Рішення № 82876583, 15.05.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/2774/18

2-а/465/294/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов та протоколу про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовної заявою до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов та протоколу про адміністративне правопорушення.

Позовну заяву мотивує тим, що в провадженні Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває зведене виконавче провадження № 56332919 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за рішенням суду за договірними (добровільно взятими) зобов`язаннями перед ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про утримання дітей на суму 296 000 гри.(без урахування вже сплачених сум заборгованості).

На початку травня 2018 року державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Партика Юлія Олександрівна незаконно, без належно винесеної постанови, в порушенні п. 7, розділу II Положення про автоматичну систему виконавчого провадження, внесла зміни до даного (зведеного) виконавчого провадження, змінивши категорію стягнення зі стягнення коштів на стягнення аліментів, та на підставі чого винесла ряд постанов.

Однак, за такими постановами позивач не погоджується, виходячи з наступного.

Виконання рішення про стягнення сум за договірними зобов`язаннями не є стягнення аліментів в розумінні ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки жодний суд не приймав рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі або в частині від доходу.

Натомість від 14 жовтня 2011 року по даний час діє ніким не оскаржений, нотаріально посвідчений, діючий договір про добровільну щомісячну сплату аліментів (утримання) та визначенням місця постійного проживання дітей.

Крім того, в порушенні вимог ст. 268 КУпАП складений протокол № 17 про адміністративне правопорушення від 05.05.2018 року, та в подальшому направлений до начальника органу державної виконавчої служби.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

21 березня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення від Франківського ВДВС м. Львова, які мотивовані тим, що згідно відповідей Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України від 05.05.2018р., 20.09.2018р., ОСОБА_1 не працює, пенсії не отримує. Запити щодо руху коштів на рахунках, наданих на запит до ДФСУ, скеровувалися 05.05.2018р., 20.09.2018р. залишок коштів відсутній.

Рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності у боржника немає. Згідно відповідей РСЦ МВСУ у Львівській обл. від 25.05.2018р., 20.09.2018р. рухомого майна немає. Згідно Інформаційної довідки від 05.05.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нерухомого майна не має.

На підставі вищевикладеного,стягненню підлягає заборгованість із сплати аліментів за період з 21.12.2011 р. по 31.08.2015 р. яка ОСОБА_1 не погашена.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні за змістом до позовної заяви та просив таку задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що 05.05.2018 року державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Партика Юлія Олександрівна винесла:

Постанову за виконавчим провадженням № 55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України ;

Постанову за виконавчим провадженням № 55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві полювання;

Постанову за виконавчим провадженням № 55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною, охолощеною та іншими видами зброї.

Постанову за виконавчим провадженням № 55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві керування транспортними засобами;

Протокол № 17 про адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_1 передбаченого ст. 183-1 Кодексу України Про адміністративне, правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови від отримання другого примірника протоколу порушником, другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручається у присутності свідків, про що у ньому робиться відповідний запис.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи «місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постанови адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті міський, міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідач не надав суду будь - яких доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі, яких була винесені оскаржувані постанови.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і які жодним чином не спростовані відповідачем.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про скасування протоколу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови від отримання другого примірника протоколу порушником, другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручається у присутності свідків, про що у ньому робиться відповідний запис.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про місце дату та час складання адміністративного протоколу, тим самим його обмежено в правах в силу статті 268 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що такий протокол підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 242-246, 250, 255, 286 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов та проктологу про адміністративне правопорушення– задоволити.

Скасувати постанову за виконавчим провадженням №55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України.

Скасувати постанову за виконавчим провадженням №55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у праві полювання.

Скасувати постанову за виконавчим провадженням №55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у праві користування вогнепальною мисивською, пневматичною, охолощеною та іншими видами зброї.

Скасувати постанову за виконавчим провадженням №55153836 про встановлення тимчасового обмеження боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у праві керування транспортними засобами.

Скасувати протокол №17 про адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_1 передбачено ст.183-12 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ванівський Ю.М.