Рішення № 82855990, 04.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/280

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2019 року № 640/6316/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , до Київської міської ради (надалі - відповідач), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 36, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 10 квітня 2018 року;

- зобов`язати Київську міську раду у двотижневий термін з моменту набрання судовим рішенням законної сили, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення колективного садівництва на вулиці Дніпровська, 97 (СТ « Зелений бір ») у Оболонському районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 10 квітня 2018 року остання подала проект землеустрою на затвердження до відповідача, проте станом на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою від відповідача з цього приводу будь-яких відповідей не надходило.

В березні 2019 року позивач дізналась про те, що 07 лютого 2019 року на затвердження 8 сесії 8 скликання Київської міської ради винесено питання про передачу позивачу, члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на вулиці Дніпровській, 97 у Оболонському районі міста Києва (А-22999), але рішення з цього приводу прийнято не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що проект рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 був розглянутий на пленарному засіданні VIII сесії Київської міської ради VIII скликання 28 лютого 2019 року. У зв`язку з не набранням голосів більшості депутатів від загального складу Київської міської ради, рішення прийняте не було. Даний проект рішення повторно винесено на пленарне засідання сесії 14 березня 2019 року, де він знов не набрав відповідної кількості голосів.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що якщо при проведенні голосування проект рішення Київської міської ради було відхилено більшістю голосів депутатів від загального складу Київської міської ради або якщо проект рішення Київської міської ради не було прийнято у випадку, передбаченому частиною 5 статті 37 Регламенту, такий проект рішення вважається відхиленим і повертається суб`єкту подання.

У зв`язку з вищевикладеним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин 8-10 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

В той же час, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Будь-яких інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Так, судом встановлено та вбачається з наявних матеріалів справи доказів, що 10 квітня 2018 року Київською міською радою за вх. №ЗФО-2387 зареєстроване клопотання ОСОБА_1 від 10 квітня 2018 року про передачу безоплатно їй у власність земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення колективного садівництва, площею 0,0150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

До вказаного клопотання позивачем було додано оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 97 аркушах та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06 березня 2018 року №НВ-8000732872018 та електронний файл in4 та файл XML на диску.

09 липня 2018 року за вих. за №057052-14396 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ім`я заступника міського голи - секретаря Київради Прокопіва В. направлено проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999) для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради, відповідно до регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 07 липня 2016 року №579/579.

Листом від 18 березня 2019 року №08/281-445 проект вказаного рішення був повернутий на адресу відповідно до частини 4 статті 37 Регламенту Київської міської ради, був повернутий разом з матеріалами кадастрової справи А-22999 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як такий, що вважається відхиленим, у зв`язку з тим, що питання про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 виносилось на пленарні засідання VIII сесії Київської міської ради VIII скликання 07 лютого 2019 року та 14 березня 2019 року, проте, проект відповідного рішення двічі не набрав голосів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на відхилення проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999), у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів, проте, враховуючи, що чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про передачу у власність земельної ділянки будь-якого іншого рішення, окрім погодження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки або відмови у погодженні, а також з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується вчинення протиправної бездіяльності відповідача, зокрема, в частині не розгляду по суті клопотання позивача від 10 квітня 2018 року протягом тривалого часу з невідомих підстав, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача.

В частині посилань представника відповідача на положення частини 3 та частини 5 статті 37 регламенту Київської міської ради, якими врегульовано порядок прийняття рішення на пленарних засіданнях сесії ради, суд зазначає, що оскільки Земельний кодекс України, яким врегульоване питання щодо розгляду клопотання громадян про передачу їм у власність земельних ділянок має вищу юридичну силу, аніж регламент Київської міської ради, при вирішенні питання щодо передачі у приватну власність позивачу земельної ділянки застосуванню підлягали саме положення Земельного кодексу України, у тому числі, й в частині проведення процедури розгляду такого клопотання.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Київської міської ради у двотижневий термін з моменту набрання судовим рішенням законної сили, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у її власність громадянці ОСОБА_1 для ведення колективного садівництва на вулиці Дніпровська, 97 (СТ «Зелений бір») у Оболонському районі міста Києва, суд зазначає наступне.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що відповідач не розглядав по суті клопотання позивача щодо передачі їй у власність земельної ділянки на відповідній сесії, чим допустив протиправну бездіяльність, з метою ефективного способу відновлення порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 10 квітня 2018 року з винесенням відповідного рішення про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999) або відмову у такій передачі, у порядок та строки встановлені діючим законодавством.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Київської міської ради у двотижневий термін з моменту набрання судовим рішенням законної сили, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у її власність громадянці ОСОБА_1 для ведення колективного садівництва на вулиці Дніпровська, 97 (СТ «Зелений бір») у Оболонському районі міста Києва, про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності Київської міської ради, яка полягає у не розгляді по суті клопотання ОСОБА_1 про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999) та про вихід за межі позовних вимог й зобов`язання Київської міської ради розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 10 квітня 2018 року з винесенням відповідного рішення про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999) або відмову у такій передачі, у порядок та строки встановлені діючим законодавством.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка полягає у не розгляді по суті клопотання ОСОБА_1 про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999).

3. Зобов`язати Київську міську раду (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 10 квітня 2018 року з винесенням відповідного рішення про передачу громадянці ОСОБА_1 , члену обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Зелений бір», у приватну власність земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_2 (справа А-22999) або відмову у такій передачі, у порядок та строки встановлені діючим законодавством.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова