Рішення № 82868771, 08.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2019 року № 640/6073/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Шопіної Ю.О., представника відповідача Васіної І.О., у відсутність третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування постанови,

встановив:

08.04.2019 Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 15.03.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58639680, - протиправними;

- скасування постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.03.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58639680.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена в рамках виконавчого провадження №58639680 відкритого 15.03.2019 з примусового виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 2240/2685/18. Водночас, вказане судове рішення виконано МВС України повністю та у добровільному порядку 12.03.2019, тобто до відкриття виконавчого провадження №58639680. Тому, позивач зазначає, що спірну постанову винесено всупереч вимог частини дев`ятої статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII), адже у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки рішення фактично виконано до моменту відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 позовну заяву МВС України прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) й залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що виконавче провадження закінчено №58639680, а постанова про стягнення виконавчого збору від 15.03.2019 не виводилась в окреме виконавче провадження для примусового виконання, оскільки рішення виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58639680. Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови від 15.03.2019 у виконавчому провадженні №58639680, оскільки остання не підлягає примусовому виконанню в порядку визначеному законодавством, а невинесення даної постанови під час відкриття виконавчого провадження було б порушенням з боку державного виконавця норм визначених Законом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на письмово викладену позицію.

Третя особа в засідання не прибула, пояснень у справі не подала, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №2240/2685/18 задоволено позов ОСОБА_1 до МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Ліквідаційна комісія Управління МВС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправним рішення МВС України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 10.06.2017 інвалідності ІІІ-ої групи, яке викладене у висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі №822/2942/17 та письмовому повідомленні МВС України від 03.07.2018 №15/2-2463.

Зобов`язано МВС України прийняти рішення про призначення та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 10.06.2017 інвалідності ІІІ-ої групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

08.02.2019 з метою виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист №2240/2685/18.

12.03.2019 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 від 11.03.2019 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення у справі №2240/2685/18.

12.03.2019 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №2240/2685/18 МВС України призначено та вчинено дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 10.06.2017 інвалідності ІІІ-ої групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, що підтверджується затвердженим висновком МВС України від 05.02.2019 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та розподілу відкритих асигнувань по плану 2019 року загального Фонду Державного бюджету України від 12.03.2019 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

15.03.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58639680 з примусового виконання виконавчого листа від 08.02.2019 №2240/2685/18.

Також 15.03.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №58639680 винесено постанову про стягнення з МВС України виконавчого збору в сумі 16692 грн.

04.04.2019 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява МВС України про закінчення виконавчого провадження №58639680 від 02.04.2019 у зв`язку із повним виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №2240/2685/18 у добровільному порядку шляхом вчинення 12.03.2019 вище вказаних дій.

15.04.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №58639680 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII.

Позивач вважає протиправними постанову від 15.03.2019 про стягнення з МВС України виконавчого збору та дії відповідача щодо її винесення, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частин першої-четвертої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Проаналізувавши вказані норми Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що поняття «стягнення виконавчого збору» у даному Законі в тому числі стосується і дій державного виконавця щодо визначення суми виконавчого збору та прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Тому, виходячи з чинного нормативного регулювання стягнення виконавчого збору, з метою вирішення питання про наявність підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець в тому числі повинен перевірити факт добровільного виконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження.

Однак, в даному випадку державний виконавець до винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, не перевірив виконання боржником рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №2240/2685/18 у добровільному порядку. При цьому, відповідач не заперечує наявність даного факту станом на 12.03.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 15.03.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58639680, а також така постанова, є протиправними.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Суд враховує, що МВС України є державним орган, однак в спірних правовідносинах виступає стороною виконавчого провадження, боржником, не здійснює жодних управлінських чи владних функції, а отже не є суб`єктом владних повноважень. Тому, позивач у даній справі має право на відшкодування судового збору.

Оскільки даний позов підлягає задоволенню, а згідно наявних у справі доказів позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України задовольнити повністю.

Визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 15.03.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58639680, - протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.03.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58639680.

Стягнути з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Міністерства внутрішніх справ України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00032684).

Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 08.07.2019.

Суддя О.М. Чудак