Вирок № 82867767, 05.07.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

1-кп/278/22/19

278/2044/15-к

В И Р О К

Іменем України

05 липня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Мокрецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук І.О.,

прокурора - Кобернюка С.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Васильчука В.П., Врублевського М.М.,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 42015060000000028 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником бойових дій, працюючого охоронником у Громадському формуванні «Петропавлівський муніципальний патруль», мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Стриєва, Новоград-Волинського району, Житомирської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, працюючого майстром у ТОВ «Імперіал 2010», мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнане судом доведеним

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області №175 о/с від 31.05.2013 ОСОБА_1 , маючого спеціальне звання «лейтенант міліції», призначено на посаду оперуповноваженого карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції Житомирського районного відділу УМВС України в Житомирській області.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області №375 о/с від 21.11.2014 ОСОБА_2 , маючого спеціальне звання «капітан міліції», призначено на посаду оперуповноваженого карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції Житомирського районного відділу УМВС України в Житомирській області.

Відповідно до посадової інструкції оперуповноваженого сектору карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області, затвердженої наказом начальника Житомирського РВ УМВС від 10.01.2014, обвинувачені мали здійснювати оперативне обслуговування території Новогуйвинської селищної ради, згідно із законодавством України, що регламентує оперативно-розшукову діяльність органів внутрішніх справ, а саме організовувати та реалізовувати комплекс оперативно-розшукових заходів, виконувати письмові доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, вказівки та доручення прокурора, рішення та ухвали слідчого судді, суду у межах кримінального провадження та компетенції.

Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтями 2, 3, 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону, який діяв на момент вчинення злочину) визначено, що основними завданнями міліції являється забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав та свобод, законних інтересів. Діяльність міліції базується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про міліцію», міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби до осіб похилого віку, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров`ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору. Перевищення повноважень по застосуванню сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Статтями 1, 4, 7, 8 цього ж Закону передбачено, що працівники підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, діючи з дотриманням верховенства права, законності, прав і свобод людини, з метою пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність, за які передбачена Кримінальним Кодексом України мають право: опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу, відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з`ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка, негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених Законами України про міліцію.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, обіймаючи посади оперуповноваженого карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області (на момент вчинення злочину), маючи спеціальне звання ОСОБА_1 - «старший лейтенант міліції», а ОСОБА_5 - «капітан міліції», здійснюючи функції представників влади, будучи відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронного органу, перевищуючи свої службові повноваження, надані їм Законом України «Про міліцію», Кримінальним процесуальним кодексом України, діючи умисно, групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України за наступних обставин.

Сімнадцятого березня 2015 року на підставі письмового доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12015060170000307 від 11 березня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, наданого у порядку ст. 40 КПК України слідчим Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області Любарець І.Д., оперуповноважені карного розшуку Новогуйвинського відділення Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали відпрацювання території с. Троянів Житомирського району з метою встановлення свідків та очевидців вчинення вищезазначеного злочину.

Того ж дня, близько 13 години, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , на невстановленому слідством автомобілі, прибули до домогосподарства раніше судимого ОСОБА_6 , яке знаходиться у АДРЕСА_3 . Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 зайшов до подвір`я вказаного будинку та почав вести бесіду з його власником ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 залишився біля автомобілем. У цей час, до вказаного подвір`я зайшов житель с. Троянів ОСОБА_3 , а слідом за ним ОСОБА_2 , який перевищуючи надану йому владу, з метою примусу ОСОБА_3 до визнання вини у вчиненні крадіжки, діючи умисно, наніс останньому удар кулаком правої руки у правий бік голови.

Кощук ОСОБА_7 , побачивши, що ОСОБА_2 вчиняє неправомірні дії, бажаючи об`єднати зусилля для досягнення єдиного злочинного наміру, підтримуючи злочинні дії ОСОБА_2 , за мовчазною згодою з останнім, наблизився до ОСОБА_3 та у порушення ст.ст.12-13 Закону України «Про міліцію», що дають право працівникам міліції застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, не представляючи службове посвідчення працівника міліції, не маючи на те будь-яких законних підстав, не висуваючи будь-яких законних вимог, без попередження, за відсутності загрози своєму життю або здоров`ю, а також життю або здоров`ю інших громадян, перевищуючи надану владу, з метою примусу ОСОБА_3 до визнання ним вини у вчиненні крадіжки, діючи умисно, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область живота, а саме сонячного сплетіння, від чого ОСОБА_3 присів навколішки.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за мовчазною згодою між собою, не припиняючи свої активні протиправні дії спрямовані на перевищення своїх службових повноважень, у складі групи осіб, продовжили спричиняти ОСОБА_3 , який стояв на колінах, тілесні ушкодження, а саме наносили останньому численні удари руками в голову, а ОСОБА_1 до того ж наніс правою ногою удар ОСОБА_3 у грудну клітину справа.

У подальшому, не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи узгоджено, групою осіб, за мовчазною згодою між собою, взяли ОСОБА_3 під руки, завели його за будинок ОСОБА_6 , де без будь-яких законних підстав, перевищуючі надані їм службові повноваження, продовжили застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_3 шляхом нанесення ударів, чим спричинили останньому фізичний біль. Зокрема, ОСОБА_1 наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого, від чого останній впав на коліна. Потім ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 ще один удар правою ногою в ділянку грудної клітки зліва, а ОСОБА_2 наніс Снєткову декілька ударів правою ногою в грудну клітку справа.

В цей час співмешканка потерпілого - ОСОБА_10 , намагаючись припинити побиття ОСОБА_3 , зробила працівникам правоохоронного органу зауваження, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили наносити удари ОСОБА_3 , взяли його під руки та примусово посадили на заднє пасажирське сидіння згаданого вище автомобіля, на якому повезли потерпілого ОСОБА_3 через с. Двірець до райвідділу поліції у Житомир.

Виїжджаючи з с. Троянів, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, з`їхав з автодороги с. Троянів - с. Двірець у напрямку с. Ставецьке, де проїхавши приблизно 200 м. зупинився на узбіччі. Після чого ОСОБА_1 витягнув ОСОБА_3 із салону автомобіля та поставив навколішки. Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, спрямованого на примушування ОСОБА_3 до надання визнавальних показів у вчиненні крадіжки, діючи умисно, не маючи на те будь-яких законних підстав, перевищуючі надані службові повноваження, обвинувачені застосували до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме ОСОБА_1 наніс потерпілому не менше двох ударів ногою в грудну клітку зліва, а ОСОБА_2 наніс йому не менше двох ударів ногою у грудну клітку справа.

Побивши таким чином ОСОБА_3 , обвинувачені о 17 години цього ж дня доставили потерпілого до Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області, яке знаходиться по вул. Щорса, 92, у м. Житомирі, де останній надав покази у рамках кримінального провадження №12015060170000307 від 11.03.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 5, 6, 7, 8, 9 ребер справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров`я.

Окрім того, обвинувачені діючи умисно, групою осіб, застосовуючи насильство до ОСОБА_3 , спричинили йому фізичний біль та образили його особисту гідність, порушивши його невід`ємне конституційне право на повагу до його гідності, свободу та особисту недоторканість.

Пояснення учасників кримінального провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що 17 березня 2015 року він разом із ОСОБА_2 , за дорученням слідчого у рамках кримінального провадження №307 від 11.03.2015 за фактом крадіжки майна, прибули у АДРЕСА_3 з метою допиту ОСОБА_3 у якості свідка, оскільки під час допиту ОСОБА_6 , останній вказав, що викрадене майно йому допомагав перевозити ОСОБА_3 Будучи на той час працівником міліції він дійсно допустив порушення, але не кримінального кодексу, а етичного кодексу працівника міліції, а саме словесно ображав потерпілого тим самим спровокувавши конфлікт та у загальному вів себе не так як повинен вести працівник міліції. Однак, ані він, ані ОСОБА_2 17.03.2015 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 не наносили, ребра йому не ламали. Вважає, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого, він отримав під час бійки з ОСОБА_6 на прізвисько «ОСОБА_6» 16.03.2015, тобто за день до того як вони приїздили за дорученням слідчого, що підтверджується висновком експерта №914 та відеозаписом допиту ОСОБА_6 . Вважає, що потерпілий оговорив їх під тиском ОСОБА_6 , який з метою уникнення кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у с. Троянів, спонукав ОСОБА_3 оговорити їх. Вважає, що свідок ОСОБА_11 та потерпілий Снєтков оговорюють його через те, що з ними провели відповідну бесіду працівники прокуратури. Також ОСОБА_1 пояснив, що оскільки у потерпілого зламався мобільний телефон він приїздив до нього додому, щоб повідомити дату наступного судового засідання, а не для того, щоб потерпілий змінив свої показання. Обвинувачений ствердив, що будь-яких коштів потерпілому ОСОБА_3 не пропонував та не передавав.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 також не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та пояснив, що дійсно як працівник поліції повів себе з потерпілим не зовсім правильно, тобто кричав на нього та шарпав за одяг. Заперечив нанесення ним потерпілому ОСОБА_3 17.03.2015 руками чи ногами будь-яких тілесних ушкоджень з метою примушування останнього визнати себе винним у крадіжці батарей. На виконання доручення слідчого у справі за фактом крадіжки батареї він разом із ОСОБА_1 приїхав у с. Троянів, до будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 . Чи проводились того дня якісь слідчі дії не пам`ятає, а якщо і проводились, то з ким саме сказати не може. Приїхали саме до ОСОБА_6 , бо там могла бути дружина потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , у якої він мав дізнатись, де знаходиться ОСОБА_3 . Пізніше до ОСОБА_12 прийшов ОСОБА_3 , якого він бачив вперше, а тому не міг відреагувати на його появу якось не адекватно, тим більше наносити тілесні ушкодження. Так як перевівся у Житомирський відділ міліції за місяць до інкримінованих подій, то жителів с. Троянів не знав. Далі запропонували ОСОБА_3 проїхати у райвідділ для того, щоб його можна було допитати, так як останній чинив опір. Свідка ОСОБА_13 не знає, чому вона його оговорює сказати не може. На його думку потерпілий ОСОБА_3 плутає його із ОСОБА_1 , а тому давав показання про те, що він наносив йому тілесні ушкодження. Чи бив потерплого ОСОБА_1 він не бачив. Вважає, що сестра потерпілого побачила на тілі ОСОБА_3 синці, після того як він був 17.03.2015 допитаний у якості свідка у районному відділі міліції, а тому вирішили їх оговорити. Так як у сестри потерпілого були родичі у Бердичівській судмедекспертизі, вони звернулись у лікарню з приводу отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Його сестра ОСОБА_14 , з власної ініціативи, зв`язувалася із сестрою потерпілого ОСОБА_3 та передавала їй 20000 грн. для того, щоб не було зайвих проблем.

