Ухвала суду № 82860531, 04.07.2019, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"04" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/124/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши заяву Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради №381 від 25 червня 2019 року про відстрочку виконання рішення

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кошелюк І.А.

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради укладено Договір №3965/1617-КП-28, за яким позивач передав у власність відповідачу природній газ на загальну суму 848 307 грн. 27 коп. Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань, КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради здійснювало оплату несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушило п. 6.1. Договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 у справі №918/124/19 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 584 734 грн. 39 коп. основного боргу, 85 219 грн. 34 коп. пені, 25 100 грн. 50 коп. 3% річних, 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат та 11 950 грн. 19 коп. судового збору.

03.05.2019 на виконання згаданого рішення судом видано наказ.

25.06.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 у справі №918/124/19 до 04.02.2020. Заява обґрунтована тим, що основним видом діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Вказана діяльність є сезонною та від неї Комунальне підприємство "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради отримує дохід лише в опалювальний період. Вказує, що в літній період робота підприємства полягає в підготовці до наступного опалювального сезону. Зазначає, що у випадку примусового виконання рішення на всі банківські рахунки Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради буде накладено арешт, а це паралізує роботу підприємства, унеможливить проведення ремонтних робіт та початок опалювального сезону 2019-2020 років, призведе до утворення заборгованості по заробітній платі.

Крім того, вказує, що Комунальне підприємство "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради перебуває у важкій фінансовій ситуації по причині наявності дебіторської заборгованості населення, яка станом на 01.06.2019 становить 4067 тит.грн., а також через відсутність механізму відшкодування різниці в тарифах на виробництво теплової енергії за період перебування підприємства ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме за 2016 рік та 9 місяців 2017 року. Зазначає, що у зазначений період Національною комісією тарифи коригувались та не покривали витрат на виробництво теплової енергії, тому по всіх категоріях споживачів виникла різниця в тарифах на суму 9275,26 тис.грн., в тому числі по населенню 8488,876 тис.грн. Стверджує, що для вирішення вказаної проблеми заявник звертався до профільних організацій з проханням компенсації, однак, на даний момент безрезультатно.

Всі вище наведені обставини на думку заявника є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення суду по даній справі, а тому просить суд відстрочити виконання рішення суду від 04.04.2019 до 04.02.2020.

Ухвалою суду від 26.06.2019 заяву №381 від 12.06.2019 про відстрочку виконання рішення суду у справі №918/124/19 прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 04.07.2019.

У судовому засіданні 04.07.2019 представник Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради підтримав заяву про відстрочку виконання рішення суду та просив її задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що розстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

Як зазначено у п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". В зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до приписів ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. Аналогічні приписи містить п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів".

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Заявником до суду не надано доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин.

Збиткова діяльність та наявність у підприємства заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідна відстрочка виконання рішення суду саме до 04 лютого 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву, за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому заява про відстрочку виконання рішення по даній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради №381 від 25 червня 2019 року про відстрочку виконання рішення від 04.04.2019 у справі №918/124/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 08.07.2019.

Суддя А.М. Горплюк