Рішення № 82860052, 03.07.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/960/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до приватного акціонерного товариства "ПЛАСТ"

про стягнення заборгованості в сумі 239 236,82 грн.,

за участю представника:

позивача: Оніщука В.М. (довіреність №1-400 від 29.12.2018 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "ПЛАСТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 239 236,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1805000099 від 03.05.2018 року, згідно з якими позивач зобов`язувався протягом строку, визначеного договором, зберігати природний газ, переданий йому відповідачем, а відповідач зобов`язувався оплатити послуги із зберігання газу.

Відповідач оплатив послуги, надані позивачем, із порушенням строку, встановленого умовами договору.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 165 447,41 грн. пені, 16 158,04 трьох процентів річних, 57 631,37 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 22 травня 2019 року.

22 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 12 червня 2019 року.

12 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

12 червня 2019 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

03 травня 2018 року між публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" та приватним акціонерним товариством "ПЛАСТ" (далі - відповідач) був укладений договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1805000099 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався протягом строку, визначеного договором, зберігати природний газ, переданий йому відповідачем, а відповідач зобов`язувався оплатити послуги із зберігання газу.

Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" змінено назву на акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 2.6 договору, строк зберігання газу відповідача в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання позивачу до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2019 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища.

Відповідно до п. 3.1 договору, тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн., крім того ПДВ - 9,24 грн., разом з ПДВ - 55,44 грн.

Згідно з п. 3.3 договору, тариф на відбір 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58, грн., разом з ПДВ - 39,48 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору, тарифи на закачування, зберігання, відбір, зазначені в пунктах 3.1, 3.2, 3.3 договору, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку їх зміни Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, нові тарифи є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують, крім випадку введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що відповідач сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Згідно з п. 4.2 договору, відповідач сплачує послуги з відбору газу з ПСГ та його зберігання, надані позивачем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем відбору газу.

Відповідно до п. 4.3 договору, відповідач зобов`язується протягом 15- ти днів з дати укладення договору сплатити позивачу частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ в поточному сезоні зберігання, після закінчення минулого сезону зберігання 2017-2018 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що відповідач зобов`язується не пізніше 20 календарних днів починаючи з дати закінчення відбору газу (згідно з п. 2.7 договору) сплатити позивачу частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач передав, а позивач прийняв і здійснив закачування до ПСГ природного газу та його зберігання за період з квітня 2018 року до липня 2018 року на загальну суму 1 749 076,78 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу при закачуванні в ПСГ №80/01-18 від 30 квітня 2018 року на суму 10 458,41 грн., №190/01-18 від 31 травня 2018 року на суму 76 822,91 грн., №311/01-18 від 30 червня 2018 року на суму 94 037,20 грн., №424/01-18 від 31 липня 2018 року на суму 101 331,01 грн., актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання №16/05-18 від 30 квітня 2018 року на суму 674 917,16 грн. та актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ №126/11-18 від 31.07.2018 року на суму 791 510,09 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частиною 3 ст. 946 Цивільного кодексу України встановлено, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав своє зобов`язання щодо надання послуг (закачування, зберігання, відбір) відповідно до умов договору в повному обсязі.

Відповідач зобов`язання щодо сплати наданих послуг (закачування, зберігання, відбір) за період з квітня 2018 року до липня 2018 року виконав із порушенням строків, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3 та 4.4 договору.

У зв`язку з тим, що відповідач оплатив борг із порушенням встановлених умовами договору строків оплати, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 165 447,41 грн. пені, 16 158,04 грн. трьох процентів річних, 57 631,37 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за надані послуги за вищевказаний період.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:

з 21.05.2018 року до 31.10.2018 року, від суми 685 375,57 грн., складає 107 819,91 грн.;

з 21.06.2018 року до 31.10.2018 року, від суми 76 822,91 грн., складає 9 867,01 грн.;

з 21.07.2018 року до 31.10.2018 року, від суми 94 037,20 грн., складає 9 429,48 грн.;

з 21.08.2018 року до 31.10.2018 року, від суми 892 841,10 грн., складає 38 331,01 грн.,

а всього 165 447,41 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 165 447,41 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 16 158,04 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 57 631,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 21.05.2018 року до 31.10.2018 року (164 дні), від суми 685 375,57 грн. становлять 9 238,49 грн.;

з 21.06.2018 року до 31.10.2018 року (133 дні), від суми 76 822,91 грн. становлять 839,79 грн.;

з 21.07.2018 року до 31.10.2018 року (103 дні), від суми 94 037,20 грн., становлять 796,10 грн.;

з 21.08.2018 року до 31.10.2018 року (72 дня), від суми 892 841,10 грн., становлять 5 283,66 грн.,

а разом 16 158,04 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період: з 21.05.2018 року до 31.10.2018 року: у травні 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року), від суми 685 375,57 грн., складає 19 875,89 грн.;

з 21.06.2018 року до 31.10.2018 року: у червні 2018 року - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року), від суми 76 822,91 грн., складає 2 227,86 грн.;

з 21.07.2018 року до 31.10.2018 року: у липні 2018 року - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року), від суми 94 037,20 грн., складає 3 385,34 грн.;

з 21.08.2018 року до 31.10.2018 року: у серпні 2018 року - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року), від суми 892 841,10 грн., складає 32 142,28 грн.,

а разом 57 631,37 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 936, ч. 4 ст. 946 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до приватного акціонерного товариства "ПЛАСТ" про стягнення заборгованості в сумі 239 236,82 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ПЛАСТ" (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок 48, ідентифікаційний код 25168700) на користь акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 165 447,41 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста сорок сім грн. 41 коп.) пені; 16 158,04 грн. (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім грн. 04 коп.) трьох процентів річних; 57 631,37 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять одну грн. 37 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 3 588,55 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім грн. 55 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 року.

Суддя С. Грабець