Рішення № 82868053, 08.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1175/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Борзнянської РДА, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент СЗН Чернігівської ОДА) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язання відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та особою з інвалідністю 2 групи (захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС). 11.03.2019 звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення останньому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки позивач в період з 28.01.1987 по 16.02.1987 в формуванні Цивільної оборони перебував у відрядженні у зв`язку з роботами, пов`язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак відповідачем в порушення вимог законодавства відмовлено останньому у задоволенні даної заяви. Вказує, що на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу Цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, що є достатньою підставою для висновку про участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

24.05.2019 представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому УСЗН Борзнянської РДА просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки для набуття статусу інваліда війни, крім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. У наданих позивачем довідках не міститься інформація про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони та відсутні відомості про роботу, яку останній виконував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Цивільної оборони, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третьою особою надано пояснення, в яких зазначено, що Департамент СЗН Чернігівської ОДА підтримує сторону відповідача у справі, заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що для вирішення питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 необхідно надати документи, які б підтвердили факт залучення його саме у складі формування Цивільної оборони до виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.02.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1) (а.с.5).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 08.07.2002 № 3729-5220 захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

Відповідно до довідки серії МСЕ-ЧНВ № 319836 від 16.11.2005 позивачу встановлено другу групу інвалідності (захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) (а.с.14).

Як вбачається з наказу від 29.01.1987 № 52-А «про направлення групи водіїв для здійснення перевезення каміння з Чорнобиля на водоохоронні споруди» позивач в період з 28.01.1987 по 16.02.1987 перебував у відрядженні та здійснював перевезення каміння з Чорнобиля на водоохоронні споруди Іванківського управління осушувальних систем Київського облводгоспу (а.с.16).

Відповідно до довідки автобази від 31.05.1989 № 105 позивач в період з 28.01.1987 по 16.02.1987 перебував у відрядженні та був зайнятий на роботах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15).

11.03.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.17-18), однак листом від 19.03.2019 № 653 УСЗН Борзнянської РДА повідомило позивача, що в переліку наданих останнім документів для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні розпорядчі документи про залучення підприємства, на якому працював позивач до формування Цивільної оборони, в зв`язку з чим відсутні законодавчі підстави для видачі посвідчення «Інваліда війни» (а.с.19).

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Тобто, не всі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної норми Закону.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Частиною першою статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.1975 № 90 було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами, якими є розпорядчі документи по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

Підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, виданої органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В наданих позивачем доказах (а.с.15-16) не міститься інформація про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони та відсутні відомості про роботу, яку він виконував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 27.02.2018 по справі № 368/1579/14, від 10.05.2018 по справі № 279/12162/15-а, від 07.06.2018 по справі № 377/797/17.

Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки останнім документально не підтверджено факт залучення до роботи у складі формування Цивільної оборони до виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 2 , м. Борзна, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 03196044).

Третя особа: Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (прос. Миру, 116-А, м. Чернігів, 14028, код ЄДРПОУ 03195961).

Повне судове рішення складено 08.07.2019.

Суддя О.М. Тихоненко