Рішення № 82857023, 25.06.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/308/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ващук Ю.С., адвокат, довіреність від 20.02.19р.

від відповідача -1: Гонгало І.А., довіреність від 18.10.18р. № 812,

від відповідача-2: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро" (с. Поромівка, Хорошівського р-ну, Житомирської обл.)

до Хорошівської селищної ради (смт Хорошів)

про стягнення 227186, 64 грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 08.04.2019 року справу за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро" (с. Поромівка, Хорошівського району) до відповідачів Хорошівської селищної ради (смт. Хорошів) та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м.Житомир) з вимогами про стягнення надміру сплачених грошових коштів в сумі 227186,64 грн в якості орендної плати за Договором оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 нв підставі ст. 1212 ЦК України розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвал суду від 08.04.2019 р., від 06.06.9р., від 27.05.19р. були призначені підготовчі засідання суду, відкладені та у яких оголошувалась перерва до 10.06.19р.

Відповідно до ухвали суду від 10.06.19р. продовжено строк підготовчого провадження до 10.07.19р. та відкладено підготовче засідання суду на 18.06.19р.

Відповідно до ухвали суду від 18.06.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу №906/308/19 до судового розгляду по суті на 25.06.19 р.

В судовому засіданні 25.06.19р. оголошено скорочене судове рішення ( вступна та резолютивна частини) про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємство "ВВ Агро" (с. Поромівка, Хорошівського району) звернулось з позовом до суду про стягнення надміру сплачених грошових коштів в сумі 227186,64 грн в якості орендної плати за Договором оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 до місцевого бюджету Хорошівської селищної ради (смт. Хорошів) , визначивши орган місцевого самоврядування та Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Житомир) відповідачами за позовом.

В обґрунтування фактичних підстав позову, позивач доводив, що отримавши за Договором оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 в користування строком на 10 років масив земель сільськогосподарського призначення загальною площею 386,1351 га у складі угідь рілля, поділений на 111 невитребуваних земельних паїв , фактично сплатив в період з 2015 року по серпень 2018 року до місцевого бюджету Грушківської сільської ради, а в подальшому до місцевого бюджету Хорошівської селищної ради орендну плату в розмірі 254233,12грн (2015р.), 305080,00грн ( 2016р.), 305080,00грн ( 2017р.) та 206 776,42 грн (2018рік).

Проте в період з 2014 по 2018р. 49 невитребуваних земельних паїв були витребувані їх власниками або їх спадкоємцями у приватну власність на підставі ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" , тому відповідно до п.п. 9 та 39 Договору оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 договір припинив свою дію в цій частині.

Починаючи з 2015 року позивач не мав змоги в повній мірі користуватися земельними ділянками площею 386,1315га, оскільки на 49 витребуваних земельних паїв власники оформили правовстановлюючі документи як на земельні ділянки та надали їх в оренду іншим суб`єктам господарювання.

Звернення позивача до орендодавця - Хорошівської РДА щодо проведення інвентаризації витребуваних з оренди земельних паїв та внесення , у зв`язку з цим, змін до Договору оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 щодо фактичної орендованої площі земель та необхідного розміру орендної плати, залишено без відповіді. У 2018 році позивач самостійно встановив реальну площу орендованих земель після оформлення власниками (їх спадкоємцями) права власності на земельні ділянки , сформовані за площею витребуваних з оренди земельних паїв на підставі відкритих відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

За розрахунками позивача, станом на 01.01.2015року припинилося право користування 15 земельними ділянками на загальну площу 43,8021га , однак за оренду яких до місцевого бюджету у 2015 році надміру сплачено 28839,50грн та у 2016році - 34609,55грн. Протягом 2016року припинилося право користування щодо наступних 14 земельних ділянок на загальну площу 49,935га. Станом на 01.01.17 у позивача припинилося право користування 29 земельними ділянками на загальну площу 93,7371 га , однак до місцевого бюджету у 2017 році надміру сплачено 74062,18грн . Протягом 2017 року припинилося право користування щодо наступних 20 земельних ділянок на загальну площу 73,7231га.Станом на 01.01.18 у позивача припинилося право користування 49 земельними ділянками на загальну площу 167,4602 га , однак до місцевого бюджету у 2018 році надміру сплачено 89675,41 грн .

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач доводить, що оскільки правова підстава набуття Хорошівською селищною радою належних йому коштів за 2015-2018 р.р. в загальній сумі 227186,64грн відпала в силу закону та договору оренди, у відповідача виник обов`язок їх повернути.

Посилаючись на п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України , ч.2 ст. 78 Бюджетного кодексу України та пункт 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів від 25.09.13р. за № 1650/24182 , а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду , викладену у постанові від 19.06.18р. у справі № 910/23967/16, позивач доводить, що співвідповідачем за позовом про повернення належних йому коштів за 2015-2018 р.р. в загальній сумі 227186,64грн є також Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Житомир) , яке здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевого бюджету.

У відзиві на позовну заяву Хорошівська селищна рада вимоги позову не визнає з декількох причин. Насамперед відповідач-1 вважає, що сплачена позивачем надміру орендна плата за землю , згідно ст. ст. 10 та 265 ПК України є місцевим податком на майно, тому застосування в якості правової підстави для її повернення статті 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1 цього Кодексу його положення не застосовують до податкових та бюджетних відносин. В свою чергу, повернення платнику податків помилково/або надміру сплачених грошових зобов`язань до місцевого бюджету здійснюється відповідно до п.43.1 Податкового кодексу України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів від 25.09.13р. за № 1650/24182 за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету до органів Казначейства, і зокрема Державною фіскальною службою. Натомість органи місцевого самоврядування , на рахунки яких надходять місцеві податки та збори, не мають повноважень самостійно вирішувати питання їх повернення платнику податків. На підставі викладених аргументів, Хорошівська селищна рада не є належним відповідачем ( а. с. 94-95).

У відповіді на відзив позивач спростовує заперечення відповідача-1 тим, що позовну вимогу пред`явлено про стягнення з місцевого бюджету Хорошівської селищної ради надмірно сплачених по Договору оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283 грошових коштів в якості орендної плати, тоді як підстави для їх отримання місцевим бюджетом в період 2014-2018років у стягуваній за цим позовом сумі, були відсутні ( а. с. 110-111).

У запереченнях на відповідь на відзив Хорошівська селищна рада наполягає на доводах про те, що не є належним відповідачем за цим позовом.

Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Житомир), визначене у позові відповідачем -2 процесуальних заяв по суті спору не подавало.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05 вересня 2008 року між Володарсько-Волинською РДА (Орендодавець) та приватним підприємством "ВВ Агро" (Орендар/Позивач) укладено Договір оренди землі на таких істотних умовах:

- предметом договору є земельні ділянки невитребуваних паїв , які знаходяться на території Грушківської сільської ради за межами села Грушки ( п.1);

- передана в оренду земельна ділянка загальною площею 386,1351га, в тому числі рілля 386,1351га, включає 111 невитребуваних земельних ділянок, зазначених у невід`ємному додатку до договору № 1 ( п.2);

- земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( п.15);

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення ( п.18);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 386,1351га становить 1900320,00грн (п.5);

- строк дії договору оренди становить 10 років (п.8);

- орендна плата в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 95016,00грн та вноситься у грошовій формі рівними частками щомісячно протягом року ( п.10);

- обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п.11);

- орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, вказаної в. 10 цього договору до 15 числа наступного за звітним місяця (п.12);

- розмір орендної плати переглядається 1 раз на три роки у разі, зокрема, зміни умов господарювання, передбачених договором та в інших випадках, передбачених законом ( п.13);

- вперше перегляд розміру орендної плати за об`єкт оренди , визначений договором, можливий не раніше, ніж через три роки з дати державної реєстрації договору п.13);

- кожен наступний перегляд розміру орендної плати здійснюється на третій рік після попереднього перегляду розміру орендної плати; це положення не поширюється на випадки збільшення розміру орендної плати, пов`язаного з проведенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки(п.13);

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін , а в разі її недосягнення - у судовому порядку ( п.34);

- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.38);

Іншими істотними умовами укладеного 05.09.2008року Договору оренди землі є п.п. 9 та 36 , і зокрема:

- у випадку звернення осіб, які мають право власності на невитребувану земельну ділянку (додаток №1 до цього договору), або їх спадкоємці з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та отримання державного акту на право власності, дія договору щодо конкретної земельної ділянки, яка була передана в оренду за цим Договором, припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку (ст. 13 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

- у випадку, передбаченому цими пунктами, до цього Договору мають бути внесені відповідні зміни щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати.

Невід`ємними частинами Договору є , зокрема, план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди та перелік власників невитребуваних земельних ділянок ( додаток №1).

Державну реєстрацію Договору оренди землі від 05.09.2008року проведено у Володарсько-Волинському районному відділі ЖРФ ДП "Центр ДЗК" , про що вчинено запис від 05.09.2008р. за № 040820600283 ( надалі за текстом - Договір оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 )( а.с. 15-19).

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.11.18р. № 10247/69/06-30-52-12 сплачену Позивачем за Договором оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 орендну плату відповідно до статті 10 Податкового кодексу України віднесено до місцевих податків та зараховано до місцевого бюджету Грушківської сільської ради, а з моменту створення об`єднаної територіальної громади - до місцевого бюджету ОТГ, і зокрема в сумі 203549,34грн за 2014рік, в сумі 254233,12грн за 2015рік, в сумі 305080,00грн за 2016рік, в сумі 305080,00грн за 2017рік та в сумі 2067776,42грн за 2018рік ( а.с. 73).

Відповідно до інформації Хорошівської районної державної адміністрації ( Орендодавець) від 12.11.18р. № 1289/01-14 сплачену Позивачем за Договором оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 орендну плату у 2014-2016роках зараховано до сільського бюджету Грушківської сільської ради , а за 2017-2018 роках до селищного бюджету Хорошівської селищної ради ОТГ ( а.с. 74).

Судом встановлено, що на підставі Закону України " Про добровільне об`єднання територіальних громад" було утворено Хорошівську селищну об`єднану територіальну громаду, до складу якої ввійшло село Грушки з наданням Хорошівській селищній раді повноважень представляти інтереси об`єднаної територіальної громади та виступати правонаступником всіх обов`язків Грушківської сільської ради .

Судом встановлено , що станом на 01.01.2015року у Позивача припинилося право користування 15 земельними ділянками на загальну площу 43,8021га ( а.с. 119, 134-136).

Однак за 2015рік ним повністю сплачено до сільського бюджету Грушківської сільської ради орендну плату в загальному розмірі 254233,12грн із розрахунку договірної орендованої площі - 386,1351га , тоді як фактична площа земельних ділянок, що використовувалася за цільовим призначенням складала - 342,333га .

Натомість у 2015році Позивач мав заплатити за фактичне користування земельними ділянками по договору оренди лише 225393,61грн , виходячи з наступного розрахунку: орендна плата за 1га землі за 12 місяців 2015 року складала - 658,40грн ( 254233,12грн ( орендна плата за 12 місяців 2015року) х1 га землі /386,1351га (загальна площа оренди згідно умов договору). 658,40грн ( орендна плата за1га) х342,333 га ( фактично орендована площа землі) Надмірно сплачено орендної плати в в сумі 28839,50 грн ( 254233,12грн сплачена оренда-225393,61грн орендна плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані) .

Протягом 2016року Позивач не користувався витребуваними в 2013-2014роках 15 земельними ділянками на загальну площу 43,8021га , проте орендну плату за 2016рік сплатив в розмірі 305080,00грн із розрахунку договірної орендованої площі - 386,1351га , тоді як фактична площа земельних ділянок, що використовувалася за цільовим призначенням складала - 342,333га .

Орендна плата за 1га землі за 12 місяців 2016 року складала - 790,08грн ( 305080,00 грн ( орендна плата за 12 місяців 2016року) х1 га землі /386,1351га (загальна площа оренди згідно умов договору). 790,08грн ( орендна плата за1га) х342,333 га ( фактично орендована площа землі). Надмірно сплачено орендної плати в сумі 34609,55грн. ( 305080,00грн сплачена оренда - 270470,45 грн орендна плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані) .

