Ухвала суду № 82873635, 25.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-з/359/25/2019

Справа №359/4345/18

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Громадська організація Садівницьке товариство «Дніпровець», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державний реєстратор комунального підприємства Київської обласної ради «Готово», -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, якою просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0605 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням – для колективного садівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав на те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В ході розгляду даної справи вирішується питання про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 25 вересня 2017 року про передачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 , скасування Витягу з Державного земельного кадастру, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. В матеріалах цивільної справи є всі достатні докази того, що під час приватизації даної земельної ділянки були порушені вимоги чинного земельного законодавства. З огляду на це, ОСОБА_1 вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, дана земельна ділянка може бути відчужена на користь третіх осіб, що значно ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача Макушевська ОСОБА_3 підтримала подану заяву та наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову. Крім цього, вказав, що дана цивільна справа перебуває у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області з червня 2018 року. За час судового розгляду справи ОСОБА_2 жодного разу не намагалася відчужити спірну земельну ділянку. Тому відсутні підстави для накладення арешту на земельну ділянку.

Інші учасники цивільного процесу у судове засідання не з`явилися. Їхня неявка не перешкоджає вирішенню питання про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2019 року вбачається, що власником земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,0605 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для колективного садівництва, яка розташовується в Київській області, Бориспільський район, Процівська сільська рада, СТ «Дніпровець», є ОСОБА_2 .

Встановлено, що між сторонами по справі виник спір з приводу правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку.

Разом з цим, необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб ОСОБА_1 обґрунтував тим, що ОСОБА_2 може вчинити дії щодо відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зважаючи на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Всупереч цьому, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не зазначили жодного доказу на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

В заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на диспозицію норми ст.149 ЦПК України про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак відсутні відповідні докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що відповідач має намір або здійснює дії, спрямовані на відчуження належного їй майна.

Крім цього, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_1 вказав на те, що в матеріалах цивільної справи є всі достатні докази того, що під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 були допущені порушення вимог чинного земельного законодавства.

Проте, вказані доводи ОСОБА_1 є виключного його припущеннями, які можуть бути підтверджені чи спростовані судом лише під час вирішення питання про задоволення чи відмови у задоволенні пред`явленого позову у нарадчій кімнаті.

Таким чином, у випадку задоволенням заяви позивача про забезпечення позову з мотивів, наведених позивачем щодо порушення земельного законодавства під час приватизації спірної земельної ділянки, суд фактично передчасно вирішить питання по суті позовних вимог.

До того ж суд погоджується з твердженням представника відповідача з приводу того, що судовий спір між стонами по справі триває з червня 2018 року, тобто з часу пред`явлення ОСОБА_1 позову до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Протягом даного проміжку часу відповідачем не вчинялись будь-які дії спрямовані на відчуження спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.149, п.1 ч.1 ст.150, ч.1 ст.153, п.1 ч.1 ст.258, ст.260, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 27 березня 2019 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський