Рішення № 82867268, 18.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року форми «Ф» № 3144-55 на суму 15819,54 грн.

Ухвалами суду від: 21.01.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; 14.02.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; 19.03.2019 року: замінено первинного позивача належним позивачем.

В судове засідання 21.05.2019 року сторони не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.100)

21.05.2019 року представником позивача до суду подано клопотання, вхід. № 18114/19, в якому останній просить слухати дану справу в порядку письмового провадження, оскільки пояснення та докази сторонами надані, потреби у допиті свідків чи призначенні експертизи немає. (а.с.101) Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

В судовому засіданні 09.04.2019 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, із зазначенням таких обставин:

- 17.11.2016 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. З вказаного часу сумлінно сплачувала всі необхідні податки та збори, жодного разу не притягувалась до відповідальності за несвоєчасну сплату або несвоєчасне подання податкової звітності. Подільським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за вислугу років з 08.09.2006 року, з 12.09.2018 року вона отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК, серія 10ААВ №575927 від 22.07.2013 року, позивач є інвалідом II групи загального захворювання пожиттєво;

- восени 2018 року позивача запросили до Подільської ОДПІ в Одеській області та сповістили її усно, що вона начебто має заборгованість зі сплати ЄСВ та має негайно її сплатити. Позивачу відомо, що відповідно до законодавства вона, як інвалід ІІ групи, звільнена від сплати ЄСВ, тому і звернулась до Подільської ОДПІ з письмовим зверненням для роз`яснення їй вказаного питання. В листопаді 2018 року позивач отримала листа від ГУ ДФС в Одеській області, датованого 18.10.2018 року, в якому вказано, що вона начебто мала сплатити ЄСВ за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 р. без вказання конкретних сум. Оскаржувану вимогу ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 06.11.2018 р. форми «Ф» № 3144-55 на суму 15819 грн. 54 коп. позивач отримала 19.12.2018 року;

- позивач отримувала з 08.09.2006 до 12.09.2018 року пенсію за вислугу років, з 22.07.2013 року вона є інвалідом II групи, з 12.09.2018 року отримує пенсію по інвалідності. Згідно норми ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому вбачається, що законодавець виділяє категорії фізичних осіб-підприємців: 1) які є пенсіонерами за віком 2) які є інвалідами 3) які отримують відповідно до закону пенсію або 4) які отримують відповідно до закону соціальну допомогу. Аналіз норм пенсійного законодавства свідчить про те, що пенсія, призначена за віком, може бути призначена достроково, тобто до досягнення особою пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

- позивач набувши статусу інваліда II групи та маючи статус пенсіонера, повідомила орган ДФС про набуття статусу інваліда II групи шляхом подання письмової заяви в вересні 2018 року із відповідними підтверджуючими документами. Вказана заява не була спростована, відхилена або неприйнята відповідачем, що фіксує факт згоди фіскального органу з платником податків. На даний час закон дає право вибору отримання пенсії або за віком, або пенсії за вислугу років, або за інвалідністю, що підтверджує однаковий статус цих категорій пенсіонерів. Право на отримання пенсії за вислугу років не позбавляє позивача прав, що належать йому, як особі, яка має право на отримання пенсії за віком або за інвалідністю;

- відповідно до листа ДФС України від 19.01.2018 № 1644/7/99-99-13-02-01-17 "Про надання роз`яснення" звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які: ... «є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги».

В судовому засіданні 09.04.2019 року представник відповідача не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, із зазначенням таких обставин:

- аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-3144-55, відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-3144-55 ГУ ДФС в Одеській області є правомірною та законною;

- у зв`язку з прийняттям Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 2464, які набрали чинності з 01.01.2018 року, платники фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу (протягом 2018 року мінімальний страховий внесок складав 819,06 грн. щомісячно та 2457,18 грн. поквартально). Нарахування відбувалися в автоматичному режимі до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а саме за 1 кв. 2018 року до 20.04.2018 р., за 2 кв. 2018 р. до 20.07.2018 р., за 3 кв. 2018 р. до 20.10.2018 р. Таким чином сума нарахованого єдиного ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків у розмірі 15819,54 грн. це 8448 грн. за 2017 рік (704х12=8448) та 7371,54 грн. це за 3 квартала 2018 року (2457,18х3=7374,54 грн.).

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2006 року Пенсійним фондом України позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , Серія НОМЕР_2 , термін дії: довічно. (а.с.15)

22.07.2013 року позивачу видана Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 10 ААВ № 575927, як інваліду другої групи інвалідності. (а.с.16-17)

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є фізичною особою-підприємцем, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 17.11.2016, 2 555 000 0000 014528. (а.с.12-13)

Позивач звернулась до відповідача з заявою від 13.09.2018 року (а.с.70), якою повідомила, що вона з 22.07.2013 року є інвалідом ІІ групи загального захворювання, з наданням довідки МСЕК, та просила не нараховувати їй ЄСВ, оскільки відповідно до законодавства вона звільнена від сплати ЄСВ, або надати пояснення з цього питання.

Листом від 18.10.2018 року № 8762/Л/15-32-55-07-13 (а.с.10-11) відповідач на заяву позивача повідомив останнього, що:

- відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) регулюється виключно Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» далі Закон № 2464-VI та підзаконними актами. Закон вступив дію з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу.

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема базою нарахування єдиного внеску для платників фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума чистого доходу, отриманого від їх діяльності. З 01.01.2017 року у разі якщо платником не отримано дохід у звітному місяці, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць;

- ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована фізичною особою-підприємцем 17.11.2016 році, та перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідно до листа Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 05.10.2018 року № 1395/9, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію по інвалідності з 12.09.2018 року на безстроковий термін;

- відповідно до вищевикладеного ФО-П ОСОБА_1 була платником єдиного внеску в період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, тому зобов`язана сплачувати єдиний внесок.

6 листопада 2018 року відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3144-55 (а.с.9), якою позивача повідомлено, що станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 15819,54 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДФС вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, всього: сума боргу – 15819,54 грн., у тому числі: недоїмка – 15819,54 грн.

Не погоджуючись з зазначеною вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.14, 18-21, 87-89):

- листа Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 26.11.2018 року № 5711/02, адресованого представнику позивача, відповідно до якого позивач перебуває на обліку в управлінні з 08.09.2006 року та отримувала пенсію за вислугу років, з 12.09.2018 року отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю від загального захворювання, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі виписки з акту огляду МСЕК серія 10 ААВ за № 575927 від 22.07.2013 року;

- трудової книжки позивача, НОМЕР_3 ;

- роздруківки листа ДФС України від 19.01.2018 № 1644/7/99-99-13-02-01-17 «Про надання роз`яснення», у якому зазначено, зокрема, що звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які:

- отримують пенсію за віком (у тому числі на пільгових умовах (передбачені частинами другою та третьою статті 114, пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058));

- отримують дострокову пенсію (у тому числі на пільгових умовах (передбачені частиною п`ятою статті 115, пунктом 7-2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058));

- отримують пенсію зі зниженням пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах (передбачені статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»));

- є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги;

досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії).

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду надано, копії, зокрема (а.с.68-69, 71):

- інтегрованої картки позивача, як платника податків, за період з 09.02.2018 року по 31.10.2018 року, відповідно до якої загальна сума заборгованості складає, всього: 15819,54 грн.;

- корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2018 року № Ф-3144-55;

- рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, відповідно до якого позивач отримав оскаржувану вимогу 18.12.2018 року;

- листа Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 04.10.2018 року № 4714/02, яким Подільську ОДПІ ГУДФС в Одеській області повідомлено, зокрема, що в управлінні на обліку перебуває позивач і отримує пенсію по інвалідності з 12.09.2018 року – безстроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV (далі – Закон № 2961-IV), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги:

службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис;

працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги;

інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та:

якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд;

у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 2961-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV, зокрема, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Пенсії для осіб, визначених цією частиною, до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме:

- 24.10.2006 року Пенсійним фондом України позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , Серія НОМЕР_2 , термін дії: довічно;

- 22.07.2013 року позивачу видана Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 10 ААВ № 575927, як інваліду другої групи інвалідності;

- з 17.11.2016 року позивач є фізичною особою-підприємцем, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 2 555 000 0000 014528;

- відповідно до листа Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 26.11.2018 року № 5711/02, адресованого представнику позивача, позивач перебуває на обліку в управлінні з 08.09.2006 року та отримувала пенсію за вислугу років, з 12.09.2018 року отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю від загального захворювання, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі виписки з акту огляду МСЕК серія 10 ААВ за № 575927 від 22.07.2013 року.

Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону № 1058-IV та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого–другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат.

Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

Частина перша статті 10 Закону № 1058-IV надає можливість особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), обрати для призначення один із цих видів пенсії.

Обраний особою, яка досягла пенсійного віку, вид пенсії може зумовлювати різницю у підходах до визначення її правового статусу лише у межах питань призначення і виплати відповідного виду пенсії.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року) (п.п. 48-49 рішення у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація – ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Таким чином, різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо застосування звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду.

Частина 4 статті ст. 4 Закону № 2464-VI текстуально окреслює коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, залежно від настання страхових ризиків, зумовлених досягненням пенсійного віку (загального, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, або спеціального, що зумовлює призначення пенсії за віком) та отриманням особою інвалідності, незалежно від виду призначеної та виплачуваної особі страхової виплати чи соціальної допомоги.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18) тощо.

Виходячи з вищенаведених встановлених судом обставин, наведеного законодавства та з урахуванням позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач є особою, на яку поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI щодо звільнення його від сплати єдиного внеску.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності формування оскаржуваної вимоги, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою;

- оскаржувана вимог про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2018 року № Ф-3144-55 сформована: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця вимога, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно

- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2018 року № Ф-3144-55.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.