Ухвала суду № 82878041, 08.07.2019, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

"08" липня 2019 р. Справа № 608/1919/18

Номер провадження1-кп/608/62/2019

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.,

прокурора Шуманського П.В.

представника потерпілих Томашівського В.П. та ОСОБА_1 адвоката Бакальця І.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Садовського М.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, відомості про яке внесено 1 серпня 2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018210000000400, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Садовський М.Д. в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з клопотанням про скасування арешту автомобіля марки "Mitsubishi Canter», державний номерний знак НОМЕР_1 , посилаючись на те, що на даний час в кримінальному проваджені проведенні всі необхідні слідчі дії, тобто проведено огляд автомобіля, проведені усі експертизи, справа слухається в суді, а тому вважає, що відпала необхідність у подальшому арешті вказаного автомобіля.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду з приводу заявленого клопотання, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 3 серпня 2018 року слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ломакін В.С. у вищезазначеному кримінальному провадженні виніс ухвалу, відповідно до якої наклав арешт на автомобіль "Mitsubishi Canter», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 173 вказаного вище Кодексу при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

З огляду на викладене, враховуючи що арешт майна триває протягом тривалого часу, експерте дослідження арештованого майна станом на сьогодні проведено, висновки відповідних експертиз досліджено в ході судового розгляду кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано вагомих обгрунтувань існування підстав для проведення додаткових експертних досліджень, чи інших підстав для продовження арешту майна, арештоване майно не є майном що вилучене чи обмежене у цивільному обороті, а тому суд вважає, що подальший арешт майна, як ступінь втручання у права і свободи власника майна не виправдовує потреби досудового розслідування, відтак потреба в його подальшому застосування відпала, в зв`язку з чим накладений арешт підлягає скасуванню.

Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності заявника, суд приходить до висновку про те, що подальше обмеження права заявника на мирне володіння та користування майном буде непропорційним втручанням у його право власності, тобто у його право на мирне володіння майном, яке захищено у тому числі і нормами Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і тому повинно бути припинено.

При цьому судом також враховується, що обмеження конституційних прав заявника на володіння належним йому майном відбувається протягом тривалого часу, що на думку суду виходить за межі розумного строку арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано, якщо підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна заявника, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки подальше збереження арешту майна заявника може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном заявника, що буде порушенням ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

Водночас, зважаючи на те, що судовий рогляд кримінального провадження ще не закінчено, а тому власнику транспортного засобу слід заборонити його відчуження до вирішення кримінального провадження по суті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 16, ч. 3 ст. 26, ст.ст. 170 - 174, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Садовського М.Д. задовольнити частково.

Скасувати арешт на майно, який накладено згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2018 року, а саме: на автомобіль «Mitsubishi Canter», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та повернути власнику для подальшого користування.

Заборонити ОСОБА_3 до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні відчуження, інше розпорядження автомобілем марки «Mitsubishi Canter», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: В. І. Парфенюк