Ухвала суду № 82866326, 08.07.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4368/19

Провадження № 2-з/204/77/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Мащук В.Ю., ознайомившись з заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрожак Юлії Миколаївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав, -

встановив:

24 червня 2019 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі.

05 липня 2019 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд винести ухвалу, якою:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме на ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 .

Заява передана судді на розгляд 08 липня 2019 року.

Ознайомившись з поданою заявою, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть буди порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна – ѕ частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме ѕ частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248013912101). Заборона відчуження спірної частини нерухомого майна не обмежить прав відповідача – ОСОБА_3 на користування та володіння вказаною частиною нерухомого майна.

Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухилення від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час відповідач не позбавляється можливості володіти і користуватися належним йому майном.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.п. 166, 168 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 (заява № 19336/04) «Справа «East/West Alliance Limited» проти України», перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним.

Як вбачається з п.п. 52, 53, 63 рішення Європейського Суду з прав людини від 16.05.2013 (заява № 49317/07) «Справа Максименко та Герасименко проти України», самого існування юридичної підстави у національному законодавстві недостатньо для дотримання принципу законності має значення радше якість застосованих норм. Юридичні норми, на яких ґрунтується позбавлення майна, повинні відповідати національному законодавству договірної держави, включаючи відповідні положення Конституції... Якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як ті, що стосуються власності, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і, насамперед, послідовний спосіб.

Згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149,150, 151,153 ЦПК України, -

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрожак Юлії Миколаївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22А), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович (місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Робоча, 77) про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав– задовольнити частково.

Накласти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: ѕ частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248013912101).

Заборонити іншим особам вчиняти будь – які дії щодо ѕ частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248013912101).

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Ю. Мащук