Ухвала суду № 82863053, 08.07.2019, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/595/19

УХВАЛА

08 липня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої-судді Коломійцевої В.І.,

за участю: секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

прокурора Гладченко-Корнійчук Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого Головенка В.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесені в єдиний державний реєстр досудових розслідувань №12019020230000043, обвинувальний акт по якому надійшов з Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року від заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Також просила доручити уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_2

Потерпілий підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник щодо призначення справи до судового розгляду не заперечили, заявили клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_3 , допит якого просили провести в режимі відеоконференції з Святошинського районного суду м.Києва.

Заслухавши учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважаю, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

При проведенні підготовчого судового засідання в порядку ст.ст. 314-316 КПК України, судом не встановлено перешкод призначення до судового розгляду. Підстави для прийняття рішень передбачених п.п. 1-4 ст. 314 КПК України - відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні підстави про прийняття рішення про проведення закритого судового розгляду.

Відсутні клопотання сторін кримінального провадження про витребування певних речей чи документів.

Не існує підстав для закриття провадження на підставі п.п. 4-8 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Також, прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. 23.03.2019 підозрюваному ОСОБА_2 відповідно до ухвали Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів з моменту затримання з 16.00 год. 22.03.2019 та 20.05.2019 продовжено строк тримання під вартою до 22.06.2019. Проте, о 24.00 21.06.2019 ОСОБА_2 був звільнений з Вінницької УВП №1 по закінченню дії ухвали про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Разом з тим, на сьогоднішній день існують передбачені ст. 177 КПК України ризики переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду; вчинення ним інших кримінальних правопорушень; незаконного впливу на свідка та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні заперечив з приводу клопотання прокурора, пояснивши суду, що з 21.06.2019 він був звільнений з СІЗО, не переховувався. Проживає разом з бабусею у АДРЕСА_1 . В судове засідання на виклик з`явився, на даний час зобов`язується з`являтися на всі судові засідання.

Захисник обвинуваченого Головенко В.В. просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено, що його підзахисний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною 2 статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»,«К.Г. проти Німеччини»).

Згідно з постановою № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Дослідивши клопотання прокурора суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів клопотання слідує, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, що підтверджується в тому числі надісланим до суду обвинувальним актом.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, тобто злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 є тяжким злочином.

Сам ОСОБА_2 не має міцних соціальних зв`язків, оскільки не одружений, не працює, утриманців не має, раніше судимий за аналогічний злочин.

За таких обставин по справі, приходжу до висновку про наявність визначеного ст. 177 КПК України ризику: вчинення нових злочинів.

В той же час, стороною обвинувачення не доведено існування інших ризиків: впливу підозрюваного на потерпілого та свідка, переховування від органів досудового розслідування та суду.

Зокрема, спроба підозрюваного втекти з місця вчинення злочину не може бути розцінена як доказ того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Судом встановлено, що з моменту закінчення дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.05.2019, а саме: з 21.06.2019, обвинувачений ОСОБА_2 не переховувався, в судове засідання за викликом суду з`явився, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.

Так само, проживання підозрюваного в одному населеному пункті з потерпілим не може свідчити про його можливість якимось чином впливати на нього. Більше того, на даний час ОСОБА_2 проживає в смт.Муровані Курилівці у своєї бабки за адресою: АДРЕСА_1 ,а сторона обвинувачення не надала жодного доказу того, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 намагався яким-небудь чином вплинути на потерпілого або свідка.

Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 зацікавлений у всебічному та об`єктивному розгляді справи про що свідчить його явка до суду та бажання мати адвоката.

Враховуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено обставини наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, які б доводили необхідність застосування такого крайнього запобіжного заходу як взяття під варту.

Однак, враховуючи положення ч. 3 ст. 194 КПК України, в зв`язку з наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що зможе забезпечити мету його застосування, а також запобігти ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим.

Щодо клопотання обвинуваченого про виклик свідка та його допиту в режимі відео конференції суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження та наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Разом з тим стороною захисту не зазначено обставин які б унеможливлювали особисту явку свідка у судове засідання. Без зазначених підстав суд позбавлений можливості перевірити їх достатність для прийняття відповідного рішення передбаченого ч.1 ст.336 КПК України, а тому в цій частині клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду тадоручити уповноваженому органу пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до положень ч.4 ст.9 Закону України "Про пробацію" обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді, яка полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 194, 181, 314-316 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Призначити судове засідання у кримінальному провадженні № 12019020230000043 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України на 14:00 год. 14 серпня 2019 року в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області по вул. Комарова, 8 в смт Муровані Курилівці Вінницької області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею Коломійцевою В.І. - одноособово.

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в цілодобовій забороні залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали в частині обраного запобіжного заходу встановити до 08.09.2019 включно.

Зобов`язати уповноважений орган пробації скласти досудову доповідь про обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шахтарськ Донецької області, зареєстрованого АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого.

У судове засідання викликати: прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування та свідка ОСОБА_3 .

Виконання даної ухвали з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 доручити Мурованокуриловецькому ВП Могилів-Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу до Вінницького апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: