Рішення № 82868315, 08.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1390/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2019 № 0019525306.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками проведення камеральної перевірки складено акт, яким встановлено порушення термінів сплати податкового зобов`язання з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування згідно таблиці 1, в зв`язку з чим відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. За висновками ГУДФС у Чернігівській області податковий борг з військового збору в сумі 6804,85 грн виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених в податковій декларації про майновий стан і доходи від 28.04.2017. Однак позивач вказує, що останнім було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, де в рядку «Сума податку/збору, що підлягає сплаті самостійно» позивачем зазначено 0 грн, що свідчить про відсутність порушення в діях позивача вимог п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України та як наслідок відсутність підстав для застосування штрафу.

21.05.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

07.06.2019 ГУДФС у Чернігівській області, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що 28.04.2017 ОСОБА_1 було подано податкову декларацію (нову, звітну) про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій визначено суму податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року в сумі 6804,85 грн. У відповідності до вимог Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. В установлений термін сума податкового зобов`язання не була сплачена, в зв`язку з чим виник податковий борг. 29.12.2017 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшено суму податкового боргу з військового збору в сумі 6804,85 грн. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.179.7 ст. 179, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: порушив терміни сплати податкового зобов`язання з військового збору, що сплачуються за результатами річного декларування, в зв`язку з чим правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій 1360,97 грн (20%). Вказує, що механізм погашення заборгованості регулюється правилами п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, в якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначено платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

10.06.2019 позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказано про обставини, зазначені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 позивачем подано податкову декларацію (нову звітну) про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій було визначено суму податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року в сумі 6804,85 грн.

29.12.2017 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, де в рядку «Сума податку/збору, що підлягає сплаті самостійно» позивачем зазначено 0 грн (а.с.16).

В подальшому, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75, статтей 76, 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) ГУДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати військового збору, що сплачується за результатами річного декларування фізичною особою ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 13.04.2019 № 908/25-01-53-06-25/2819101435 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення п.179.7 ст.179 розділу ІV, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, а саме: позивачем порушено терміни сплати податкового зобов`язання з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування (а.с.14-15).

Не погоджуючись з висновком акту перевірки позивачем подано заперечення (а.с.21-24).

На підставі вказаного акту перевірки, ГУДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 № 0019525306, яким за порушення, встановлене актом перевірки та на підставі ст.126 ПК України визначено штраф в розмірі 1360,97 грн за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.12).

Вважаючи прийняте ГУДФС у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абз. 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України).

Відповідно до п. 87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тобто, враховуючи наведені норми ПК України, суд приходить до висновку, що погашення податкового боргу можливе за рахунок грошових коштів, за рахунок надміру сплачених сум або за рахунок помилково сплачених сум платником до бюджету або за рахунок майна платника податків, а не за рахунок зменшення податкових зобов`язань попереднього періоду.

Подача уточнюючої позивачем декларації не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм ПК України, оскільки останній не погашав податковий борг, а корегував податкові зобов`язання (грошові зобов`язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усував помилку при визначенні суми податкового зобов`язання.

Як наслідок контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена останнім, шляхом подання уточнюючої декларації, а тому об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 14.08.2018 у справі № 818/1507/17, від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, передбачений ст. 126 ПК України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держвної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Держвної фіскальної служби у Чернігівській області від 07.05.2019 № 0019525306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держвної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 08.07.2019.

Суддя О.М. Тихоненко