Рішення № 82865296, 03.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2019 р. Справа № 802/2445/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Чайки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Немирівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №46687-02 від 30 червня 2016 року;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 552 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу Немирівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задоволено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним судом прийнято постанову від 05.02.2019, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66. Однак, така інформація в матеріалах справи відсутня, а тому впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

При цьому, Верховний Суд у даній постанові зауважив, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

29.03.2019 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - Жданкіну Наталію Володимирівну.

Ухвалою суду від 02.04.2019 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.04.2019.

Підготовче судове засідання призначене на 16.04.2019 не відбулось з підстав неявки сторін, та відсутності доказів їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Наступне підготовче судове засідання призначено на 16.05.2019.

Ухвалою від 16.05.2019 здійснено заміну первісного відповідача на належного та витребувано в останнього додаткові докази. Підготовче судове засідання відкладено на 30.05.2019.

30.05.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання підготовче судове засідання відкладено на 13.06.2019.

Ухвалою від 13.06.2019 підготовче судове засідання відкладено на 24.06.2019.

В підготовчому судовому засіданні 24.06.2019 оголошено перерву до 03.07.2019.

03.07.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та, за згодою сторін, вирішено розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з мотивів, викладених у документах наявних у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки BMW, модель 730D, 2014 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2993 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації транспортного засобу - 13 серпня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом СХТ 313415 про реєстрацію зазначеного транспортного засобу (а. с. 13).

30 червня 2016 року Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України винесене податкове повідомлення-рішення № 46687-02, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. ( а.с. 8 ). В даному випадку позивачці визначено зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про протиправність застосування податковим органом у 2016 року положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією наведеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 лютого 2019 року прийнятій у справі №802/2445/16-а (адміністративне провадження №К/9901/31596/18) за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.

При цьому, Верховний Суд у даній постанові зауважив, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року суд витребував у Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача згідно Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Зокрема, в матеріалах справи міститься лист Мінекономрозвитку від 30.05.2019 за №3805-05/22674-05, яким на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2019 повідомлено суду, що підлягає оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, зокрема, автомобіль марки BMW, модель 7 - Series, з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літри, дизель, автоматичною коробкою передач 2014 року випуску, з урахуванням нормативного середньоринкового пробігу 27 тис. кілометрів, оскільки розрахована за допомогою Калькулятора сеердньоринкова вартість такого транспортного засобу становить 1 175 405,00 грн. (а.с. 199-200).

Аналізуючи повідомлену Мінекономрозвитку інформацію можна дійти висновку, що саме автомобіль марки BMW, модель 7 - Series, з дизельним двигуном, може бути об`єктом оподаткування виключно у випадку, якщо об`єм циліндрів двигуна дорівнює або перевищує 3 літри, тобто - 3000 куб. см.). В той же час, об`єм циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 2993 куб. см, тобто має менший об`єм ніж встановлений.

При цьому суд критично оцінює взяття відповідачем при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку, наведені у листі Мінекономрозвитку від 30.05.2019 за №3805-05/22674-05, заокруглення показників об`єму двигуна до найближчого основного розряду (3,0 літра), виходячи з наступного.

Так, Мінекономрозвитку не вказує на наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.

Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Аналіз практики ЄСПЛ показує, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Передбачуваність законом в якості підстави недопущення перевищення державами меж свободи розсуду включає в себе певні умови правомірності втручання у здійснення прав і свобод, гарантованих Конвенцією. До критерію "передбачуваність законом" ("відповідності закону") належать, перш за все, будь-які положення, які не суперечать конвенційним правам, які повинні мати достатній рівень контролю над відповідною особою, яка приймає рішення. Це робиться з метою уникнення здійснення одностороннього самоуправління.

В даному випадку, суд вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Тобто, податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.

Положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшла висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 роках автомобіль марки BMW, модель 730D, 2014 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2993 см3. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу про наявність у позивача сплачувати транспортний податок у 2016 році є помилковими.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання по транспортному податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Дослідивши доводи позивача, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №46687-02 від 30 червня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №46687-02 від 30 червня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 552,00 грн. (квитанція № 0.0.686959313.1 від 16.01.2017) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна