Рішення № 82859796, 08.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/5505/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Ямська, будинок 28 літера А; ідентифікаційний код 19411125)

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." (01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код 22945712)

про стягнення 15 435,18 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2019),

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." про стягнення 29 890,63 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору страхування транспортних засобів №1057720 від 12.01.2018 здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому до нього відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія.", а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/5505/19, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

14.05.2019 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АМ/4130121.

15.05.2019 відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." проти задоволення позову заперечує, з огляду на те, що ним вже було виплачено належну суму страхового відшкодування, а заявлений до стягнення розмір заборгованості, до якого включено податок на додану вартість та не вирахувано коефіцієнт фізичного зносу, є незаконним.

20.05.2019 позивачам подано до канцелярії суду відповідь на відзив разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

28.05.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Зазначена заява мотивована тим, що позивачем здійснено перерахунок заявленої суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з 15 435,18 грн збитків.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних приймається до розгляду та вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зменшення, а саме щодо стягнення з відповідача 15 435,18 грн страхового відшкодування.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 15 435,18 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Байєр" (страхувальник) було укладено Договір страхування транспортних засобів №1057720 від 12.01.2018, предметом є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов`язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

При цьому, відповідно до додатку №1 до Договору транспортним засобом, що страхується є, зокрема, "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За змістом пункту 2.1.2. Договору, страховим ризиком є, зокрема, пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в процесі руху транспортного засобу та з його участю, а також пошкодження нерухомого транспортного засобу іншими рухомими транспортними засобами.

Строк дії договору №1057720 від 12.01.2018 з 28.01.2018 по 27.01.2019. (пункт 2.2. договору).

Як вбачається з довідки № 3018176384456846 про дорожньо-транспортну пригоду, 22.06.2018 о 22 год. 25 хв. по вулиці Верхній Вал, 24 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Вину вказаного водія у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено вищезазначеною постановою Подільського районного суду м.Києва від 14.09.2018 по справі №758/8690/18 (провадження №3/758/4601/18).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 23.06.2018 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку просив здійснити виплату страхового відшкодування за Договором страхування транспортних засобів №1057720 від 12.01.2018 згідно рахунку станції технічного обслуговування.

Згідно звіту №82/18 від 02.07.2018 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного транспортному засобу "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складений суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Мукієвським Максимом Миколайовичем , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті пошкоджень при дорожньо-транспортній пригоди становить 116 230,76 грн.

Відповідно до рахунку №123035961 від 03.07.2018, складеного Фізичною особою-підприємцем Кузовик С.В. , визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 116 836,27 грн.

Як вбачається зі страхового акту №1617\18\50\ТР25\00\2 страховиком здійснено розрахунок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в загальному розмірі 116 836,27 грн.

Позивачем на виконання умов Договору страхування транспортних засобів №1057720 від 12.01.2018, приймаючи до уваги заяву страхувальника, було перераховано на рахунок Фізичнрї особи-підприємця Кузовик С.В. страхове відшкодування в розмірі 116 836,27 відповідно до платіжних доручень №1850 від 21.08.2018 на суму 16 836,27 грн, №1858 від 27.08.2018 на суму 20 000,00 грн, №9707 від 29.08.2018 на суму 20 000,00 грн, №1 від 31.08.2018 на суму 10 000,00 грн, №ЦО07353 від 04.09.2018 на суму 20 000,00 грн, №ЦО07456 від 05.09.2018 на суму 6 151,20 грн, №9759 від 07.09.2018 на суму 23 848,80 грн.

Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі №924/675/17.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.06.2018, транспортного засобу "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 116 836,27 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди відповідно до встановленого Полісом №АМ/4130121 лімітів відшкодування по майну.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування №3403/18 від 17.10.2018, проте Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." сплатило лише частину грошових коштів в розмірі 69 109,37 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача частину несплаченого страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 15 435,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлена постановою Подільського районного суду м.Києва від 14.09.2018 по справі №758/8690/18 (провадження №3/758/4601/18).

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 18.09.2018, була застрахована відповідачем згідно полісу №АМ/4130121 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АМ/4130121 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія."

транспортним засобом є "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 22.06.2018, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка № 3018176384456846 про дорожньо-транспортну пригоду, постанова Подільського районного суду м.Києва від 14.09.2018 по справі №758/8690/18 (провадження №3/758/4601/18) та поліс АМ/4130121 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 22.06.2018 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія." за полісом №АМ/4130121 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи.

При цьому, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункту 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. статті 32 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було подано розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,388, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 70 109,37 грн.

Водночас, у відповіді на відзив позивачем також було здійснено перерахунок розміру страхового відшкодування, врахувавши коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,3702 грн.

За розрахунком позивача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на підставі актів виконаних робіт, складних Фізичною особою-підприємцем Кузовиком С.В . , становить 85 544,55 грн.

Проте, як встановлено судом, у вартість ремонтних робіт згідно рахунку №123035961 від 03.07.2018 на оплату виконаних Фізичною особою-підприємцем Кузовиком С . В . робіт включено також податок на додану вартість - 20%.

Згідно з абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 по справі №910/171/17.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування було здійснено позивачем на підставі рахунку Фізичної особи-підприємця Кузовика С.В., який визначив суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ, та виплатив страхове відшкодування саме на рахунок Фізичної особи-підприємця Кузовика С.В. для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого під час ДТП автомобіля.

Однак, Фізична особа-підприємець Кузовик С.В. не є платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з Реєстру платників ПДВ, а також не заперечується позивачем.

Отже, позивач помилково стверджує про те, що сума страхового відшкодування має бути стягнута з відповідача включенням ПДВ.

Таким чином, приймаючи до уваги положенням чинного законодавства України, розмір відшкодування, який підлягає сплаті відповідачем з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,3702, за вирахуванням податку на додану вартість - 20%, а також враховуючи встановлено полісом АМ/ 4130121 франшизу в розмірі 1 000,00 грн, складає 67 435,64грн. (85 544,55 грн - (85 544,55*20%) - 1 000,00 грн = 67 435,64 грн).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем до звернення позивача до суду позовом, вже було сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 69 109,37 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №19771 від 19.11.2018 на суму 30 000,00 грн, №19783 від 20.11.2018 на суму 10 000,00 грн, №19809 від 21.11.2018 на суму 10 000,00 грн, №19826 від 22.11.2018 на суму 19 109,37 грн, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." про стягнення 15 435,18 грн страхового відшкодування є необґрунтованими.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказані обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем до відкриття провадження по даній справі, було сплачено належну суму страхового відшкодування в повному обсязі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." про стягнення 15 435,18 грн страхового відшкодування - відмовити.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