Протягом 2016року у Позивача припинилося право користування щодо наступних 14 земельних ділянок на загальну площу 49,935га.

Станом на 01.01.17 у Позивача припинилося право користування 29 ( 14- за 2014 рік та 15 - за 2016р.) земельними ділянками на загальну площу 93,7371 га ( 43,8021га+49,935га) . Проте Позивачем до місцевого бюджету Хорошівської селищної ради у 2017 році було повністю сплачено орендну плату в розмірі 305080,00грн із розрахунку договірної орендованої площі - 386,1351га , тоді як фактична площа земельних ділянок, що використовувалася за цільовим призначенням складала 292,398га.

Орендна плата за 1га землі за 12 місяців 2017 року складала - 790,08грн ( 305080,00 грн ( орендна плата за 12 місяців 2017року) х1 га землі /386,1351га (загальна площа оренди згідно умов договору). 790,08грн ( орендна плата за1га) х292,398 га ( фактично орендована площа землі). Надмірно сплачено орендної плати в сумі 74062,18грн ( 305080,00грн сплачена оренда - 231017,82грн орендна плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані) .

Протягом 2017 року у Позивача припинилося право користування щодо наступних 20 земельних ділянок на загальну площу 73,7231га. Станом на 01.01.18 у Позивача припинилося право користування 49 земельними ділянками на загальну площу 167,4602 га ( 43,8021га+49,935га+73,7231га).

Проте Позивачем до місцевого бюджету Хорошівської селищної ради у 2018 році було повністю сплачено орендну плату за 8 місяців в розмірі 206776,42грн грн із розрахунку договірної орендованої площі - 386,1351га , тоді як фактична площа земельних ділянок, що використовувалася за цільовим призначенням складала 218,6749га.

Орендна плата за 1га землі у 2018році складала 66,94грн ( 25847,05/386,1351га). 66,94грн х218,6749га = 14637,62грн в місяць х8 місяців . Надмірно сплачено орендної плати в сумі 89675,41 ( 206776,43 грн сплачена оренда - 117101,00грн орендна плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані) .

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, Позивач просив стягнути як безпідставно набуті Хорошівською селищною радою до місцевого бюджету у 2015-2018 р.р. належні йому грошові кошти в загальній сумі 227186,64грн в якості орендної плати. Відповідач -1 не визнав наявність у нього процесуального статусу відповідача за цією правовою підставою позову.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 передбачив програму поступового реформування КСП шляхом надання їхнім дійсним і колишнім членам земельних часток (паїв), тобто прав на землю у формі часток (паїв) усіх земель КСП, визначених у кількості гектарів, але без зазначення конкретного фізичного розташування або визначених меж. Указ передбачав, що частки (паї) мали бути розподілені між дійсними та колишніми членами КСП, а також певними категоріями працівників, зайнятими у соціальній сфері (освіта, медицина, тощо) у сільських місцевостях. Хоча Указ надав членам КСП можливість виходу з КСП разом зі своїми частками (паями), масовий процес ліквідації КСП шляхом видачі часток (паїв) фактично розпочався лише у 1999 році.

Указ Президента України № 1529/99 від 03 грудня 1999 року прискорив земельну реформу, встановивши вимогу щодо ліквідації всіх КСП до квітня 2000 року шляхом розподілу земельних часток (паїв) та іншого майна між його членами. У процесі ліквідації КСП значна частина сільського населення набула права на земельні частки (паї).

Потім було організовано масовий процес виділення часток (паїв) у земельні ділянки в натурі (визначені на місцевості). У результаті цього процесу мільйонам нових власників були видані акти на право власності на конкретні земельні ділянки-1. Земля, яка належала заявникам, пройшла цей процес.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 882-IV від 22 травня 2003 року, в якій було узагальнено проміжні результати земельної реформи, під час цього процесу земельні частки (паї) отримали 6,87 мільйонів українців, а 3,17 мільйонів виділили їх у земельні ділянки в натурі. Верховна Рада України звернула увагу на певні труднощі у видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їхню заміну на акти на право власності на земельні ділянки, з відставанням деяких областей: у Житомирській області лише 13 % власників часток (паїв) отримали державні акти на право власності на землю (п. 15 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» від 22 травня 2018 року, остаточне з 22.08.2018).

