Рішення № 82868547, 08.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2019 року № 640/8901/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Костюченка М.Є., у відсутність представників відповідача й третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними,

встановив:

22.05.2019 Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій щодо відмови у зупиненні вчинення виконавчих дій у рамках виконавчого провадження №58791027 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста від 05.03.2018 №826/24201/15, - протиправними.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що в рамках виконавчого провадження №58791027 відсутня можливість належним чином виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №826/24201/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України з 28.09.2015, адже така посада з 26.09.2017 відсутня у штатному розписі Мінагрополітики.

У зв`язку із вказаними перешкодами у виконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №826/24201/15, Мінагрополітики звернулось до суду із заявою про його роз`яснення.

Позивач зазначає, що 11.04.2019 Мінагрополітики надіслано на адресу відповідача лист №31-4/446 з проханням, відповідно до частини четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) зупинити виконавче провадження №58791027 до отримання роз`яснення судового рішення у справі №826/24201/15. На вказаний лист отримано відмову, обґрунтовану відсутністю підстав для зупинення виконавчого провадження. При цьому, позивач наголошує, що такі дії відповідача суперечать частині четвертій статті 254 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 позовну заяву Мінагрополітики залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду, зокрема уточненої позовної заяви (з примірником для відповідача) із зазначенням у ній самостійного органу державної виконавчої служби, який може виступати відповідачем у справі, його поштового індексу, ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомих засобів зв`язку, офіційної електронної адреси.

На виконання вимог рішення суду Мінагрополітики вказано відповідачем у справі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Департамент ДВС МЮ України).

Відповідно, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву Мінагрополітики прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України. Також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представники відповідача й третя особа в засідання не заявилися, відзиву і пояснень у справі не подавали, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані представником позивача, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №58791027 щодо примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/24201/15 від 05.03.2018 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Мінагрополітики з 28.09.2015.

Листом від 11.04.2019 №31-4/446 Мінагрополітики повідомило відповідача, що відсутня можливість належним чином виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №826/24201/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Мінагрополітики з 28.09.2015, адже така посада з 26.09.2017 відсутня у штатному розписі Міністерства. Тому, Мінагрополітики звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою від 11.04.2019 про роз`яснення судового рішення у справі №826/24201/15.

У вказаному листі від 11.04.2019 №31-4/446 Мінагрополітики також просило відповідача відповідно до частини четерої статті 254 КАС України зупинити виконавче провадження №58791027 до отримання роз`яснення судового рішення у справі №826/24201/15.

Відповідь на лист Мінагрополітики від 11.04.2019 №31-4/446 надана у листі від 23.04.2019 №9478-26-19/20-1 в якому зазначено, що статтею 34 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) передбачено вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження в якому відсутня така підстава як звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.

Позивач вважає вказану відмову у зупиненні виконавчого провадження №58791027 протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частина перша статті 34 Закону №1404-VIII закріплює, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення викнавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторон правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».

Суд зазначає, що вказаний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Серед перелічених у статті 34 Закону №1404-VIII підстав для зупинення виконавчого провадження відсутня така підстава як подання заяви про роз`яснення судового рішення.

Щодо посилань позивача на норми статті 254 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Тобто, норма частини четвертої статті 254 КАС України передбачає, у зв`язку із поданням заяви про роз`яснення судового рішення, зупинення перебігу строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а не зупинення виконавчого провадження.

Встановлено, що в даному випадку відсутня будь яка із підстав для зупинення виконавчого провадження №58791027, які передбачені статтею 34 Закону №1404-VIII, отже державним виконавцем правомірно відмовлено позивачу у зупиненні виконавчого провадження №58791027.

Суд враховує доводи позивача про те, що станом на час звернення до відповіда із листом від 11.04.2019, відсутня можливість належним чином виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №826/24201/15.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що у відповідності до статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Стаття 378 КАС України відповідає положенням статті 33 Закону №1404-VIII згідно якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, у даному випадку, враховуючи, що наявні перешкоди у виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №826/24201/15 та з метою уникнення негативних наслідків зумовлених цим (зокрема накладення штрафів за невиконання судового рішення), позивач має право звернутись до суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання вказаного судового рішення чи відстрочення виконання такого рішення в тому числі до ухвалення судового рішення за результатом розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.

При цьому, державний виконавець не зобов`язаний самостійно вчиняти вказані дії та подавати зазначені заяви до суду, а тому в даному випадку відсутні підстави стверджувати про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Міністерства аграрної політики та продовольства України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Міністерство аграрної політики та продовольства України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37471967).

Відповідач - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 08.07.2019.

Суддя О.М. Чудак