Рішення № 82867075, 08.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1923/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №228 від 28.03.2019 щодо відмови у видачі довідки тимчасово переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області поновити довідки тимчасово переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської РДА призначити ОСОБА_2 , державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 , допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»;

- винести окрему ухвалу, якою звернути увагу Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на ігнорування судових рішень, які набули чинності, порушення Конституції та діючого законодавства, порушення присяги держслужбовця та зловживання службовим становищем начальником Управління соціального захисту населення ОСОБА_4.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що після апеляційного оскарження, яке залишило у силі рішення суду по справі № 1240/2853/18, позивач 05.02.2019 оформила довідки ВПО та поновила заяву від 23.07.2018 про оформлення допомоги по народженню дитини. Рішенням 228 від 28.03.2019 довідки скасовані за тією ж самою підставою, яка рішенням суду по справі № 1240/2853/18 визнана протиправною - подання завідомо неправдивих відомостей. Рішенням від 29.03.2019 б/н у призначенні допомоги по народженню дитини відмовлено.

Через портал Міністерства соціальної політики 23.07.2018 позивач подала в електронному вигляді заяву про призначення допомоги по народженню. Така ж сама заява у електронному вигляді з електронним підписом подана до відповідача 02.08.2018 та відправлена рекомендованим листом. Управління рішення за заявою позивача від 02.08.2018 року, не прийняло. Повідомлення № 2528 від 10 серпня 2018 року не є юридичною формою рішення владного органу, оскільки в межах компетенції управління актами правової дії є повідомлення про надання або відмову в призначенні соціальної допомоги. Зміст вищезазначеного повідомлення містить фактично відмову в розгляді заяви, а не відмову в наданні соціальної допомоги. Таким чином, заява позивача не розглянута органом по суті. Відтак відповідачем порушене право позивача на розгляд його заяви. В даному випадку має місце бездіяльність органу праці та соціального захисту населення щодо не розгляду заяви позивача від 02.08.2018 про виплату допомоги при народженні дитини. Таким чином, позивач надала пакет документів про оформлення допомоги по народженню дитини раніше, ніж 12 календарних місяців. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

06 червня 2019 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60-63), в обґрунтування якого зазначено, що 05.02.2019 рішення Луганського окружного адміністративного суду Управлінням було виконано в повному обсязі 05.02.2019 позивачу була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміненої особи №905-5000027036. 08.02.2019 ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, згідно «Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2006 року № 345 були прийняті документи. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудні 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплаті державної допомоги сім`ям з дітьми». Згідно п.12 Постанови 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідач зазначив, що Позивач народила дитину ще в серпні 2018 року (після народження пройшло понад 12 місяців).

19.03.2019 державним соціальним інспектором, було проведене виїзд для обстеження матеріально-побутових умов, за адресою вказаною в довідці ВПО. Проте обстежити матеріально-побутові умови не було можливості. Інформація надана в під час оформлення довідки не підтверджена, про що був зроблений запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Керуючись пунктом 1.5 статті 12 Закону України «Про забезпеченню прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з яким підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи те внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних пре внутрішньо переміщених осіб є подання завідомо недостовірних відомостей, начальником управління прийнято рішення про скасування дії довідки пре взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2019. Згідно витягу з програмного комплексу призначення ; державний* соціальних допомог та компенсацій Управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги сім`ям з дітьми у зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 відсутнє право на допомогу при народжені дитини.

На підставі викладеного Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, розгляд справи просили проводити без їх участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що з копій паспорта громадянина України (а.с. 15-16, 41) та картки фізичної особи - платника податків (а.с. 19, 42) встановлено такі відомості про Позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дослідженням копій свідоцтва про народження від 04.01.2018 серії НОМЕР_2 (а.с. 21, 43) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 17-18, 44) встановлено, що 04.01.2018 Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області складено актовий запис № 01 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відомості про мати: ОСОБА_2 .

Також, дослідженням заяви від 24.07.2018 № 180723233803199 щодо призначення допомоги при народженні дитини встановлено, що Позивач звернулася за призначенням такої допомоги через портал Міністерства соціальної політики до Управління соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації Луганської області (а.с. 48-49).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №1240/2853/18 адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03197049) про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 06 липня 2018 року № 18 про відмову у видачі ОСОБА_2 довідки внутрішньо переміщеної особи. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області видати довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та її малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 06 липня 2018 року; внести інформацію про ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. У задоволенні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини відмовлено (а.с. 5-14, 36-40).

08 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, зазначену заяву та документи на 7 аркушах прийнято відповідальною особою Відповідача 08.02.2019 та зареєстровано за №372 (а.с. 64-65).

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №949 від 19.03.2019 зазначено, що обстежити матеріально-побутові умови не має можливості, та інформація надана під час оформлення довідки ВПО не підтвердилась (а.с. 66).

Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №228 від 28.03.2019 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО, виданої ОСОБА_2 №905-5000027036 від 05.02.2019 та внесено про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (а.с. 67).

За наслідками розгляду заяви Позивача від 08.02.2019 Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийнято рішення від 29.03.2019, яким відмовлено Позивачу в призначенні допомоги при народженні, на підставі п.12 Постанови КМУ, від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», оскільки така допомога призначається за умови, що звернення надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 68-69).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частинами першою та другою статті 4-1 Закону № 1706-VII визначено, що Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Таким чином, зазначеною нормою визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, зокрема, подання завідомо недостовірних відомостей.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначає Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646 (далі - Порядок № 646).

