Рішення № 82867116, 08.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1973/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі Відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі Відповідач - 2), в якому просить:

- визнати бездіяльність Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №2465/03-18 від 10.05.2019 неправомірними та Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області неправомірними;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_2 суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_3 , залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день смерті;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розрахувати розмір компенсації відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-Ш "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159 недоотриманої у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 з квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області профінансувати недоотриманою у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 суму пенсії з березня 2016 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та компенсації з квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов обґрунтовано тим, що мати позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 96 років померла. У зв`язку з похилим віком мати позивача не мала можливості постійно підтверджувати свою ідентифікацію, через що у березні 2016 року їй безпідставно було припинено виплату пенсії. Так як позивач є донькою ОСОБА_3 та проживала з разом на час її смерті, вона в лютому 2019 року звернулася до відповідача з заявою про виплату їй пенсії, яка була недоотримана та надала всі необхідні документи, передбачені законодавством. На звернення представник позивача отримала відповідь від 05 березня 2019 року у формі листа, у якому відповідач зазначив, що позивач відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи має іншу адресу реєстрації, ніж її померла мати. Відповідач вказав, що отримання позивачем недоотриманої пенсії, можливо тільки за умови вступу нею до спадщині.

Відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Отже, ОСОБА_2 має право на отримання компенсації за порушення строків виплати пенсії її померлій матері ОСОБА_3 з квітня 2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

07 червня 2019 року від представника Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-40), в обґрунтування якого зазначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера згідно з пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родині стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разу не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини надається свідоцтво про право на спадщину. У ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають однакову реєстрацію згідно паспортів, а саме: АДРЕСА_1 , але згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб мають різну реєстрацію. ОСОБА_2 зареєстрована: АДРЕСА_2 . Також виявлено розбіжності в свідоцтві про народження ОСОБА_2 , у графі мати зазначено ОСОБА_3 . Оскільки підтвердити факт проживання (реєстрації) разом з померлим пенсіонером можливо за умови надання довідок або іншого документу про склад сім`ї, виданого відповідного до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з померлим за однією адресою), виданий згідно з вимогами статті 3 закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підтвердити факт сумісного проживання разом з померлою ОСОБА_3 , згідно наданих документів не можливо. Тому, для виплати недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 необхідно надати свідоцтво про право на спадщину.

Також Відповідач - 2 зазначив, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату.

Що стосується вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.03.2016 по день стягнення компенсації, відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

З урахуванням викладеного відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13 червня 2019 року від представника Відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 64), в обґрунтування якого зазначено, що у ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають однакову реєстрацію згідно паспортів, а саме: АДРЕСА_1 , але згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб мають різну реєстрацію. ОСОБА_2 зареєстрована: АДРЕСА_3 , а померла ОСОБА_3 була зареєстрована: АДРЕСА_2 . Також виявлено розбіжності в свідоцтві про народження ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), у графі мати зазначено « ОСОБА_3 ». Оскільки підтвердити факт проживання (реєстрації) разом з померлим пенсіонером можливо за умови надання довідок або іншого документу про склад сім`ї, виданого відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування або документ про реєстрацію місця проживання (разом з померлим за однією адресою),- виданий згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підтвердити факт сумісного проживання разом з померлою ОСОБА_3 , згідно наданих документів не можливо. Тому, для виплати недоотриманої пенсії-померлої ОСОБА_3 необхідно надати свідоцтві про право на спадщину.

На підставі викладеного Відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, розгляд справи просили проводити без їх участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

04 березня 2019 року Позивач звернулась до Відповідача-1 із заявою про виплату їй пенсії, яка була недоотримана її матір`ю ОСОБА_3 , та надала всі необхідні документи, передбачені законодавством (а.с. 51-61, 70-76).

Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 05 березня 2019 року № 1146/02-18 зазначило, що згідно паспортів Позивач має однакову реєстрацію з ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , але згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб маєте різну реєстрацію. В свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 ім`я матері не відповідає, її паспортним даним, які знаходяться в пенсійній справі. Оскільки підтвердити факт проживання (реєстрації) разом з померлим пенсіонером можливо за умови надання Довідок або іншого документу про склад сім`ї, виданого відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування або документ про реєстрацію місця проживання (разом з померлим за однією адресою виданий згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підтвердити факт сумісного проживання разом з померлою ОСОБА_3 , згідно наданих документів неможливо (а.с. 62-63, 77).

