Рішення № 82867015, 08.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002619

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), у якому просить суд:

- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2019 № 1701/03.08.10 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на десять років, відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з 24.01.2019 року.

У зв`язку з відсутністю головуючого судді на роботі (перебування у відпустці у період з 10.06.2019 по 07.07.2019), суд приймає рішення у цій справі в перший робочий день головуючого судді, а саме - 08.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 в 1986 році проживала в зоні відчуження та була евакуйована. Позивач, досягнувши 50-річного віку із загальним стажем понад 25 років, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком, як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, а саме із зменшенням пенсійного віку на 10 років. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів надаються пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років. Позивач вказує, що така відмова є протиправною. Зазначає, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 має право на надання пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, оскільки отримала статус громадянки евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується відповідним посвідченням.

Ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 21.06.2019 (вх. № 21721), у якому зазначає, що відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів надаються пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років. Оскільки відсутні первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку немає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

24.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: копія паспорта, копія ідентифікаційного номера, трудова книжка, диплом, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, посвідчення громадянки евакуйованої у 1986 році з зони відчуження категорії 2, довідка № 682 від 28.05.1991, видана виконавчим комітетом Рудницької сільської ради народних депутатів Баришівського району Київської області, довідку № 14 від 17.10.2011 Чорнобильського медичного училища, довідка № 86428 від 02.02.1994 Держадміністрації Київської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2019 року № 1701/03.08.10 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначено, зокрема, що відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення надаються пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів – із зменшенням віку на 8 років. Відтак, ОСОБА_1 набуде право на пенсію після досягнення 51 року 06 місяців.

Вважаючи відмову відповідача неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення”, Закон України 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме: евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення.

Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:

- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відтак, враховуючи наведене, правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, є наявність в неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися посвідченням.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17 та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

Судом встановлено, що позивач для признання пенсії подала, зокрема, посвідчення громадянки евакуйованої у 1986 році із зони відчуження.

Слід зауважити, що належність позивача до громадян, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку.

Крім того, до заяви долучено й інші документи, що підтверджують стаж роботи та факт евакуації позивача у 1986 році із 10-кілометрової зони відчуження, а саме: трудова книжка, диплом, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, посвідчення громадянки евакуйованої у 1986 році з зони відчуження категорії 2, довідка № 682 від 28.05.1991, видана виконавчим комітетом Рудницької сільської ради народних депутатів Баришівського району Київської області, довідку № 14 від 17.10.2011 Чорнобильського медичного училища, довідку № 86428 від 02.02.1994 Держадміністрації Київської області.

Отже, подані позивачем документи є достатніми та належними доказами, які підтверджують факт її евакуації у 1986 році із 10 кілометрової зони відчуження, а тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії як евакуйованій у 1986 році із 10-ти кілометрової зони відчуження із зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12 березня 2019 року № 1701/03.08.10 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин та беручи до уваги встановлене судом право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та враховуючи дату народження позивача, загальний стаж роботи, така пенсія повинна бути призначена позивачу з 06.03.2018, з дня що настає за днем досягнення необхідного пенсійного віку.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

При вирішенні заяви про стягнення з відповідача судові витрати у в розмірі 5000, 00 грн, суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

06.05.2019 між позивачем та адвокатом Івашків Юрієм Володимировичем укладено договір №1/05 про надання правової допомоги.

Відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги відповідно до договору № 1/05 від 06.05.2019 вартість наданих клієнту послуг становить 5000,00грн.

Згідно з квитанцією від 14.05.2019 № 0.0.1350869454.1 вартість наданих послуг адвокатом Івашків Юрієм Володимировичем сплачена ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. підлягають відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12 березня 2019 року № 1701/03.08.10 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на десять років, відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з 24 січня 2019 року.

4. Витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Костецький Н.В.