Ухвала суду № 82867297, 08.07.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3067/19

1-кп/206/261/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженню під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Очеретяного В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Нетяги Т.В.

ВСТАНОВИВ:

В проваджені судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 обґрунтовуючи його наступним.Останній будучи раніше неодноразово засудженим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до п`яти років, тому усвідомлюючи покарання, яке може йому загрожувати, ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Також, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до надання показів на користь обвинуваченого. Окрім того, може перешкоджати забезпеченню швидкого, повного, об`єктивного та неупередженого розслідування у даному кримінальному провадженні. Враховуючи вищевикладене, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найтяжчого запобіжного заходу, слід розглядати як крайню необхідність, оскільки всі інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також просив суду, врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових умисних корисливих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Нетяга Т.В. щодо вказаного клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з тих підстав, що він є хворим та зазначив, що документи підтверджуючий його хвороби знаходяться у нього вдома.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.ст.177, 178, 183, 194, 200 КПК України та п. «е» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд зазначає наступне, останній будучи раніше неодноразово засудженим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості. Окрім того, усвідомлюючи передбачене покарання за вчинені ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури чи суду, вчинити аналогічне чи інше кримінальне правопорушення, окрім цього незаконно впливати на свідків.

Практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі: обґрунтованістю підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, на суду є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, в той час як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатньою мірою, оскільки маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин, офіціально не працевлаштований, що також може слугувати підставою вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, а тому більш м`який запобіжний захід не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, як наслідок відмови обвинуваченому та адвокату – захиснику у зміні запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів. Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 331,ст. 372 КК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Очеретяного В.А. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженню під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 04 вересня 2019 року до 12 год. 00 хв. включно.

У клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Нетяги Т.В. –відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів на підставі рішення Конституційного суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.В. Поштаренко