Рішення № 82867369, 08.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1922/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Полтаві рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної у місті Полтаві ради в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної у м.Полтаві ради щодо не прийняття рішення за клопотанням (заявою) ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж,

- зобов`язати Шевченківську районну у м.Полтаві раду розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

- стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що Шевченківська районна у м.Полтаві рада не розглянула клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строки та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема районною у місті радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву розглянуто в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".

20 червня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов у якому відповідач проти задоволення позову заперечував з його безпідставності. Зазначив, що оскільки позивач мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, а тому бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання у строки встановлені Земельним кодексом України не порушують його права (а.с. 43-48).

02 липня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача та його представника про розгляд справи без їх участі (а.с. 62).

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02 квітня 2019 року звернувся до Шевченківської районної у м.Полтаві ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 32).

Листом №116/592 від 05 квітня 2019 року, підписаним заступником голови Шевченківської районної у м.Полтаві ради М.І.Ачкасов позивача повідомлено, що звернення з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею до 100 м.кв. для будівництва гаражу №43, ряд другий, розташованого по АДРЕСА_1 , та який знаходиться в складі автогаражного колективу "Ізумруд-07", розглянуто відділом містобудування та архітектури Шевченківського райвиконкому. За результатами розгляду роз`яснено, що положеннями пункту 1 статті 41 Земельного кодексу України регламентовано надання, за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, земельних ділянок авто-гаражним кооперативам для гаражного будівництва у власність або оренду. Приватизацію земельних ділянок окремими членами авто-гаражних кооперативів під гаражами, що знаходяться в їх власності (користуванні), чинним законодавством не передбачено (а.с. 19).

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка пов`язана із не розглядом клопотання, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами законодавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Рішенням Полтавської міської ради позачергової другої сесії сьомого скликання від 25 лютого 2016 року визначено, що до повноважень Октябрської, Ленінської та Київської районних у місті Полтаві рад належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок, зокрема для індивідуального гаражного будівництва.

Згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, у межах спірних правовідносин саме Шевченківська районна у місті Полтаві рада повинна була розглянути клопотання позивача і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.

Суд звертає увагу, що Земельний кодекс України або інші закони не передбачають делегування повноваження по розпорядженню земельними ділянками, у тому числі заступнику голови Шевченківська районна у місті Полтаві рада, або приймати інші акти, ніж у формі рішень; в іншому випадку такі дії заступника голови ради кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про відмову в його наданні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13.

Доказів, які б свідчили про розгляд клопотання позивача, саме - Шевченківською районною у місті Полтаві радою та прийняття нею відповідних рішень, у справі не міститься, а відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.1367540137.1 від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 сплачено судового збору в розмірі 768,40 грн.

Таким чином із бюджетних асигнувань Шевченківської районної у місті Полтаві рада на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 768,40 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у місті Полтаві ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Заявлені у прохальній частині позову вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4455 грн. ґрунтуються на тому, що згідно з договірними умовами вартість надання правничої допомоги розраховується із розміру 900 грн. за 1 годину, а кількість часу, витраченого адвокатом у зв`язку із підготовкою та поданням позовної заяви, згідно звіту №24/05 (а.с. 25), становить 4,95 год., зокрема: 48 хв. - підготовка, складання та подання адвокатського запиту №97 від 11 травня 2019 року, 32 хв.- проведення юридичних консультацій стосовно звернення до суду, 37 хв. - підбір нормативної бази та аналіз судової практики, 3 год - формування правової позиції та написання позовної заяви, виготовлення її копії.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: Договір №11/05 від 11 травня 2019 року про надання правничої допомоги, звіт №27/05 про виконані адвокатом роботи, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт, адвокатський запит №97 від 11 травня 2019 року (а.с. 17, 23-26).

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності,

- позовна заява фактично складена на п`яти аркушах,

- до позовної заяви додано паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків; клопотання від 29 березня 2019 року та графічні матеріали; адвокатський запит №97 від 11 травня 2019 року; лист відповідача №021-26/1056 від 17 травня 2019 року; лист відповідача №М02116/592 від 05 квітня 2019 року; технічний паспорт; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2019 року; Договір №11/05 про надання правничої допомоги від 11 травня 2019 року; Звіт №27/05 про виконані адвокатом роботи; Квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт; Ордер,

- позов носить немайновий характер.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Маліченко Д.В., який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 4455 грн. не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 450 грн./1 годину, а не 900 грн./1 годину, як визначено договірними умовами сторін.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м.Полтаві раду на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2227,50 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Шевченківської районної у місті Полтаві ради (код ЄДРПОУ 05384695, юридична адреса: вул. Івана Мазепи, 30, м.Полтава, 36040) про визнання протиправною бездіяльність зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної у м.Полтаві ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року.

Зобов`язати Шевченківську районну у м.Полтаві раду розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м.Полтаві раду на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м.Полтаві раду на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2227,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.О. Удовіченко