У судовому засіданні 05.10.2015 потерпілий ОСОБА_3 дав показання про обставини нанесення йому обвинуваченими тілесних ушкоджень, а саме про те, що 17 березня 2015 року він прийшов до ОСОБА_6 , щоб забрати дружину ОСОБА_15 За ним у двір зайшов ОСОБА_2 і нічого не пояснюючи вдарив його по голові, а ОСОБА_1 вдарив кулаком у груди та два рази в обличчя. У цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_10 пішли у будинок до ОСОБА_6 , а обвинувачені попід руки завели його за будинок, де ОСОБА_2 вдарив його два рази у живіт. Від цих ударів він впав на землю. Далі ОСОБА_2 почав бити його ногами, а ОСОБА_1 заставляв лізти у фекалії в туалеті. Те, як його били ОСОБА_1 і ОСОБА_2 бачила ОСОБА_10 , яка почала кричати і намагалась розборонити, але ОСОБА_1 відштовхнув її та вона впала біля туалету. Потім ОСОБА_1 приставив до її голови пістолет і вона побігла до ОСОБА_6 за мобільним телефоном, щоб зателефонувати його сестрі. Далі ОСОБА_2 дав йому води, щоб він умився. Після цього його попід руки вивели із подвір`я та посадили у машину. По дорозі у Житомир його заставили одягнути на голову пакет, а коли звернули на хутір Ставецьке, то проїхали від траси ще десь 200 метрів. Зупинивши машину, ОСОБА_1 витягнув його із автомобіля та вдарив два рази по ребрах. Потім підійшов ОСОБА_2 і також вдарив біля двох разів по ребрах. Далі ОСОБА_1 змусив його зняти одяг, що нижче поясу. Після цього підійшов ОСОБА_2 і ще вдарив два рази кулаком по ребрах. Потім його голого посадили у машину, дали одяг щоб одягнувся і поїхали у Житомирський райвідділ. У райвідділі обвинувачені його запитували про те чи він у селі крав холодильники та газові котли, після чого дали підписати якісь документи. Що саме він підписував не пам`ятає. Після цього до ОСОБА_1 зателефонувала його сестра ОСОБА_16 і його відвезли до неї. Наступного дня зять сестри відвіз його до райвідділу, де ОСОБА_1 наказав нікому не розповідати про те, що вони з ОСОБА_2 били його. Вдома у нього все боліло і він навіть не міг їсти. Тоді сестра ОСОБА_17 забрала його у Бердичів, де йому зробили рентген і на знімках було видно, що у нього переламані чотири ребра. Про те, за яких обставин отримав такі тілесні ушкодження лікарю не пояснював. Що виявили під час рентгену, який робили у м. Житомирі, йому не відомо. Також потерпілий ствердив, що 17.03.2015 та до цієї дати між ним та ОСОБА_6 ніяких конфліктів та бійок не було.

Будучи повторно допитаний у суді 14.05.2019 потерпілий ОСОБА_3 , змінив свої показання та пояснив, що коли справа слухалась у суді до нього додому приїжджали обвинувачені, повідомили про дату наступного судового засідання, після цього ОСОБА_1 сказав написати заяву про те, що обвинувачені його не били, а побився він із ОСОБА_6 через дружину ОСОБА_10 , і що він немає претензій до них. Цю заяву він писав самостійно, будучи у стані алкогольного сп`яніння, яку відав у канцелярію суду. Також пояснив, що 17.03.2015 на подвір`ї та за будинком АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не наносили йому тілесні ушкодження. Потім пояснив, що ОСОБА_1 у дворі домоволодіння ОСОБА_6 наніс йому тілесні ушкодження у грудну клітину але не пам`ятає скільки разів, однак не менше двох. Також обвинувачені нанесли два удари у грудну клітину біля хутора Ставецьке, а далі поїхали у Житомирський райвідділ міліції. Після нанесених обвинуваченими ударів по тілу у нього боліли ребра. Разом з тим, будь-яких претензій до обвинувачених немає. За два-три дні до 17.03.2015 між ним та ОСОБА_6 була бійка, після якої у нього, здається, був невеликий біль в районі ребер. У лікарню з цього приводу не звертався.

Свідок ОСОБА_10 у суді пояснила, що у березні 2015 року вона була вдома у ОСОБА_6 . Коли вийшла за будинок у туалет, то побачила як ОСОБА_3 стоїть на колінах, а обвинувачені б`ють його ногами. Вона підійшла і запитала, що вони роблять, але ОСОБА_1 відштовхнув її та наказав йти геть. Вона пішла у будинок, щоб взяти телефон, але не знайшла його. Коли повернулась через 15 хвилин, то ОСОБА_3 ще стояв на колінах. Вона знову хотіла втрутитись, але ОСОБА_1 направив на неї пістолет. Злякавшись, вона розвернулася і побігла додому, взяла телефон ОСОБА_3 та зателефонувала його сестрі ОСОБА_18 . Чому обвинувачені били потерпілого їй не відомо. Скільки разів вони били потерпілого не рахувала, але більше ніж один раз.

Свідок ОСОБА_19 під час допиту у суді пояснила, що весною 2015 року вона перебувала у веранді будинку ОСОБА_6 і бачила як у двір зайшов ОСОБА_3 , а потім чула як він кричав, щоб його не били. Бачила як обвинувачені, будучи одягнені у цивільному одязі, наносили потерпілому удари руками та ногами, куди конкретно наносились ці удари не бачила. ОСОБА_6 виходив на вулицю, але не намагався припинити бійку. На запитання хто ці двоє осіб, що били потерпілого, ОСОБА_6 сказав, що їй не потрібно це знати. Коли вона вийшла з будинку, то на подвір`ї вже нікого не було. У цей час у кухні будинку ОСОБА_6 знаходилась співмешканка ОСОБА_3 , яка могла через вікно бачити як останнього били обвинувачені, а також могла вийти на вулицю. Коли йшла додому, то біля двору ОСОБА_6 ще стояв автомобіль, але вже криків потерпілого вона не чула.

Свідок ОСОБА_6 будучи допитаний у судовому засіданні 30.05.2016 підтвердив те, що 17.03.2015 у його дворі обвинувачені били ОСОБА_3 на прізвисько «ОСОБА_3». Зокрема, пояснив, що весною 2015 року співмешканка ОСОБА_3 була у нього вдома, де вони розпивали алкогольні напої. ОСОБА_3 прийшов до нього, щоб забрати її, але до хати не заходив. Працівників міліції, які заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження у нього у дворі, він не бачив, бо на вулицю не виходив. Десь біля обіду загавкав собака і співмешканка потерпілого вийшла у веранду подивитись у чому справа. На вулицю вона не виходила, бо була гола, але потім одяглася і вийшла. Коли повернулась, то розповіла, що якісь чоловіки б`ють ОСОБА_3 . Він на вулицю не виходив, так як із ОСОБА_10 вживали спиртні напої та веселились. Бачив ОСОБА_3 через два тижні та дізнався від нього, що той знаходився у м. Бердичеві на лікуванні. Конфліктів та бійок із ОСОБА_3 через дружину останнього у нього ніколи не було. Також ОСОБА_6 пояснив, що на досудовому слідстві він давав показання про те, що обвинувачені били потерпілого під тиском слідчого. Під час слідчого експерименту, який проводили з ним, слідчий говорив йому, що потрібно показувати. Обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знає.

Свідок ОСОБА_16 у суді пояснила, що 17 березня 2015 року від сестри дізналася про те що їх брата ОСОБА_3 забрала міліція. Після чого вона поїхала до Житомирського райвідділу міліції, де їй сказали приїхати пізніше. Через деякий час до неї зателефонував ОСОБА_20 і сказав забрати брата на вул. Східній. Десь біля 22 години цього ж дня ОСОБА_1 із товаришем привезли на автомобілі Снєткова і сказали, щоб вранці він знову приїхав у райвідділ. Коли вони приїхали до неї додому, то ОСОБА_21 був весь брудний, його труси були у кишені, вухо було синє і на спині був синець. Чи були пошкодження на обличчі не пам`ятає. Снєтков пояснив, що його били та одягали на голову пакет. Всю ніч він стогнав від болю. Вранці о 8 годині зять відвіз брата у райвідділ міліції, а потім на « ОСОБА_22 » та посадив на автобус до с. Троянів. Через 2-3 дні вона написала у міліцію заяву від імені ОСОБА_3 , бо у нього все боліло і він не міг ходити. Також, свідок розповіла про те, що у червні до неї підходила сестра ОСОБА_2 і пропонувала вирішити справу мирним шляхом та передала 20000 грн. на оздоровлення брата.

Свідок ОСОБА_17 у суді пояснила, що коли приїхала додому до ОСОБА_3 у с. Троянів, то побачила, що він сильно побитий. Від ОСОБА_6 вона дізналася, що коли ОСОБА_3 били, то у нього навіть було мимовільне каловиверження. Після цього вона забрала ОСОБА_23 у Бердичів, де йому зробили рентгенівський знімок. Пізніше знімок перероблювали у районній лікарні с. Станишівка.

Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які будучи допитані у судовому засіданні у якості свідків пояснили, що були понятими під час проведення слідчого експерименту із ОСОБА_6 Під час проведення слідчої дії ОСОБА_6 був у адекватному стані, без ознак алкогольного сп`яніння та добровільно, без будь-якого стороннього тиску, самостійно показував місця де обвинувачені наносили потерпілому тілесні ушкодження та місце, де вони намагались опустити у каналізацію ОСОБА_3 Весь слідчий експеримент фіксувався слідчим на відеокамеру. У кінці слідчої дії вони підписали протокол.

Свідок ОСОБА_26 у суді пояснив, що як лікар оглядав ОСОБА_3 . Під час огляду останнього він звертав увагу на те, на що той скаржився. Також, повідомив, що сестра ОСОБА_3 також працює у лікарні.

Докази, які підтверджують висунуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали себе винними у вчиненні інкримінованого їм злочину, винуватість останніх повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показами потерпілого, свідків, висновками експертиз, а також документами кримінального провадження.

Заявою ОСОБА_3 із додатками від 19.03.2015, згідно якої 17.03.2015 о 13 годин двоє працівників міліції наносили йому тілесні ушкодження, після чого забрали у відділення міліції та допитували з приводу крадіжок у селі (а.к.п. 4-6, т. 3).

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.03.2015, у відповідності до якої 17.03.2015 о 13 годині двоє невідомих осіб нанесли велику кількість ударів ОСОБА_3 по обличчю, животі та тулубу. Очевидцем вказаних подій була ОСОБА_27 . Після чого дані особи посадили його до автомобіля, один із них, який сидів поруч, надівав йому поліетиленовий пакет на голову і душив. Через деякий час зупинивши автомобіль витягли з машини та наносили удари ногою по ребрам, роздягнули нижче поясу до гола і знову наносили удари ногами по тулубу і ногам. Після чого відвезли у райвідділ міліції, де тримали до 22 години, потім на вул. Східній м. Житомира передали його сестрі ОСОБА_28 (а.к.п. 7-11, т. 3).

Протоколом огляду місця події з фототаблицями до нього від 20.03.2015, під час якого було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 , де на бетонному покритті на відстані 2-2,5 метрів від входу на подвір`я через хвіртку виявлено плями бурого кольору у двох місцях, які зі слів власника будинку ОСОБА_6 , належить ОСОБА_3 і залишились у результаті побиття останнього 17.03.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 У свою чергу, згідно висновку судово-імунологічної експертизи №348 від 03.04.2015 вищезгадані плями бурого кольору є кров`ю людини, яка може належати ОСОБА_3 (а.к.п. 15-19, 20-22, т. 3).

Протоколами проведення слідчих експериментів від 20.05.2015 з фототаблицями до них та відеозаписом, який зафіксований на оптичний носій інформації CD-диск, під час проведення яких ОСОБА_3 розповів про обставини та показав яким чином 17.03.2015 у дворі будинку АДРЕСА_3 , двоє чоловіків заподіли йому тілесні ушкодження та заставляли залазити у вигрібну яму. Також потерпілий показав маршрут яким його ці чоловіки доставили до Житомирського райвідділу міліції і як біля хутора Ставецьке вони наносили йому тілесні ушкодження (а.к.п. 89-98, 99-105, т. 3 ).

Протоколами пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 15.05.2015, згідно яких ОСОБА_3 , за рисами обличчя, впізнав на фотознімках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які 17.03.2015 у дворі будинку ОСОБА_6 та по дорозі у м. Житомир наносили йому тілесні ушкодження (а.к.п.69-73, 74-78, т. 3).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2015 з фотознімками до нього та відеозаписом, який міститься на оптичному носії інформації - СD-диск, під час проведення якого ОСОБА_6 розповів та показав місце, де 17.03.2015 у його дворі по АДРЕСА_3 та за будинком, двоє чоловіків, одного з яких звали ОСОБА_29 , нанесли потерпілому ОСОБА_3 велику кількість ударів. Також вказав на місце з якого особисто бачив вказані вище події (а.к.п. 79-88, т. 3).

Протоколами пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 14.05.2015, у відповідності до яких ОСОБА_6 , за рисами обличчя, упізнав на фотознімках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які 17.03.2015 у його дворі наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 (а.к.п. 59-63, 64-68, т. 3).

Висновком експерта №914 від 18.05.2015, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 виявлено закриті переломи 5,6,7,8 ребер справа, без ознак консолідації, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, що не залишили будь-яких специфічних та характерних ознак своєї контактуючої поверхні у термін та за обставин вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто 17.03.2015. Разом з тим експерт виключив походження згаданих тілесних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_3 як з наданням тілу прискорення так і без такого (а.к.п.51-52, т. 3).

Висновком експерта №1051 від 29.05.2015, який повністю узгоджується із висновком №914 щодо виду та кількості виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Окрім того експерт вказує, що вони утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями (рука зажата в кулак, нога тощо), внаслідок не менше як двох ударів в ділянку грудної клітки справа у термін до 3 тижнів до часу проведення рентгенографії, тобто не виключено у термін та за обставин, що вказані у постанові про призначення експертизи. Походження цих тілесних ушкоджень узгоджується із даними отриманими під час проведення слідчих експериментів із потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_6 (а.к.п. 106-107, т. 3).

Експерт ОСОБА_30 у суді підтвердив свої висновки №№914, 1051 та пояснив, що на підставі рентгенівських знімків, які робились у м. Бердичеві та у лікарні с. Станишівка, у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені переломи 5, 6, 7, 8 ребер справа. Переломи 9 та 10 ребер справа не підтвердились рентгенологом обласної клінічної лікарні, а тому не оцінювались ним під час проведення експертизи.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №104 від 21.10.2016 у відповідності до якого у ОСОБА_3 виявлено переломи VI, VII, VIII, ІХ-го ребер справа: VI ребра по середньо-ключичній лінії справа з невеликим зміщенням фрагментів; VII, VIII, ІХ-го ребер по правій середньо-підпахвинній лінії зі зміни уламків на 1/2 ширини ребра VIII і IX ребер, які відносяться до категорії середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров`я та виникли від дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (рука зажата в кулак, тощо) у термін до 3-х тижнів до часу проведення рентгенографії, тобто не виключено у термін та за обставин викладених в обвинуваченні (а.с.244-248, т. 1).

Зазначений висновок підтвердила у суді експерт ОСОБА_33 та додала, що у відповідності до контрольних рентгенівських знімків та рентгенівського описання, яке було зроблено комісією лікарів обласної лікарні, експерти прийшли до висновку про наявність у потерпілого переломів VI, VII, VIII, ІХ-го ребер справа. Також експерт пояснила, що під час проведення перших експертиз, експерт виходив із опису рентгенівських знімків, який був зроблений лікарями Бердичівської лікарні. При проведення комісійної експертизи від 21.10.2016 комісія експертів виходила із опису рентгенологів обласної лікарні.

Довідкою Бердичівської ЦМЛ №531 від 24.03.2015 у відповідності до якої ОСОБА_3 19.03.2015 звертався до лікарні, де йому було постановлено діагноз - «забій грудної клітини» (а.к.п. 23, т. 3).

Довідкою КУ «Центральна районна лікарня Житомирської районної ради» № 763 від 10.04.2015 та Журналом реєстрації амбулаторних хворих за 2015 рік, згідно із якими ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні з 19 по 30 березня 2015 року із травмою - «забій грудної клітини», яку, з його слів, отримав 17.03.2015 при падінні (а.к.п. 24-26, т. 3).

Журналом обліку доставлених відвідувачів та запрошених до Житомирського РВ УМВС №1787 від 28.03.2014, де під №2608 містить запис про те, що 17.03.2015 о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до райвідділу був доставлений ОСОБА_3 (а.к.п. 13-14, т. 3).

Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 21.03.2015, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20.03.2015, були вилучені записи із камер відеоспостереження Житомирського РВ (а.к.п. 150-153, т. 2).

Протоколами огляду від 25.03.2015 та від 14.04.2015, згідно якого слідчим оглянуто жорсткий диск з ідентифікуючими ознаками P/N 0F10381 TYPE DS7SAC500 на якому містяться файли із зображенням того, як 17.03.2015 о 17 годині 22 хвилини у вестибуль Житомирського районного відділу заходить потерпілий, одягнений у комуфляжну куртку у супроводі обвинуваченого ОСОБА_1 , після чого о 20 годині 21 хвилині останні повертаються до вестибулю (а.к.п. 27-35, т. 3,).

Протоколом огляду документів і речей від 21.05.2015, згідно якого оглянуто матеріали кримінального провадження №12015060170000307 за заявою ОСОБА_34 по факту крадіжки її майна, а саме: доручення від 17.03.2015 слідчої СВ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області Любарець І.Д. на проведення оперуповноваженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідчих (розшукових) дій з метою встановлення свідків та очевидців крадіжки майна у ОСОБА_34 та особи, яка могла скоїти цей злочин; рапорт ОСОБА_1 від 17.03.2015 про те, що у ході виконання згаданого вище доручення, ним було опитано свідка ОСОБА_3 ; протокол допиту ОСОБА_3 від 17.03.2015, який вказав, що у період часу з 20 по 28 лютого 2015 року допомагав ОСОБА_6 перевозити батареї опалення до пункту прийому металобрухту (а.к.п. 37-49, т. 3).

Протоколом огляду від 19.03.2015, згідно якого при огляді мобільного телефону, належного ОСОБА_16 , було виявлено вхідні дзвінки 17.03.2015 о 21 годині 58 хвилин з номеру « НОМЕР_1 », який підписаний у телефонній книзі останньої як « ОСОБА_35 » та належить ОСОБА_1 (а.к.п. 12, т. 3).

Списком співробітників Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були оперуповноваженими карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції та за ними була закріплена зброя, а також мобільні номери телефонів ОСОБА_1 - « НОМЕР_1 », ОСОБА_2 - « НОМЕР_2 » (а.к.п. 108-123, т. 3).

Довідкою деталізації абонентських з`єднань, за даними якої абонентські номери « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 », які належать відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.03.2015 у період часу з 06 години 00 хвилин по 23 году 59 хвили могли перебувати у с. Троянів по АДРЕСА_3 та у АДРЕСА_5 (а.к.п. 124-26, т. 3).

Повідомленням Управління громадської безпеки УМВС від 27.04.2015, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками пристрою для відстрілу гумових куль, що підтверджує показання потерпілого та свідка ОСОБА_10 про наявність у обвинувачених 17.03.2015 пістолету (а.к.п. 36, т. 3).

Протоколом огляду від 13.05.2015, у відповідності до якого оглянуто оригінали фотокарток, на яких зображені обвинувачені у форменному одязі (а.к.п.53-58, т. 3).

Суд не бере до уваги матеріали кримінального провадження №12015060170000615 та №12015060170000362, так як ці матеріали не спростовують виснунуте обвинувачення, тобто не підтверджують доводи обвинувачених, що дані тілеснні ушкодження ОСОБА_36 були спричинені ОСОБА_6 .

Зокрема, суд звертає увагу, що відомості внесені до ЄРДР по кримінальному провадженню №12015060170000615 були внесені 14.05.2015, а по кримінальному провадженню №12015060170000362 24.03.2015, тобто після інкримінованих подій. Жодних доказів, які б свідчили про спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у даних матеріалах не міститься.

Висновки суду щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю доводиться зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у суді належними і допустимим доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3 , даними у судовому засіданні 05.10.2015, які повністю узгоджуються із протоколами проведення слідчих експериментів із ним, протоколами упізнання обвинувачених по фотознімках, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , які бачили, як обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дворі будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , наносили потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

Окрім того, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводиться показаннями свідка ОСОБА_6 , який будучи допитаний у судовому засіданні 30.05.2016 підтвердив те, що 17.03.2015 у його дворі обвинувачені били потерпілого ОСОБА_3 та протоколом проведення слідчого експерименту із ОСОБА_6 , який був очевидцем описаних в обвинуваченні події, які відбувались на його подвір`ї.

Суд не вірить показам свідка ОСОБА_6 від 04.08.2016 про те, що він не бачив як 17.03.2015 у дворі свого будинку працівників міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 били потерпілого ОСОБА_3 , а також про те, що під час проведення із ним слідчого експерименту, слідчий тиснув на нього, а саме давав йому вказівки про що говорити та що показувати.

Так, викривальні показання свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_19 та протоколом слідчого експерименту з ним. Щодо здійснення на нього тиску зі сторони слідчого, то вказане також спростовується показаннями понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які були присутні під час слідчого експерименту із ОСОБА_6 та пояснили, що останній добровільно, самостійно, без будь-якого тиску зі сторони слідчого чи будь-кого іншого, показував місця де обвинувачені наносили потерпілому тілесні ушкодження та місце, де вони намагались опустити у каналізацію ОСОБА_3

Також суд критично відноситься до показань потерпілого ОСОБА_3 , які він давав у судовому засіданні 14.05.2019 про те, що обвинувачений ОСОБА_1 тільки один раз вдарив його у грудну клітину, а ОСОБА_2 штовхнув, оскільки вказане спростовується його показаннями даними суду раніше у сукупності із іншими дослідженими письмовими доказами, у тому числі медичними висновками.

Суд звертає увагу, що під час першого допиту потерпілий детально розповів суду про те коли, де, та за яких обставин обвинувачені наносили йому тілесні ушкодження унаслідок чого у нього були переламані ребра, змушували залазити у вигрібну яму туалету, а також біля хутора Ставецьке роздягнувши нижче поясу, наносили удари у грудну клітину. Ці показання повністю підтверджуються показаннями свідків, висновками експертиз та іншими письмовими доказами.

Суд вважає, що у подальшому потерпілий змінив покази про те, що ребра йому поламав ОСОБА_6 під час бійки 16.03.2015 тільки тому, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дізнавшись про смерть ОСОБА_6 , приїздили до потерпілого додому та просили написати заяву про те, що він не має будь-яких претензій до них, а ребра йому переламав ОСОБА_6 , оскільки таку версію неможливо буде підтвердити або спростувати у суді шляхом безпосереднього допиту ОСОБА_6 Водночас ОСОБА_6 у суді стверджував, що у нього із потерпілим ніяких конфліктів та бійок ніколи не було.

Крім цього, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 не міг самостійно написати вказану заяву, так як у суді він не зміг її прочитати, при цьому пояснив суду, що є безграмотним, тобто взагалі не вміє писати.

Суд звертає увагу на те, шо попри невизнання обвинуваченими своєї вини, останні відшкодували потерпілому матеріальну шкоду, а саме ОСОБА_37 у розмірі 20000 грн., що підтверджується відповідними розписками, а ОСОБА_1 , зі слів потерпілого, у розмірі 10000 грн.

Суд не погоджується із доводами захисника ОСОБА_38 про те, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли не від протиправних дій ОСОБА_2 , оскільки вказане спростовується показами потерпілого, свідків, висновками експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження, які у сукупності дають суду підстави прийти до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 , своїми умисними діями, вийшли за межі наданих їм прав та повноважень застосувавши до потерпілого фізичну силу.

Суд не вірить показанням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що потерпілий чинив опір, оскільки вказаний факт спростовується показаннями свідків та потерпілого. Також є алогічними показання обвинувачених про те, що потерпілий ОСОБА_3 надав викривальні свідчення проти них в суді під впливом свідка ОСОБА_6 , з метою уникнути останнім кримінальної відповідальності за крадіжку батарей у с. Троянів, так як по-перше, потерпілий в суді давав показання добровільно без будь-якого примусу чи тиску, а по-друге, показання ОСОБА_3 про нанесення йому працівниками міліції тілесних ушкоджень у будь-якому випадку не доводить чи не спростовую причетність ОСОБА_6 до вчинення ним якогось злочину.

Таким чином судом встановлено, що станом на 17.03.2015 обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на посадах оперуповноваженого карного розшуку Новогуйвинського відділення міліції Житомирського районного відділу УМВС України в Житомирській області.

Відповідно до доручення слідчої СВ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області Любарець І.Д. від 17.03.2015 обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були уповноважені на проведення слідчих (розшукових) дій з метою встановлення свідків та очевидців крадіжки майна у ОСОБА_34 , а також особи, яка могла скоїти цю крадіжку.

За таких обставин, враховуючи поведінку потерпілого ОСОБА_3 , який, як убачається із його пояснень та пояснень свідків, 17.03.2015 перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 не чинив будь-якого опору обвинуваченим, а відтак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 Закону України «Про міліцію», не мали законних підстав застосовувати насильство до потерпілого при доставленні його до районного відділу міліції.

У свою чергу, з суб`єктивної сторони перевищення службових повноважень характеризується умисною формою вини. Вказівка закону (ч. 1 ст. 365 КК) на явний вихід за межі наданих прав або повноважень означає, що службова особа може діяти лише з прямим умислом. Тому при вирішенні питання про те, чи є такий вихід дійсно явним, слід виходити з того, наскільки він був очевидним, безсумнівним та безперечним для всіх і кожного і перш за все для самої службової особи, і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають. Психічне ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій може виявлятися як в умисній, так й в необережній формі вини.

При цьому необхідно мати на увазі, що перевищення влади або службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК), як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян.

Дана позиція відображена у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26.12.2003 року, а також збігається з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у Постанові від 05.12.2018 №301/2178/13-к, де вказано, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак, а саме супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Отже, з огляду на правову позицію згаданих судів, в даному випадку визначення конкретного розміру істотної шкоди, заподіяної потерпілому Снєткову насильницькими діями обвинувачених під час перевищення ними наданої їм влади та службових повноважень, в розумінні пункту третього примітки до ст. 364 КК України, не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій останніх за ч. 2 ст. 365 КК України.

З огляду на встановлені судом обставини застосування 17.03.2015 до потерпілого ОСОБА_3 працівниками міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фізичної сили, яке супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_3 діями, суд дійшов висновку, про наявність у діях обвинувачених перевищення наданих їм прав та повноважень, яке інкримінується стороною обвинувачення.

Отже, з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_3 , свідків, висновків експертиз та інших належних та допустимих доказів, а також розглядаючи справу у межах висунутого обвинувачення, у суду є єдина версія, про перевищення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як працівниками правоохоронного органу наданих їм прав та повноважень, якою розумна та безстороння особа без вагань може пояснити усю сукупність фактів, установлених судом та на переконання суду саме ця версія, поза розумним сумнівом, доводить винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Таким чином суд дійшов переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили перевищення влади або службових повноважень, а саме будучи працівниками правоохоронного органу, своїми умисними діями явно вийшли за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_3 діями, за відсутності ознак катування, тобто вчинили інкримінований їм злочин передбачений ч. 2 ст. 365 КК України.

Мотиви призначення покарання, а також мотиви прийняття рішення щодо речових доказів та запобіжного заходу

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, але від якого тяжких наслідків не настало. Осіб обвинувачених, які характеризуються позитивно за місцем роботи, а ОСОБА_1 до того ж одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та є учасником бойових дій. Окрім того, обвинувачені раніше не судимі, на обліках у наркологічному диспансері та психіатричній лікарні не перебувають, а також думку потерпілого, який не наполягав на суворості покарання та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченим є часткове добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є вчинення злочину групою осіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід призначити покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та з позбавленням спеціального звання.

Проте, враховуючи особу обвинувачених, які мають молодий вік, злочин вчинили вперше, відсутність тяжких наслідків, наведену вище пом`якшуючу покарання обставину у виді добровільного часткового відшкодування шкоди потерпілому, а саме ОСОБА_2 у розмірі 20000 грн, а ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн., наявність у ОСОБА_1 на утриманні малолітньої доньки, а також те, що останній є учасником бойових дій, думку потерпілого ОСОБА_3 , який не наполягає на суворості покарання, та вимоги ст. 50 КК України, у відповідності до якої мета покарання полягає не лише у карі, а й у виправленні засуджених, та виходячи із принципу гуманізму, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без ізоляції їх від суспільства, а тому останніх, у відповідності до ст. 75 КК України, можливо звільнити від відбування основного покарання з випробуванням.

Суд вважає, що кримінальне покарання повинно бути

справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

За приписами ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

У відповідності до п.п. 1, 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою КМ України № 545 від 16.07.1993, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

На підставі викладеного вище, суд задовольняє цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Управління фінансів Житомирської державної районної адміністрації та стягує у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь даної установи витрат на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 2320 грн. 45 коп., оскільки дані вимоги підтверджуються довідкою лікувального закладу про вартість перебування потерпілого на лікуванні (т. 1 а.с. 83).

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Разом з тим, оскільки прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховуючи поведінку обвинувачених під час досудового розслідування та судового розгляду, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_1 спеціального звання - «старший лейтенант міліції».

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_2 спеціального звання - «капітан міліції».

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави в особі Управління фінансів Житомирської державної районної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого у сумі 2320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 45 коп.

Речові докази, а саме шість фрагментів бетонного покриття зі слідами речовини бурого кольору - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Потерпілому, який не був присутнім у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: