Рішення № 82867410, 08.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2764/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просить: визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.05.2018 року; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), припинену з 01.05.2018 року; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести нарахування та виплату заборгованості у зв`язку з невиплатою призначеної пенсії, що виникла з 01.05.2018 року; здійснити розподіл судових витрат та допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 2007 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції з 2014 року покинув постійне місце проживання та перемістився до м. Краматорськ Донецької області. З 2014 року перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі на підставі електронної пенсійної справи, а з вересня 2016 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що з 01 травня 2018 року йому було зупинено нарахування та виплату пенсії без повідомлення причин. На переконання позивача, вказані дії відповідача є незаконними, грубо порушують його право на пенсійне забезпечення та на володіння своїм майном у вигляді пенсії, тому за захистом цих своїх прав позивач звертається до суду з даним позовом. Так, позивач стверджує, що відповідач має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення. Перелік підстав для припинення виплати пенсії визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, як вважає позивач, відповідач безпідставно, всупереч вимог закону, припинив йому виплату пенсії з 01.05.2018 року з причин не зазначених в законі.

На підтвердження цих обставин позивач надав до суду копії паспорта громадянина України, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пенсійного посвідчення.

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою суду від 08 травня року витребувано від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині, що стосується предмету спору.

15 травня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 34-36).

28 травня 2019 року на виконання ухвали про витребування доказів від 08 травня 2019 року відповідачем надано до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 39-46).

Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа. Призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Виплата пенсій, що призначені таким особам проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі ПАТ “Державний ощадний банк України”, проводиться для отримання пенсії до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, - кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації. У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат ПАТ “Державний ощадний банк України” зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів. Міністерство соціальної політики подає зазначену інформацію щодо одержувачів пенсій до Пенсійного фонду України.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

З наведених підстав, відповідач вважає, що дії управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати позивачу пенсії, у зв`язку з непроведенням верифікації в АТ «Ощадбанк», відповідають вимогам чинного законодавства.

У судове засідання, призначене на 04 липня 2019 року сторони не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач через канцелярію суду 15 травня 2019 року подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 32).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 08 липня 2019 року за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним Фондом України 19 грудня 2007 року (а.с. 13).

24 листопада 2014 року ОСОБА_1 видано довідку №5105/002270 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, про те, що останній постійно проживав в м. Макіївка Донецької області і перемістився в м. Одеса 19 серпня 2014 року (а.с. 43).

15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про перерахунок пенсії з 01 жовтня 2014 року на поточний рахунок, відкритий в Южному ГРУ ОСОБА_2 (а.с. 42).

Також 15 жовтня 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою щодо запиту його пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Макіївки Донецької області, де він перебував на обліку та отримував пенсію за віком (а.с. 41).

22 жовтня 2014 року ОСОБА_1 узятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (в подальшому управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси реорганізоване в Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі), яким прийнято розпорядження №1097 про призначення пенсії, у зв`язку із взяттям на облік (а.с. 40).

19 вересня 2016 року управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області видано ОСОБА_1 довідку №1426076010 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно якої останній вибув з місця проживання в м. Макіївка Донецької області та фактично проживає/перебуває в м. Краматорськ Донецької області (а.с. 12).

Розпорядженням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 08 травня 2018 року, на виконання доручення Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії «до з`ясування» з 01 травня 2018 року (за повідомленням Міністерства фінансів України не проведено верифікацію в АТ «Ощадбанк») (а.с. 45).

З підстав припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 5 Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Питання припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до цієї статті Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Правовий висновок щодо застосування статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у зразковій справі №805/402/18 (провадження №11-644асі18).

Відповідно до судового рішення у вказаній зразковій справі, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений в частині першій статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Натомість, згідно наявного в матеріалах справи розпорядження Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 08 травня 2018 року, з 01 травня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії «до з`ясування», у зв`язку із тим, що за повідомленням Міністерства фінансів України не проведено верифікацію в АТ «Ощадбанк».

Водночас, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як проведення верифікації в АТ «Ощадбанк».

Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії в розпорядженні не містяться.

Отже, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності припинення виплати позивачу пенсії з 01 травня 2018 року.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно якого, у разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує протягом одного тижня з дня їх зупинення в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів. Міністерство соціальної політики подає зазначену інформацію щодо одержувачів пенсій до Пенсійного фонду України.

Також відповідач зазначив у відзиві, що відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Однак, суд не приймає вказані доводи відповідача позицію, виходячи з наступного.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому, згідно з преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», гарантує дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Отже, прийняття законодавцем Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності припинення виплати позивачу пенсії з 01 травня 2018 року, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та необхідність їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача.

Однак, враховуючи, що ухвалою суду від 08 травня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, підстави для присудження судового збору на користь позивача відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812) відновити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії, призначеної за віком, з 01 травня 2018 року та провести нарахування і виплату заборгованості, у зв`язку з невиплатою призначеної пенсії, що виникла з 01 травня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812.

Суддя О.В. Глуханчук

.