Судом встановлено, що за Договором оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 позивачу в оренду як невитребувані земельні паї на території Грушківської сільської ради були надані 3,68 га та 3,63га без зазначення конкретного фізичного розташування або визначених меж під №№ 94 та 95, тоді як станом на 18.04.2006року на ці площі земель вже були сформовані та зареєстровані в ДЗК земельні ділянки з кадастровими номерами 1821180400:03:002:0016, 1821180400:03:002:0017, 1821180400:03:002:0018 та 1821180400:03:002:0019. Так само були надані 3,59 га та 2,58 га без зазначення конкретного фізичного розташування або визначених меж під №№ 190 та 239 , тоді як станом на 29.08.2008року на ці площі земель вже були сформовані та зареєстровані в ДЗК земельні ділянки з кадастровими номерами 1821180400:03:002:0031 та 1821180400:03:002: 0047.

Більше того, в оренду як невитребуваний земельний пай на території Грушківської сільської ради були надані 3,82га без зазначення конкретного фізичного розташування або визначених меж під № 441, тоді як ще станом на 04.09.2002року на цю площу земель була сформована та зареєстрована в ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 1821180400:03:002:0357 (а.с. 135).

Встановлені обставини у цій справі підтверджують викладене у п. 15 рішення Суду щодо проміжних результатів земельної реформи, а також доводять , що у складі наданих в оренду Позивачу земель загальною площею 386,1351га частина була виділена у земельні ділянки в натурі.

У п.89 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» від 22 травня 2018 року, Суд погодився з тим, що могли існувати об`єктивні перешкоди для ведення сільського господарства, але українські землевласники , також мали право передати свою землю в оренду, і це право не підлягало жодним обмеженням. Насправді держава не позбавляла їх доходу від їхньої власності. Здача землі в оренду була популярним видом отримання доходів від власності серед українських землевласників, про що свідчить велика кількість діючих договорів оренди землі та площа земель, яку вони охоплюють.

У п. 125 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» від 22 травня 2018 року, Суд також погодився з тим, що для більшості українських землевласників фермерство не було доцільним рішенням з огляду на їхній вік і відповідні відстані.

Порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено також Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ( надалі за текстом - Закон про земельні частки (паї).

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ст. 81 ЗК України).

Таким чином, при вирішенні цього спору суд , враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» від 22 травня 2018 року та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо особливого статусу земель сільськогосподарського призначення за Законом про земельні частки (паї), викладені у постанові 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, приймає до уваги, що за Договором оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 Позивач фактично користувався землями приватної, а не державної або комунальної власності.

Оскільки спірні відносини щодо повернення надміру сплачених Позивачем грошових коштів до місцевого бюджету в якості орендної плати охоплюються 2015-2018роками, суд застосовує ч.2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" , згідно якої розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Звідси випливає, що норми Податкового кодексу України, на застосуванні яких наполягав Відповідач-1, до спірних відносин не застосовуються.

В свою чергу, суд застосовує статтю 13 Закону про земельні частки (паї) в редакції, яка була чинною як станом на дату укладення Договору оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 , так в у спірних 2015-2018роках, та відповідно до якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної районної державної адміністрації могли передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначалося у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомлялися про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо було відоме їх місцезнаходження.

Зміст 13 Закону про земельні частки (паї) дає підстави дійти однозначного висновку, що обов`язок письмово повідомити власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, про результати проведеного розподілу земельних ділянок, було покладено на Хорошівську районну державну адміністрацію ( станом на дату укладення Договору оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 - Володарсько-Волинська РДА). Лише з 01 січня 2019 року статтю 13 Закону про земельні частки (паї) викладено у новій редакції та яка не підлягає застосуванню до спірних відносин.