Як вбачається з матеріалів пенсійних справи ОСОБА_3 , за заявою останньої від 07 липня 2015 року розпорядженням Біловодського ОУПФУ Луганської області від 29.10.2015 № 23891 ОСОБА_3 . пенсійні справи взято на облік, пенсію призначено з 01.02.2015 пенсію за віком довічно (а.с. 46, 67).

Сума боргу за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2019 року склала 128 628,09 грн, що підтверджується довідками №3078/03-18 від 10.06.2019 та №3079/03-18 від 10.06.2019 (а.с. 46-49, 67-69).

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, від 23.06.2015 №920026739, виданих управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 перемістилася з тимчасово окупованої території за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 45, 66).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.03.2016 № 905005531, виданої управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання Позивача як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_3 (а.с. 57, 74).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 1922 року народження, є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 25 лютого 1997 року (а.с. 61, 76).

Відповідно до паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 та паспорту її матері ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання обох є: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9, 11-12).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 05 лютого 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 96 років померла у м. Луганськ (а.с. 13, 27, 52, 71).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина друга статті 52 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).

З аналізу зазначениз норм вчабається, що документи, засвідчує місце проживання особи, чітко визначені та не можуть бути розширені на розсуд.

Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Позивачем на підтвердження факту спільного проживання з її матір`ю, на момент смерті останньої було надано лікарське свідоцтво про смерть №502 та довідку від 01 червня 2019 ро щодо спільного проживання на момент смерті, які завірені печаткою так званої «ЛНР».

Щодо зазначених документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.03.2019 №15/109-120, та довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 №15/3р-751, від 16.01.2019 №15/109-19, від 16.01.2019 №15/109-21, від 16.01.2019 №15/109-22, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Таким чином, суд приймає до розгляду зазначені документи.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_3 на день її смерті.

Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, від 23.06.2015 № 920026739, відповідно до якої ОСОБА_3 як внутрішньо переміщена особа проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.03.2016 № 905005531, відповідно до якої ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовують встановлених судом обставин, що ОСОБА_2 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_3 на день її смерті.

Оскільки ОСОБА_2 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_3 на день її смерті, і звернулась до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, відповідач 1 безпідставно відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_3 .

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачами.

Наведене свідчить, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії померлої матері порушено, а дії відповідача 1 щодо відмови у виплаті позивачу недоотриманої пенсії померлої матері були протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України у Луганській області профінансувати виплату недоотриманої за життя пенсії, суд зазначає таке.

Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.

Абзацами першим-третім пункту 12 Порядку № 1596 передбачено, що органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Пунктом 13 Порядку № 1596 передбачено, що списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів. Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту. За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки можуть подаватися в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Подання списків в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису обумовлюється в договорах, які укладаються згідно з пунктом 3 цього Порядку. Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, які з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги.

На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1596).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, для здійснення з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат головними управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській та Чернігівській областях, начальникам відповідних головних управлінь доручено забезпечити у порядку, встановленому законом, укладання договорів з публічним акціонерним товариством «Укрпошта» та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки.

Прийнята правлінням Пенсійного фонду України постанова від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» не визначає порядок виплати пенсій та грошової допомоги саме головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.

Окрім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває/перебував на обліку.

Оскільки, ОСОБА_3 перебувала на обліку в Біловодському ОУПФУ Луганської області як отримувач пенсії за віком, а тому й обов`язок щодо фінансування та виплати недоотриманої за життя пенсії покладено на Біловодське ОУПФУ Луганської області.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України у Луганській області профінансувати виплату недоотриманої за життя пенсії не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача стосовно виплати компенсації за втрату частини пенсії, суд зазначає наступне.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

З аналізу наведених норм вбачається, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів, зокрема пенсії, у зв`язку з порушенням термінів її виплати проводиться стосовно осіб чиї права були порушені, тобто щодо одержувачів таких доходів.

В даному випадку Позивач не була одержувачем пенсії, виплату якої припинено Відповідачем з 01.03.2016, а тому її права щодо своєчасного отримання такої пенсії не були порушені.

Таким чином, правові підстави для проведення Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум пенсії, які належали її матері, відсутні, а тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, те що Позивачем заявлено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру, позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у розмірі 768,40 грн та з Позивача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті суми пенсії, що належала її матері ОСОБА_3 і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день її смерті.

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний номер: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вул. Центральна, будинок 77) виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_3 і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день її смерті.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний номер: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вул. Центральна, будинок 77) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова