Рішення № 82870417, 27.06.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/6873/18

2/221/195/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі головуючого судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Гурової Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «АВТЕХ», приватного підприємства «ЕВРОКОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «АВТЕХ» (далі - ПП) та приватного підприємства «ЕВРОКОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» (далі - ПП), про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення коштів, посилаючись на наступні обставини. 27 серпня 2018 року між ним та ПП «Автех» був укладений договір №3034 про надання послуг та про участь згідно з Умовами. Згідно з договором позивач доручив, а ПП «Автех» зобов`язалось здійснити дії, спрямовані на отримання позики, на умовах договору ПП «Автех» та додатків до нього, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Автех» та ОСОБА_1 , а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі позивача, згідно з умовами договору. Крім того позивачем було підписано договір №2034 від 27.08.2018 року з ПП «Евроконсалтінг Україна», за умовами якого він зобов`язався оплатити послуги ПП «Евроконсалтінг Україна» у розмірі 10,5% від суми позики, визначеної у додатку №1 до договору про участь згідно з Умовами між ПП «Автех» та замовником, шляхом перерахування одноразової суми у розмірі 100% попередньої оплати, що становить 31500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) грн. Позивачем зазначено, що основною метою укладання даного договору було придбання ним у відповідачів автомобілю, марки Renault Logan MCV, 2015 року виготовлення, ціною 105 000 грн.

На виконання умов договору №2034 від 27.08.2018 року ОСОБА_1 сплатив на користь ПП «Евроконсалтінг Україна» грошові кошти у розмірі 31500 грн. За умовами вказаного договору, ПП «Евроконсалтінг Україна» зобов`язалось за плату та за рахунок позивача вчинити певні юридичні дії, спрямовані на забезпечення оформлення договору між ПП «Автех» та позивачем, а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_1 , згідно з умовами договору. Під час підписання, позивачем не було належним чином вивчено зміст договорів, тому ознайомившись вдома із ними, ОСОБА_1 помітив їх невідповідність реальним подіям, оскільки він не мав потреби у роз`ясненнях, а бажав здійснити купівлю трактору. На подальше письмове звернення позивача до відповідачів з метою повернення коштів, останні не відреагували, у звязку з цим, позивач звернувся до суду з заявою до ПП «Евроконсалтінг Україна» та ПП «Автех» про розірвання договорів та повернення сплачених ним грошових коштів у повному обсязі, оскільки вказані дії ПП «Евроконсалтінг Україна» та ПП «Автех» порушують права та законні інтереси ОСОБА_3 та мають ознаки нечесної підприємницької діяльності. Тому просить визнати недійсним договір №3034 від 27 серпня 2018 року про участь згідно з Умовами, укладений між ним та ПП «Автех»; визнати недійсним договір про надання послуг №2034 від 27 серпня 2018 року, укладений між ним та ПП «Евроконсалтінг Україна»; стягнути з ПП «Евроконсалтінг Україна» на свою користь грошові кошти у розмірі 31500 гривень, сплачених на виконання умов договору.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причини неявки; відзиву на позов не подали. Зі згоди позивача, висловленої у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП «Автех» був укладений договір №3034 про надання послуг та про участь згідно з Умовами. Згідно з договором позивач доручив, а ПП «Автех» зобов`язалось здійснити дії, спрямовані на отримання позики, на умовах договору ПП «Автех» та додатків до нього, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Автех» та ОСОБА_1 , а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі позивача, згідно з умовами договору. Крім того позивачем було підписано договір №2034 від 27.08.2018 року з ПП «Евроконсалтінг Україна», за умовами якого він зобов`язався оплатити послуги ПП «Евроконсалтінг Україна» у розмірі 10,5% від суми позики, визначеної у додатку №1 до договору про участь згідно з Умовами між ПП «Автех» та замовником, шляхом перерахування одноразової суми у розмірі 100% попередньої оплати, що становить 31500 (тридцять одна тисяча п`ятьсот) грн. Позивачем зазначено, що основною метою укладення даного договору було придбання ним у відповідачів автомобілю, марки Renault Logan MCV, 2015 року випуску, ціною 105 000 грн. На виконання умов договору №2034 від 27.08.2018 року ОСОБА_1 сплатив на користь ПП «Евроконсалтінг Україна» грошові кошти у розмірі 31500 грн. За умовами вказаного договору, ПП «Евроконсалтінг Україна» зобов`язалось за плату та за рахунок позивача вчинити певні юридичні дії, спрямовані на забезпечення оформлення договору між ПП «Автех» та позивачем, а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_1 , згідно з умовами договору.

Висловлюючи незгоду із укладеними договорами, зазначаючи про їх недійсність в момент укладання, ОСОБА_1 вказує на дійсну мету їх укладання, а саме - купівлю автомобілю марки Renault Logan MCV, 2015 року випуску, ціною 105 000 грн. А також відсутність у ПП «Автех» права укладати договори безпроцентної позики, оскільки підприємство не має ліцензії на здійснення такої господарської діяльності.

Вирішуючи питання щодо перевірки відповідності укладених ОСОБА_1 договорів вимогам діючого законодавства, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, згідно з ч.1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно роз`яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою укладання оспорюваних договорів між ним та відповідачами була купівля « автомобілю марки Renault Logan MCV, 2015 року випуску, ціною 105 000 грн.», у тій же позовній заяві ОСОБА_1 вказує на відсутність необхідності надання йому будь-яких роз`яснень з боку підприємств-відповідачів, оскільки він бажав лише «купити трактор» (а.с.1-4). Додаткових пояснень та уточнень щодо предмету купівлі - позивачем не надано. У той же час, вказана позивачем мета укладання оспорюваних договорів, зазначена ним як одна з підстав для визнання їх недійсними - купівля автомобілю - не вбачається із змісту жодного з договорів.

Так, предметом договору №2034 від 27.08.2018р., укладеного між ПП «Евроконсалтінг» та ОСОБА_1 - є вчинення вказаним підприємством дій, спрямованих на отримання позики, на умовах договору та додатків до нього, а також надання інформаційно-консультативних, довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_1 , згідно з умовами договору з ПП «Автех» (а.с.19-20).

Також, предметом договору №3034 від 27.08.2018р., укладеного між ПП «Автех» та ОСОБА_1 - є вчинення підприємством від імені ОСОБА_1 певних дій, спрямованих на надання поворотної фінансової допомоги й використання майбутніх платежів ОСОБА_1 для формування активів контрагентів та його розподілу, а також вчинення дій для забезпечення надання безвідсоткової позики на користь контрагентів на умовах договору та додатків до нього. У додатку 1 до вищевказаного договору визначена сума позики у розмірі 300 000 грн. та щомісячний платіж у сумі 1666,67 грн.

Позивачем ОСОБА_1 були підписані як обидва оспорювані договори, так й додатки до них та акт виконаних послуг, що свідчить про те, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору (а.с.21-27).

Посилання позивача на ч.1 ст. 227 ЦК України - вчинення оспорюваних правочинів підприємствами-відповідачами без відповідного дозволу (ліцензії) - як підставу визнання таких правочинів недійсними, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У відповідності до положення ч.1ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. При цьому, договір про надання фінансових послуг повинен містити, зокрема розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Проте, аналізуючи зміст договору, укладеного позивачем з ПП «Автех» №3034 від 27.08.2018 року та договору, укладеного позивачем з ПП «Евроконсалтінг» №2034 ід 27.08.2018 року - встановлено, що в ньому відсутні положення, які застосовуються до договорів фінансових послуг.

Оскільки предметом оспорюваних договорів є вчинення дій, спрямованих на отримання позики на умовах договору та додатків до нього, а також надання інформаційно-консультативних, довідкових послуг та дій, спрямованих на надання поворотної фінансової допомоги й використання майбутніх платежів ОСОБА_1 для формування активів контрагентів та його розподілу - суд вважає, що вищевказані дії не є фінансовою послугою. Більш того, з долучених позивачем документів не вбачається отримання ним зазначеної у додатку 1 до договору №3034 від 27.08.2018р. суми позики у розмірі 300 000 грн., а лише йде мова про вчинення дій з боку ПП «Автех», направлених на отримання ОСОБА_1 такої суми. Тому,

твердження позивача про здійснення підприємствами-відповідачами фінансових послуг та застосування у зв`язку із цим до них наслідків недійсності договорів, у зв`язку із відсутністю необхідної ліцензії для здійснення такої господарської діяльності - є припущеннями та не підтверджені належними та допустимим доказами (а.с.5-13).

При цьому, клопотань про витребування будь-яких доказів від ОСОБА_1 не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи наведене, суд не находить підстав для задоволення як основних позовних вимог ОСОБА_1 так й похідних.

Оскільки позивача в силу Закону України «Про захист прав споживачів» звільнено від сплати судового збору, судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215, ч.2 ст. 627, ч.1 та п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України, ст. 1, ч.1 ст. 6, п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.14 ст.1, ч.3 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення його повного тексту.

У повному обсязі рішення суду складене 27 червня 2019 року.

Суддя Н.В. Писанець