Пунктом 2 Порядку № 646 визначено, що база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними. Відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних є Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 646 інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.

Якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669).

Системним аналізом вищевикладених норм чинного законодавства встановлено, що Законом № 1706-VII, Порядком № 509 та Порядком № 646 визначено вичерпний перелік підстав, з яких може бути скасовано дію довідки ВПО та внесенні відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. До таких підстав віднесено й наявність у державних органів відомостей про подання завідомо неправдивих відомостей.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не визначено поняття «завідомо недостовірні відомості» та не окреслено фактичних ознак, що вказують на недостовірність відомостей.

Суд вважає, що «завідомо недостовірні відомості» є оціночним поняттям та у повній мірі залежить від тих доказів, за результатами оцінки яких інформація може бути віднесена до недостовірної.

Так, як зазначає відповідач, недостовірність поданих позивачем відомостей полягає у тому, що нею у заяві про видачу довідки внутрішньо переміщеної особи зазначено адресу, за якою особа фактично не проживає/не перебуває.

Такий висновок зроблений відповідачем на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №949 від 19.03.2019, у зв`язку з відсутністю Позивача, на момент проведення перевірки, за фактичним місцем проживання.

Суд вважає, що такі докази, не є достатніми, тобто такими, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що позивач фактично мешкає або не мешкає за вказаною адресою.

Суд зазначає, що пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, однією з підстав для зняття особи з обліку внутрішньо переміщених осіб та скасування дії довідки ВПО, є надання державними органами, перелік яких визначено пунктом 7-1 Порядку №509, уповноваженому органу з питань соціального захисту населення відповідної інформації, зокрема інформації щодо надання особою завідомо недостовірних відомостей, повернення до покинутого місця проживання або перебування на непідконтрольній території України понад 60 днів, тощо.

Відповідно, висновки відповідача щодо подання позивачем недостовірних відомостей про її фактичне місце проживання, яких відповідач дійшов на підставі лише акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, який є недостатнім, та не може бути підставою для скасування дії довідки ВПО Позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у видачі довідки без дотримання визначених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв правомірного рішення, зокрема, обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 2); безсторонності (неупередженості) (пункт 3) тощо. Відповідно таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити їй допомогу при народженні дитини, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Як встановлено судом, Позивачем були виконані умови Закону України "Про державну допомогу з дітьми" та Порядку №1751 в частині надання усіх необхідних документів для призначення допомоги при народженні дитини, у зв`язку із чим зазначену допомогу позивачу було призначено.

Суд зазначає, що підставою відмови в призначенні Позивачу допомоги при народженні дитини було звернення Позивача за такою допомогою пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

При цьому, щодо наданої Позивачем через портал Міністерства соціальної політики заяви щодо призначення допомоги при народженні № НОМЕР_3 , яка надана Позивачем як доказ звернення до Відповідача вперше, суд вважає, що така заява не є належним доказом, оскільки, як вже вище вказано, така заява була звернена до УСЗН Старобільської РДА, а не до Відповідача.

Суд також не приймає, як доказ отримання відповідачем заяви про призначення допомоги при народження дитини лист відповідача від 10.08.2018 року №2528, оскільки у вказаному листі зазначено, що до УСЗН Станично-Луганської РДА щодо призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 із заявою не зверталась, а отже відповідна заява через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики до управління не надходила, а тому фактично вперше Позивач звернулась до Відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні 08.02.2019, тобто поза межами дванадцяти місячного строку звернення за призначенням такої допомоги.

Щодо зазначеного факту, суд зазначає таке.

відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог.

Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

При цьому суд звертає увагу, що Позивачем заявлені вимоги фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Суд зазначає, що фактично Позивач звернулась вперше із заявою про призначання допомоги про народження в строк встановлений законом, але за територіальністю не до того органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини.

Крім того, в даному випадку Позивача не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки в першу чергу це призводить до порушення інтересів дитини.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки судом встановлено, що рішенням Відповідача від 29.03.2019 відмовлено Позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини з порушенням вимог передбачених чинним законодавством, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Що стосується клопотання Позивача про винесення окремої ухвали, якою звернути увагу Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на ігнорування судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Як встановлено судом, Відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №1240/2853/18, було взято на облік Позивача та її дитину як внутрішньо переміщену особу та видано відповідну довідку за №905-5000027036.

У зв`язку з тим, що Відповідачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №1240/2853/18 було виконано, а тому й підстави для винесення окремої ухвали щодо його не виконання відсутні.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки реєстрація позивача та її дитини в якості внутрішньо переміщених осіб впливає на отримання позивачем соціальних виплат, суд дійшов висновку щодо встановлення строку подання звіту про виконання судового рішення в частині поновлення в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб запис відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеною особою, тобто з 05.02.2019, протягом 10 (десяти) днів, з дня отримання судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, те що Позивачем заявлено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №228 від 28.03.2019 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та її малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 05.02.2019 № 905-5000027036, про що внести відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 29.03.2019 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) призначити нарахування та виплату ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно поданої заяви від 08 лютого 2019 року № 372.

Встановити строк подання звіту про виконання судового рішення в частині поновлення в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб запис відносно ОСОБА_2 та її малолітної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеною особою, тобто з 05 лютого 2019 року, протягом 10 (десяти) днів, з дня отримання судового рішення.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова