Ухвала суду № 82859679, 08.07.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

08.07.2019 Справа № 905/1173/19 Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за заявою Приватного підприємства «Будпостач» ( вул. Магнітогорська, 1, кім. 208, м. Київ, 0294, код ЄДРПОУ 24267110)

до Фізичної особи - підприємця Пономаренка Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1

про видачу судового наказу в порядку наказного провадження

В С Т А Н О В И В:

На розгляд господарського суду Донецької області передана заява Приватного підприємства «Будпостач» про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Пономаренка Олексія Володимировича суми заборгованості за договором поставки №К/3326 від 07.03.2019 у розмірі 31754,04 грн, у тому числі пеню у розмірі - 1658,04 грн; інфляційні втрати - у розмірі 402,28, 30% річних у розмірі 1414, 00 грн; штраф у розмірі 4713,28 грн.

Заява обґрунтована тим, що між заявником та боржником підписаний 07.03.2019 договір поставки №К/3326, відповідно до умов якого заявник зобов`язується поставляти за окремими замовленнями товар, а покупець зобов`язується приймати замовлений ним товар та своєчасно оплачувати його вартість постачальнику згідно умов договору. На виконання умов договору заявником поставлено боржнику товар за видатковими накладними: №53000002023 від 13.03.2019 на суму 15373,00 грн; № 53000001992 від 13.03.2019 на суму 11110,00 грн.

Умовами договору визначено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 30 днів з дати поставки товару постачальником, або в інший строк, що вказаний у відповідній видатковій накладній. Покупець, у визначений в видаткових накладних строк (№53000002023 та № 53000001992 до 12.04.2019), грошові кошти за товар не сплатив, у зв`язку із чим виникло прострочення суми грошового зобов`язання у сумі 26483,00 грн.

Водночас заявник вказує, що йому відомо про те, що боржником було здійснено часткову оплату у сумі 2916,56 грн., за видатковою накладною №53000001992 від 13.03.2019.

Внаслідок несплати грошових коштів за поставлений товар на суму 23566,44 грн., заявник, відповідно до умов договору та на підставі статті 645 Цивільного кодексу України, нараховує боржнику: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1658,04 грн, 30% річних 1414,00 грн; інфляційні втрати у сумі 402,28 грн; штраф у розмірі 20% за порушення грошового зобов`язання більш ніж на 15 банківських днів у розмірі 4713,28 грн.

До заяви додані наступні копії документів: договору поставки від 07.03.2019 №К/3326; видаткових накладних №53000002023 від 13.03.2019 на суму 15373,00 грн; №53000001992 від 13.03.2019 на суму 11110,00 грн; претензії №1608/юр. від 22.05.2019 з доказами направлення; довіреності на укладення договорів №97/Д від 03.01.2018.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Дослідивши заяву про видачу судового наказу і додані до заяви документи, суд встановив, що її подано з порушеннями вимог п.п 4,5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Положеннями статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів заяви, грошова заборгованість виникла, у зв`язку з порушенням Фізичною особою - підприємцем Пономаренком Олексієм Володимировичем умов договору поставки №К/3326 від 07.03.2019.

Так у заяві міститься розрахунок суми грошової заборгованості. На підтвердження обставин, на яких ґрунтується заява, заявником додані до матеріалів копії документів.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, судом відмічається, що заявником не додано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення боржником часткової оплати за видатковою накладною №53000001992 від 13.03.2019 у сумі 2916,56 грн., хоча на такі обставини заявник посилається у заяві. Суд не приймає такі пояснення заявника як «відомо про те, що боржником було здійснено часткову оплату у сумі 2916,56 грн. », оскільки не підтверджені доказами.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

У свою чергу, зміст судового наказу передбачено ст. 155 Господарського процесуального кодексу України, згідно пункту 7 якої у судовому наказі зазначаються, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Тобто, суд не вправі розглядати обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (оцінювати правильність та обґрунтованість розрахунків). Разом з тим, суд перевіряє докази, якими заявник обґрунтовує обставини, що підтверджують вимоги.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що заявником не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність заборгованості у боржника перед заявником, та які підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо видачі судового наказу, а за відсутності належного обґрунтування заявлених вимог разом з переліком відповідних доказів, що мають бути додані заявником до заяви про видачу судового наказу, в тому числі первинні документи, які підтверджують часткову сплату боржником грошових коштів за поставлений товар, суд позбавлений можливості встановити наявність підстав для видачі наказу.

Окрім того, заявник просить видати судовий наказ про стягнення пеню у розмірі - 1658,04 грн; інфляційні втрати - у розмірі 402,28, 30% річних у розмірі 1414, 00 грн; штраф у розмірі 4713,28 грн; які нараховані на суму основного боргу у розмірі 23566,44 грн.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Виходячи з положень ст. 549, 625 Цивільного кодексу України 3% річних, інфляційні втрати та пеня нараховуються на суму заборгованості. Тобто вимоги про стягнення основної заборгованості, річних, інфляційних втрат, штрафу та пені є взаємопов`язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Ураховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявником не було дотримано вимоги пункту 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, що, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Водночас, суд звертає увагу заявника на положення частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вх. №12766/19) Приватного підприємства «Будпостач» про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Пономаренка Олексія Володимировича суми заборгованості за договором на поставки від 07.03.2019 №К/3326 у розмірі 31754,04 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Ухвала суду підписана 08.07.2019.

Апеляційна скарга може бути подана до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Огороднік Діна Миколаївна