Рішення № 82862753, 05.06.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/6265/18

Провадження №2/487/452/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Ободенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/6265/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В

21.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення завданих збитків у розмірі 2307,32 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, постачальник ТОВ «Миколаївгаз Збут» взяв на себе ряд зобов`язань. На даний час відповідач не виконує покладені на нього зобов`язання, згідно укладеного Договору постачання природного газу. З 04.10.2016 року постачальник припинив надавати послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті протиправних дій відповідача, він (позивач) поніс збитки, а саме: сплата судового збору за подання позовної заяви до Заводського районного суду м.Миколаєва в розмірі 551,20 грн.; сплата судового збору за подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області у розмірі 465,20 грн.; сплата судового збору за подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області у розмірі 606,32 грн.; сплата судового збору за подання касаційної скарги до ВССУ у розмірі 661,44 грн., а всього 2307,32 грн. Посилаючись на те, що вищезгадана сума була витрачена на відновлення його порушених прав, зокрема відновлення газопостачання, просив стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 2307,32 грн., відповідно до ст. 22 ЦК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу було передано на розгляд судді Гаврасієнко В.О.

Ухвалою судді Гаврасієнко В.О. від 26.09.2018 року позов ОСОБА_1 був залишений без руху.

01.10.2018 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Гаврасієнко В.О.

Ухвалою судді Гаврасієнко В.О. від 01.10.2018 року заява ОСОБА_1 про відвід судді була задоволена.

Розпорядженням керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва №343 від 03.10.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи. Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі визначено Щербину С.В.

Ухвалою судді Щербини С.В. від 09.11.2018 року справу було прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

01.04.2019 року представник ТОВ «Миколаївгаз збут» надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що збитки, які просить стягнути позивач є виключно сумою оплаченого ним судового збору в рамках розгляду справи №487/5804/16-ц, питання про яке було вирішено рішеннями судів усіх інстанцій, а тому вимоги щодо стягнення зазначених збитків з ТОВ «Миколаївгаз збут», яке не було стороною по справі, є зловживанням процесуальними правами. Посилаючись на те, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, та таким що поданий з порушенням визначеного Законом способом захисту порушених прав , шляхом злов живання процесуальними правами, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить про їх задоволення.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 15.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ПАТ «Миколаївгаз», ОСББ «Єдність Миколаїв» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, мотивуючи тим, що в наслідок незаконних дій відповідачів у його квартирі було припинено газопостачання, що порушило його законні права і інтереси та спричинило моральну шкоду ( справа №487/5804/16-ц).

При пред`явленні зазначеного позову позивачем було сплачено 551,20 грн. судового збору.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 04.05.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, судові витрати віднесені за рахунок позивача.

Непогоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва , при подачі якої ним було сплачено судовий збір у розмірі 465,20 грн., та 606,32 грн.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22.06.2017 року, рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 04.05.2017 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено зобов`язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі, що належить ОСОБА_1 , до загальної системи газопостачання. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 3 811 грн. 52 коп. судових витрат. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ОСОБА_1 на користь держави по 70 грн. 40 коп.недоплаченого судового збору з кожного.

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення попередніх судів, при подачі якої ним було сплачено 661,44 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судові витрати покладені на осіб, які подали касаційні скарги.

Таким чином, ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи ( №487/5804/16-ц) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», ОСББ «Єдність Миколаїв» у Заводському районному судді м.Миколаєва, Апеляційному судді Миколаївської області та у Верховному судді було витрачено на оплату судового збору 2307,32 грн. ( з урахуванням сплаченої комісії).

Відповідно до до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач відносить витрати по сплаті судового збору до витрат, які він змушений був зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, подання позивачем позову не може вважатись порушенням його прав, оскільки таке право надане з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 133 ЦПК України визначені види судових витрат, які складаються з судового збору і витрат пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат вирішується судом при винесенні рішення, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Таким чином законодавством України передбачений спеціальний механізм розподілу судових витрат між учасниками справи, проте жодний нормативно-правовий акт не відносить такі витрати до збитків в розумінні цивільного права.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 21 лютого 2013 року витрати по сплаті судового збору не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Отже, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору є такими, що понесені позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з реалізацією своїх порушених процесуальних прав під час розгляду справи №487/5804/16-ц в порядку цивільного судочинства.

Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони розподіляються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, а саме ст. 141 ЦПК України, та їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України, зокрема ст. 22 ЦК України, і вони не можуть бути стягнуті під виглядом шкоди (збитків) за позовною вимогою в іншому провадженні.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 263-265, 280, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення збитків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В.Щербина