Рішення № 82861785, 02.07.2019, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/324/19

Справа № 510/1951/18

02.07.2019 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарі Міхайліченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно , -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

-житловий будинок АДРЕСА_1 який в цілому складається з житлового будинку літ. А загальною площею 108,80 кв. м., житловою площею 68,20 кв. м, підсобною площею 40,60 кв.м, прибудови літ. а, сараю літ. Б,В,Г,Д, вбиральні літ. Е, огорожі 1-3, споруди 4;

-земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт на право власності серії НОМЕР_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 ).

За життя померла ОСОБА_2 не залишила заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги після померлої за законом є позивач по справі – ОСОБА_1 (донька померлої). Інших спадкоємців немає.

У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Через деякий час, відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, відповідно до постанов від 26 вересня 2018 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення сповіщалася, причини неявки суду не відомі, до суду надійшла заява від представника позивача – адвоката Златі Н.С., відповідно до якої вона просить розглядати справу за їх відсутності, позов підтримують та просять його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, надав суду заяву, відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

-житловий будинок АДРЕСА_1 який в цілому складається з житлового будинку літ. А загальною площею 108,80 кв. м., житловою площею 68,20 кв. м, підсобною площею 40,60 кв.м, прибудови літ. а, сараю літ. Б,В,Г,Д, вбиральні літ. Е, огорожі 1-3, споруди 4;

-земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт на право власності серії НОМЕР_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 ).

За життя померла ОСОБА_2 не залишила заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги після померлої за законом є позивач по справі – ОСОБА_1 (донька померлої). Інших спадкоємців немає.

У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 ЦПК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця отримати майно після смерті спадкодавця. Тобто ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦПК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Через деякий час, відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, відповідно до постанов від 26 вересня 2018 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно (житловий будинок та земельну ділянку), у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Судом було встановлено, що 04 липня 2017 року державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді права власності на земельну ділянку розміром 2,0736 га, розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, масив №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , земельна ділянка НОМЕР_5 НОМЕР_6 , кадастровий номер НОМЕР_7 , державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 , цільове призначення – для введення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 2 ст. 1268 ЦК України передбачено, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася.

Відповідно до п. 3.14. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

У даному випадку інших спадкоємців окрім позивача на майно померлої ОСОБА_2 немає, а тому прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Отже відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 липня 2017 року за ОСОБА_1 було визнано справо власності за земельну ділянку, що належала померлої ОСОБА_2 . Оскільки згідно із вимогами чинного законодавства спадкоємець у разі прийняття спадщини приймає її у повному обсязі, то є всі підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала суду копії документів, які підтверджують право власності та видавались на ім`я померлої ОСОБА_2 , та інші докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не може бути підставою для невизнання права власності за спадкоємцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, а тому мають бути задоволені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 24 лютого 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_10 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 який в цілому складається з житлового будинку літ. А загальною площею 108,80 кв. м., житловою площею 68,20 кв. м, підсобною площею 40,60 кв.м, прибудови літ. а, сараю літ. Б,В,Г,Д, вбиральні літ. Е, огорожі 1-3, споруди 4.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 24 лютого 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_10 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт на право власності на земельну ділянкусерії НОМЕР_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяті днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова