Рішення № 82867103, 02.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1950/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-79-25У Головного управління ДФС у Луганській області від 21.11.2018 року про стягнення на користь держави недоїмки з ФОП ОСОБА_1 у сумі 20328,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач як фізична особа - підприємець з 2014 року не займається підприємницькою діяльністю з особистих причин та через загальновідомі події, пов`язані з АТО, які мають місце на сході України. Про вказаний факт він своєчасно та у встановлені строки надає відомості до ДФС у м. Сєвєродонецьку про відсутність в нього будь-яких доходів, та з 2014 року не використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

На його звернення при поданні "нульових" декларацій до ДФС у м. Сєвєродонецьку, відповідно до ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач безоплатно отримував інформацію про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску.

Про прийняте 21.11.2018 рішення Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з позивача оскаржуваної недоїмки за Вимогою № Ф-79-25У йому стало відомо 24.04.2019 року від держвиконавця Сєвєродонецького МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Вважає вимогу ГУ ДФС у Луганській області незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.05.2019 залишено позовну заяву без руху (а.с.11,12).

Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкладено судовий розгляд справи (а.с.49).

24 червня 2019 року за вх. № 33367/2019 від ГУ ДФС у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38,39), в якому відповідач не визнав позовні вимоги з огляду на такі обставини та вимоги чинного законодавства.

За даними податкового обліку ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 мав борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20328,49 грн. Заборгованість виникла за період з квітня 2014 року по жовтень 2018 року та складається з щоквартальних нарахувань єдиного внеску.

Податковий орган не вважає, що позивача звільнено від сплати єдиного внеску, оскільки пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 щодо звільнення певного кола суб`єктів від виконання обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464, втратили чинність згідно з Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначена норма проіснувала в Законі №1669 з 15.09.2014 до 01.01.2016, внаслідок її виклюячення згідно з Законом №911. Неоднаразові зміни, що вносилися до цих положень різними законами, на його думку свідчать про недосконалість законотворчої техніки і не можуть бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу. Крім того, підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. На час формування оскарженої вимоги позивач з такої заявою не звертався.

Щодо посилань позивача на подання "нульових" декларацій до ДФС у м. Сєвєродонецьку, відповідно до ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідач зазначив, що частиною 12 статті 9 Закону № 2464 чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Таким чином, позивач зобов`язаний був до 20-го числа місяця, наступного за звітним сплачувати єдиний внесок.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, дата взяття на облік як платника єдиного внеску 20.10.1997, що також визнається сторонами (а.с.59,60).

Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску.

З інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що позивач має борг з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування станом на 31.10.2018 в сумі 20328,49 грн, що також підтверджується розрахунком боргу (а.с.42-43 зворотній бік).

21.11.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-79-25У, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 27.02.2019 у позивача становить 20328,49 грн (а.с.6).

Пояснень з того приводу, чому в оскарженій вимозі зафіксовано суму боргу на майбутнє відповідач суду не надав.

На підтвердження відсутності доходів позивачем надані копії: довідки про доходи, виданої позивачу ГУ ДФС у Луганській області, податкових декларацій з розрахунками податкових зобов`язань за 2016-2018 роки (а.с.19, 21-31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - листопад 2018 року, є те, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

ФОП ОСОБА_1 знаходився на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що не заперечується сторонами.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 21 листопада 2018 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 21 листопада 2018 року.

Також суд зазначає, що спірна вимога сформована 21 листопада 2018 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що визнається сторонами.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.

Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Сєвєродонецьку є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є спірна вимога.

Судом також встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-79-25У від 21.11.2018 є протиправною на час її формування.

Зазначений висновок суду є достатньою підставою для скасування оскарженої позивачем вимоги.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення в справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню судовий збір у розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-79-25У від 21.11.2018 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 20328,49 грн.

Стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян