Рішення № 82868256, 25.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2019 року № 640/20081/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Алчієвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики

та комунальних послуг

треті особи 1. Державна регуляторна служба України

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання протиправною та скасування Постанови №1490 від 23.11.2018 року

за участю представників сторін:

від позивача: Дороніна О.М.

від відповідача: Смикалов В.Р.

третя особа-1: не з`явився

третя особа-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати Постанову від 23.11.2018р. № 1490 "Щодо заборони ПАТ "Дніпрогаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018р. відкрито загальне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до норм Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, умовам договорів зі суб`єктами ринку природного газу на ПАТ «Дніпрогаз» покладено обов`язок приводити об`єм природного газу до стандартних умов для здійснення комерційного обліку газу. При здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, позивач правомірно та обґрунтовано приводив об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

Однак, відповідачем, прийнято постанову від 23 листопада 2018 року № 1490, якою заборонено позивачу при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

Також позивач вважає, що прийнята постанова є регуляторним актом та посилався на порушення суб`єктом владних повноважень порядку та процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року № 640/20081/18 позовну заяву залишено без руху та надано 10-денний строк з моменту отримання ухвали на усунення недоліків.

22 грудня 2018 року позивачем подано заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року № 640/20081/18 відкрито провадження у справі (далі - справа) за правилам загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, стверджуючи, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, сформованого зі складових виробничо-технологічних втрат, що обчислюються на підставі Методик, затверджених наказами Міністерства палива та енергетики від 30 травня 2003 року № 264 та від 21 жовтня 2003 року № 595.

Разом з цим, відповідач заперечував обставини порушення ним процедури прийняття оскаржуваної постанови, оскільки спірне рішення не є регуляторним актом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року № 640/20081/18 за клопотаннями сторін залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державну регуляторну службу України та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Третя особа в наданих письмових поясненнях, зазначає про те, що проект постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов» має ознаки регуляторного акту, а отже, мала бути прийнята з урахуванням особливостей, визначених статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», чого відповідачем дотримано не було.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, сформованого зі складових виробничо-технологічних втрат, що обчислюються на підставі Методик, затверджених наказами Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 та від 21.10.2003 №595. Так, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірними, оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами. Поряд з цим, відповідач заперечує обставини порушення ним процедури прийняття оскаржуваної постанови, оскільки остання не містить норм регуляторного характеру, а тому її прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у наданому поясненні проти позовних вимог заперечило.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в наданих суду письмових поясненнях повторно наголосив, що Постанова від 23.11.2018р. № 1490 є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині прийняття регуляторних актів.

Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких знову наголосив, що оскаржувана Постанова не є нормативно-правовим чи регуляторним актом, а є актом ненормативного характеру, а тому прийняття такої Постанови не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів, а саме процедур, передбачених статтею 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». При цьому, Державною регуляторною службою України не враховано, що жодне з положень спірної Постанови не містить загальнообов`язковості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено, судом, Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» є юридичною особою, видом діяльності, якого є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 23 листопада 2018 року № 1490, якою:

- заборонено Публічному акціонерному товариству «Дніпрогаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами;

- у разі приведення у жовтні 2018 року Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов Публічному акціонерному товариству «Дніпрогаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

Постанова прийнята відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав.

Також відповідачем зазначено, що підставою прийняття спірної постанови стали численні скарги побутових споживачів, а також звернення громадян на гарячу урядову лінію, які долучені до матеріалів справи, в яких зазначено, що їм, як побутовим споживачам природного газу надійшов відповідний рахунок, в якому об`єм природного газу до сплати розраховано із врахуванням коефіцієнту приведення до стандартних умов із посиланням на Кодекс газорозподільчих систем, затверджений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494. Просили надати роз`яснення з цього приводу та провести перевірку на предмет порушення постачальником газу Ліцензійних умов та інших вимог законодавства. Відповідач вважає, що такі дії позивача призвели до зростання соціальної напруги у населення.

Позивач, вважає, що діяв на законних підставах, а тому не погоджується з прийнятим рішенням відповідача. Вважає його таким, що прийняте із порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з цим, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України (стаття 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання (частини друга статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання (стаття 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Стосовно дотримання відповідачем процедурних моментів при прийнятті постанови.

Визначення правових та організаційних засад реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регулюється Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Однак, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з статтею 1 Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Визначення терміну нормативно-правовий акт, закріплене в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк - є індивідуальним актом.

Проаналізувавши оскаржувану постанову на предмет її відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту, судом встановлено, що вказана постанова не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

В той же час, спірна постанова хоч і направлена на неодноразове застосування, втім не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, направлена стосовно конкретно визначеної особи - позивача, а отже, за сукупністю ознак, що наведені в статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не підпадає під визначення поняття регуляторного акта, а має ознаки індивідуального акта.

Посилання позивача та третьої особи на те, що проект постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов» має ознаки регуляторного акта, відхиляються судом, як неналежний доказ відповідності саме оскаржуваної постанови ознакам регуляторного акта, оскільки процедурні питання, пов`язані з проектом постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов» не є предметом розгляду даного спору, з урахуванням того, що позивачем оскаржується безпосередньо постанова від 23 листопада 2018 № 1490 року «Щодо заборони ПАТ «Дніпрогаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов».

Стосовно неправомірних дій позивача, що призвело до прийняття постанови від 23 листопада 2018 року № 1490.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».

На виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.

Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено такі терміни:

- оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

- побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

- постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;

- природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією;

- Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;

- споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

- суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу.

Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Так, частиною першою статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:

1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року;

2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Згідно з Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу.

Споживачами природного газу у розумінні цього Закону є - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Слід зауважити, що основною метою прийняття цього Закону є запровадження комерційного обліку для усіх категорій споживачів та скорочення видатків з Державного бюджету на субсидії і пільги.

На виконання Закону України «Про ринок природного газу» розроблено Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Кодексом ГТС визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначено правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», як Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Основними функціями Оператора ГРМ є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ (пункт 3 глави 2 розділу І Кодексу ГТС).

Розділом IX Кодексу ГТС передбачено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Згідно з Законом України «Про ринок природного газу», природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВтгод, Гкал, МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВтгод, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.

Згідно з порядком перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії, обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період розраховують шляхом перемноження цього об`єму, приведеного до стандартних умов, на середньозважене значення вищої теплоти згоряння газу за цей період (розділ XV Кодексу ГТС).

Отже, аналізуючи зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що приведення об`єму природного газу до стандартних умов здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації та подальшого її використання, зокрема, для взаєморозрахунків між суб`єктами ринку природного газу, а не виключно для здійснення перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, як вважає відповідач. Переведення визначеного фактичного об`єму природного газу в одиниці енергії (обсяг) є окремою процедурою.

Зі свого боку, пунктом 6 розділу XV глави 1 Кодексу ГТС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945.

Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу (далі - Методика) призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно.

Разом з тим, доводами відповідача є те, що дія цієї Методики не поширюється на побутових споживачів.

З цього приводу, суд звертає увагу, на те, що вищевказана норма Кодексу ГТС пов`язує приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, визначеними Методикою, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені у додатках до методики, а тому суд відхиляє ці доводи відповідача.

Окрім того, дія Кодексу ГТС поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Слід зауважити, що Кодекс ГТС розроблений та затверджений Регулятором, нормативно-правове регулювання з цих питань є повноваженням саме Регулятора.

З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо відсутності норм Кодексу ГТС, які регламентують приведення спожитого природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків, не відповідають дійсності.

На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону, Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову №2498 "Про затвердження типового договору розподілу природного газу".

Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРМ.

Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1. Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Слід зазначити, що Регулятором самостійно в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 Розділу IX Кодексу.

Так, пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, в свою чергу, визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за №346/8945 (надалі - Методика №116).

Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що відповідно до пункту 2 Методики №116, дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Проте, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є помилковими, адже пункт 6 глави 1 Розділу XV Кодексу визначає, що при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту, який зазначений в додатках до Методики 116, а не самої Методики.

Таким чином, посилання відповідача на не можливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковими.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб`єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб`єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, адже відповідно до буквального тлумачення пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики.

При цьому, Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відтак, нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, а не позивачем, встановлено обов`язок Оператора проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і зроблено позивачем в жовтні 2018 року.

Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в Додатках до Методики №116.

Посилання відповідача на те, що Методика №595 може застосовуватись виключно для розрахунку питомих витрат газу і включення їх до собівартості розподілу (тариф на розподіл природного газу), судом відхиляються, адже саме по собі питання застосування Методики №595 не є предметом доказування в рамках даної справи, оскільки приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку та розрахунків за природний газ, використаний споживачами прямо передбачено Кодексом газорозподільчих систем та Типовим договором.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки відповідачем не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018р. № 1490 "Щодо заборони ПАТ "Дніпрогаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, 5; код ЄДРПОУ 20262860) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 03.07.2019 року