Окрім того, при вирішенні цього спору, суд застосовує умови п.п. 9 та 36 Договору оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 про те , що у випадку звернення осіб, які мають право власності на невитребувану земельну ділянку (додаток №1 до цього договору), або їх спадкоємці з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та отримання державного акту на право власності, дія договору щодо конкретної земельної ділянки, яка була передана в оренду за цим Договором, припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку (ст. 13 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); у випадку, передбаченому цими пунктами, до цього Договору мають бути внесені відповідні зміни щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати.

Зміст умов п.п. 9 та 36 Договору оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 також дає підстави дійти однозначного висновку, що з ініціативою внесення відповідних змін щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати мав також виступити орендодавець - Хорошівська районна державна адміністрація, а не Позивач у справі.

За умовою п.24 Договору оренди землі від 05.09.2008року № 040820600283 Позивач має право на відшкодування збитків , заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань , передбачених цих договором. Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав.

За змістом наведених положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав як власника земельної ділянки, так і землекористувача.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене Відповідач -1 як фактичний набувач грошових коштів Позивача в обґрунтовано стягуваній сумі 227186,64грн без достатньої правової підстави, зобов`язаний повернути ці кошти їх власнику на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Щодо обгрунтованості та правових підстав позову до іншого відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.18 р. у справі № 523/9076/16-ц, ЄДРСРУ № 73469613).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 цієї статті позивачами є особи, які подали позов про захист порушеного права, а згідно з ч. 3 цієї статті відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом статті 4 Кодексу, до якої відсилає ч. 1 ст. 45, відповідачами у господарському суді можуть бути, зокрема, державні органи у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Стаття 47 Кодексу визначає аналогічні критерії позову, який пред`являється одним позивачем до кількох відповідачів : кожен із відповідачів щодо позивача діє в судовому процесі самостійно.

В свою чергу ч.2 ст. 47 Кодексу конкретизує підстави процесуальної співучасті відповідачів за позовом одного позивача : це підстава , з якої виникли права позивача та обов`язки відповідачів.

Саме тому, у ч.1 ст. 173 Кодексу передбачено можливість об`єднання в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги .

При цьому похідною вимогою є вимога задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги ( основної вимоги).

Відповідно до ст. 21, ч. 4 ст. 173 Кодексу не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У ч.3 ст. 233 Кодексу передбачено, що якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог . Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

Однак за цим позовом позовні вимоги , які б мали самостійний характер , звернуті до відповідача -2 , відсутні.

Посилання Позивача , і так само, Відповідача -1 на п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України , ч.2 ст. 78 Бюджетного кодексу України па пункт 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів від 25.09.13р. за № 1650/24182 , а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду , викладену у постанові від 19.06.18р. у справі № 910/23967/16, для врахування судом при вирішенні спірних відносин, що виникли з кондикційних зобов`язань, є помилковим.

Насамперед Позивачем не враховано, що відповідно до ч. 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Однак Позивач не довів, що інше встановлено законом.

Натомість суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно ч.1 статті 172 Кодексу органами, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах є органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" в статті 16 частині 3 передбачено, що фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад селищ.

Відповідно до ч. 6 цієї статті Закону місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Згідно з частиною 9 цієї статті Закону селищні ради мають рахунки в установах банків України. Звідси очевидним є висновок про те, що кошти комунальної власності не у всіх випадках мають обліковуватися на казначейських рахунках, відкритих Відповідачу -1 Відповідачем -2.

Та обставина, що на законодавчому рівні було наділено державний орган - Володарсько-Волинську РДА правом тимчасового розпорядження невитребуваними земельними паями ( земельними ділянками) від імені власників - громадян, а сільському бюджету села Грушки та , в подальшому , селищному бюджету Хорошівської селищної ради отримувати грошові кошти Позивача в якості орендної плати, не дає підстав застосовувати правило ч.2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" до відносин, що склалися, оскільки об`єктом оренди протягом строку дії Договору оренди землі від 05.09.2008 р. № 040820600283 були землі приватної, а не державної чи комунальної форми власності.

