадкоємців у ОСОБА_3 не має. У спірній квартирі вона проживає по теперішній час, сплачує всі комунальні платежі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на власності на житло від 28.11.1993 квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с.7).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №9040 від 04.06.1996 (а.с. 141-142).

22.01.1999 ОСОБА_5 уклала шлюб, прізвище після одруження змінила на « ОСОБА_6 », свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 (а.с.8).

У травні 2018 ОСОБА_1 звернулась до Першої Харківської державної нотаріальної контори з заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

Постановою державного нотаріуса Грошевої О.Ю. від 29.05.2018 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 у зв`язку з тим що нотаріус позбавлений можливості перевірити місце відкриття спадщини, окрім того заявницею не поданий жодний документ, що стверджує підстави закликання до спадкоємства будь- якої черги.

Позивач ОСОБА_1 у спірній квартирі мешкає, безперешкодно користується нею, сплачує комунальні послуги.

Ч.1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивачка самовільно без належного дозволу чи належно оформлення володіє 1\2 частиною квартири АДРЕСА_1 , але за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правилами ч.1,3 статті 1277 ЦК України визначено, що У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням

Отже, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Суд приходить до висновку, що позивач була обізнана відносно того, що власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був ОСОБА_3 , а тому не можна вважати володіння позивачем частиною квартири, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , добросовісним. Смерть ОСОБА_3 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті останнього не давали ОСОБА_1 підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 328,344,1277 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт – біолік» про визнання права власності за набувальною давністю,на 1\2 частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.07.2019.

Суддя – І.В. Семіряд