Рішення № 82864727, 08.07.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3670/18

Провадження № 2-а/0182/38/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.07.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

за участю секретаря – Гавриленко І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просила скасувати постанову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 117 від 11.05.2018 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Ухвалою судді вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження.

На обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, зокрема, що 11.05.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення № № 117, 118 від 07.05.2018 р. її було визнано винною в порушеннях, передбачених ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та винесено постанову № 117 про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Постанову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області нею отримано 18.05.2018 р.

Доказом про адміністративне правопорушення, яке вчинено ФОП ОСОБА_1 і який є єдиною підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності є акт документальної планової виїзної перевірки № 11985/04-36-13-05/2934617002 від 12.03.2018 р.

Вважає що прийняття Постанови про визнання її винною в порушеннях, передбачених ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є передчасним, оскільки вона не мала можливості оскаржити податкове повідомлення – рішення, яке прийнято відповідачем за наслідками розгляду акту документальної планової виїзної перевірки № 11985/04-36-13-05/2934617002 від 12.03.2018 р.

До того ж вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Тому просить суд задовольнити її позовні вимоги і скасувати Постанову № 117 від 11.05.2018 р.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не погодився із заявленими позивачем вимогами, надіслав на адресу суду відзив за яким просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Суд вивчивши матеріали приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, положення ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 164-КУпАП передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 165-КУпАП передбачено, що порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином суд погоджується з думкою відповідача про те, що ствердження позивача, що їй не відомо до якого з видів адміністративних правопорушень її було притягнуто та в чому полягало правопорушення не підтверджується матеріалами справи, оскільки порушення позивача зазначені в акті документальної планової виїзної перевірки № 11985/04-36-13-05/2934617002 від 12.03.2018 р. та знайшли своє підтвердження при розгляді протоколів про адміністративне правопорушення № № 117, 118 від 07.05.2018 р.

Відомостей щодо скасування податкового повідомлення – рішення, яке прийнято відповідачем за наслідками розгляду акту документальної планової виїзної перевірки № 11985/04-36-13-05/2934617002 від 12.03.2018 р. матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі наданих суду доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем суду не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і тому суд залишає рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 77, 205, 229, 241-246, 255, 257, 263, 271, 272, 286, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог фізичній особі-підприємцю Ступак Юлії Костянтинівни відмовити.

Постанову № 117 від 11.05.2018 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VII перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: І. В. Тихомиров