Рішення № 82867247, 25.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4394/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

10 год. 22 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача Марченка Р.В., представника відповідача Шиби А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” (79066, м. Львів, вул. Зелена, 301) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (79005, м. Львів, вул. Джохара Дудаєва, 19) про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” (далі – позивач, ТОВ “Львівська ізоляторна компанія”) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач-1, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (далі – відповідач-2, УДКУ у Галицькому районі м. Львова) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1027327,00 грн. за лютий 2011 року, 32698,00 грн., за червень 2014 року, 33940,00 грн. за липень 2014 року.

Підставою подання цього позову є невідшкодування коштів заявлених до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1027327,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 19.10.2018 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2018 провадження у справі зупинено до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18).

Ухвалою суду від 25.03.2019 поновлено провадження у справі.

В підготовчому засіданні представник відповідача просив розглянути заявлене ним 05.12.2018 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 14.05.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, наведених раніше в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (Т. 2, а.с. 18-19). Зокрема зазначив, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізмів відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру. Таким чином, в ГУ ДФС у Львівській області відсутні технічні можливості відшкодувати ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” суми податку на додану вартість. Невжиття заходів органом ДФС щодо внесення суми ПДВ до Тимчасового реєстру, заявленої до відшкодування, спричинене законодавчою неврегульованістю, вказує на відсутність протиправності таких дій та їх наслідків. Щодо суми ПДВ, яка підлягає до відшкодування не заперечив і вказав, що її розмір відображено у інформаційній довідці (а.с. 21, 22 Т. 2). Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, встановив таке.

21.03.2011 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі – ДПІ у Галицькому районі м. Львова) податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 507 422 грн. (Т. 1, а.с. 14-17).

В період 01.04.2011 - 14.04.2011 ДПІ у Галицькому районі м. Львова провело позапланову виїзну перевірку ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на подану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року, січні 2011 року. За результатами перевірки підприємства ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено Акт від 20.04.2011 № 1273/23-409/30823262 (Т. 1, а.с. 29-42), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000112341/6761 від 06.05.2011 (Т. 1, а.с. 43) про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 027 327 грн. за лютий 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 у справі № 2а-5592/11/1370 (Т. 1, а.с. 44-48) відмовлено повністю в позовних вимогах ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112341/6761 від 06.05.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 у справі № 128047/11 (Т. 1, а.с. 49-53) зазначену постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000112341/6761 від 06.05.2011 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 027 327,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 у справі № К/800/63012/14 (Т. 1, а.с. 54-58) постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишено без змін.

31.07.2013 та 15.05.2015р. Відповідачем - 2 частково відшкодовано позивачу частину податку на додану вартість за лютий 2011р. в сумі 480 095,00 грн. Решта коштів заявлених до бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року в сумі 1 027 327 грн. станом на момент розгляду справи залишаються не відшкодованими.

16.05.2014 ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року (Т. 1, а.с. 59-60), розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1242887 грн.

Посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт № 829/13-04-15-01-09/30823262 від 09.07.2014 (Т. 1, а.с. 69-75). На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0004701501 від 28.07.2014 (Т. 1, а.с. 76), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3962 грн. за квітень 2014 року та застосована штрафна санкція в сумі 1981 грн.

17.06.2014 ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1149814 грн. (Т. 1, а.с. 77-78)

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” за травень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 833/581/13-04-15-01-09/30823262 від 10.07.2014 (Т. 1, а.с. 86-88), на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0004631501 від 24.07.2014 (Т. 1, а.с. 89), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12876 грн. за травень 2014 року та застосована штрафна санкція в сумі 6438 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 у справі № 813/5632/14 (Т. 1, а.с. 90-94) визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0004701501 від 28.07.2014 та № 0004631501 від 24.07.2014.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 876/4939/16 (Т. 1, а.с. 96-99) постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 у справі №813/5632/14 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 у справі № К/800/27525/16 (Т. 1, а.с. 101-103) відхилено касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 813/5632/14 залишено без змін.

08.07.2016 Відповідачем-2 відшкодовано позивачу частину податку на додану вартість за квітень 2014 року в сумі 1238925 грн. Решта коштів, заявлених до бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2014 року в сумі 3962 грн. (1242887 - 1238925 = 3962) станом на момент розгляду справи залишаються не відшкодованими.

23.07.2014 року Відповідачем-2 відшкодовано підприємству частину податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 1136938 грн. Решта коштів заявлених до бюджетного відшкодування по декларації за травень 2014 року в сумі 12876 грн. (1149814- 1136938 = 12876) залишаються не відшкодованими.

16.07.2014 ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року (Т. 1, а.с. 104-107), розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1221706 грн.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1300/13-04-15-01-09/30823262 від 16.09.2014 (Т. 1, а.с. 118-130), на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0007411501 від 03.10.2014 (Т. 1, а.с. 131), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 32698 грн. за червень 2014 року та застосована штрафна санкція в сумі 16349 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 813/7192/14 (Т. 1, а.с. 132-139) відмовлено повністю в позовних вимогах ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007411501 від 03.10.2014.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 в справі № 876/11402/14 (Т. 1, а.с. 141-146) постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 813/7192/14 скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007411501 від 03.10.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2015 у справі № К/800/29829/15 (Т. 1, а.с. 147) відмовлено ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у відкритті касаційного провадження на зазначену постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року.

29.09.2014 року Відповідачем-2 відшкодовано підприємству частину податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 1189008 грн. Решта коштів, заявлених до бюджетного відшкодування по декларації за червень 2014 року в сумі 32698 грн. (1221706 - 1189008 = 7221,67) станом на момент розгляду справи залишаються не відшкодованими.

15.08.2014 ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року (Т. 1, а.с. 148-151), розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 223321 грн.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1570/13-04-15-01-09/30823262 від 17.10.2014 (Т. 1, а.с. 162-174), на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0009421501 від 06.11.2014 (Т. 1, а.с. 175), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33940 грн. за липень 2014 року та застосована штрафна санкція в сумі 16970 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 у справі № 813/7998/14 (Т. 1, а.с. 176-182) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0009421501 від 06.11.2014.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 876/9424/15 (Т. 1, а.с. 183-190) постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 у справі №813/7998/14 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 р. у справі № К/800/34072/16 (Т. 1, а.с. 191) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 813/7998/14.

28.11.2014 Відповідачем-2 відшкодовано підприємству частину податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 189381 грн. Решта коштів заявлених до бюджетного відшкодування по декларації за липень 2014 року в сумі 33940 грн. (223321 - 189381 = 33940) станом на момент розгляду справи залишаються невідшкодованими.

Спору стосовно суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню немає.

Вважаючи, що невідшкодування коштів, заявлених до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1027327,00 грн. за лютий 2011 року, 3962 грн. за квітень 2014 року, 12876 грн. за травень 2014 року, 32698 за червень 2014 року, 33940 грн. за липень 2014 року, є протиправним, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як установлено матеріалами справи, ТОВ “Львівська ізоляторна компанія” 21.03.2011, 16.05.2014, 17.06.2014, 16.07.2014, 15.08.2014 подавалися податкові декларації з ПДВ за лютий 2011 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року відповідно, в кожній з яких товариство заявляло суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, додавши заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем частково відшкодовувався товариству податок на додану вартість, проте, станом на момент розгляду справи має місце невідшкодування коштів, заявлених до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, на загальну суму 1027327,00 грн.

На момент виникнення спірних правовідносин статтею 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Крім того, як стверджує сам відповідач у відзиві на позовну заяву, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

За таких обставин, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через УДКС України у Галицькому районі м. Львова на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).

Таким чином, суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 16662,05 грн. відповідно до платіжного доручення № 9000879240 від 18.09.2018, який з огляду на наведене слід повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” (79066, м. Львів, вул. Зелена, 301, код ЄДРПОУ 30823262) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1027327,00 (один мільйон двадцять сім тисяч триста двадцять сім) грн. за лютий 2011 року, 3962 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. за квітень 2014 року, 12876 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. за травень 2014 року, 32698 (тридцять дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. за червень 2014 року, 33940 (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок) грн. за липень 2014 року.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” (79066, м. Львів, вул. Зелена, 301, код ЄДРПОУ 30823262) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 16662 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 05 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2019

Суддя Качур Р.П.