Велика Палата Верховного Суду дотримується такої правової позиції: якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю державного органу, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень на підставі ст. 21 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів у приватноправовому спорі (постанова від 02.04. 19 року у справі № 916/2864/17 ЄДРСРУ № 81139255 ).

Однак Позивач не вказав у позові будь-яких обставин та не зазначив докази, які ці обставини підтверджують, що Відповідач -2 своїми протиправними рішеннями , діями чи бездіяльністю порушив суб`єктивні майнові права Позивача на грошові кошти, сплачені до місцевого бюджету Відповідача -2 , зокрема, шляхом ухилення від вчинення дій з їх повернення. Натомість Позивач сам визнав, що до звернення з цим позовом до суду надсилав запити до інших державних органів - Хорошівської РДА та Головного управління ДФС у Житомирській області з проханням здійснити до Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області подання про повернення йому надмірно сплачених до місцевого бюджету грошових коштів, однак запити залишись без відповіді, а подання не здійснено ( а. с. 75-79, 83,84 ). Звідси є очевидним висновок, що мова може йти про протиправну бездіяльність цих державних органів, однак не Відповідача -2.

Так, Позивачу з листа Хорошівської районної державної адміністрації від 30.05.17р. № 802/01-30 було відомо, що орендодавець з метою звірки та встановлення кількості витребуваних та оформлених громадянами земельних ділянок, що були передані в оренду Позивачу, вказував, що надіслав запити до Хорошівської селищної ради та на підставі отриманої інформації буде вживати заходи щодо приведення умов Договору оренди землі від 05.09.2008 р. № 040820600283 у відповідність до вимог чинного законодавства ( а.с. 81). З іншого листа Хорошівської районної державної адміністрації від 12.06.2017р. № 850/01-30 Позивачу було відомо, що орендодавець вказував , що надіслав запити до органів Державного земельного кадастру на підставі наданих Позивачем кадастрових номерів земельних ділянок з метою проведення інвентаризації площ невитребуваних земельних ділянок , які залишалися в його оренді для приведення умов Договору оренди землі від 05.09.2008 р. № 040820600283 у відповідність до вимог чинного законодавства ( а.с. 82).

На підставі отриманої інформації Позивач мав право обрати належний спосіб захисту майнового права , у разі, якщо вважав його порушеним.

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За наслідком вирішення цього спору суд покладає судовий збір у сумі 3407, 81 грн. на Позивача у цьому спорі - Приватне підприємство "ВВ Агро", оскільки йому, як орендарю за Договором оренди землі від 05.09.2008 р. № 040820600283 були надані невитребувані земельні паї (земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою збирання врожаю сільськогосподарських культур та одночасно встановлено обов`язок використовувати об`єкти оренди за цільовим призначенням та сплачувати орендну плату у розмірі, на умовах і в строки встановлені у договорі оренди.

В свою чергу , відповідно до ч. 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються , зокрема, Цивільним кодексом України.

У частині 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивачу були відомі обставини неможливості фактичного використання всіх земель загальною площею 386,1351 га протягом 2015-2018 років за цільовим призначенням, за які він не відповідав, однак з власної волі сплачував орендну плату до місцевого бюджету Відповідача -1 як за всі юридично орендовані землі.

Керуючись статтями 5, 123, ч. 9 ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області (12101, Житомирська область, смт. Хорошів, вул. Героїв України, будинок 13, код ЄДРПОУ 04344587) на користь Приватного підприємства "ВВ Агро" (12132, Житомирська обл., Хорошівський район, с. Поромівка, вул. Зарічна, 1, код ЄДРПОУ 35689130) набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 227186, 64 грн на користь місцевого бюджету.

Видати наказ.

3. У позові до Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області в частині сполучення слів " надмірно сплачені по Договору оренди землі від 05.09.2008 року №040820600283" відмовити.

4. У позові до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області відмовити.

5. Покласти судовий збір в сумі 3407, 81грн, сплачений за подання позовної заяви, на позивача у справі - Приватне підприємство "ВВ Агро".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.07.19

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу , 2-3 - сторонам (рек. з пов.)